К/800/11526/17
11 квітня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (далі - ГУ ПФУ), в якому просив суд визнати протиправним рішення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, застосувавши показник середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки за рік, що передує року звернення за її призначенням.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем порушено норми законодавства, якими врегульовано порядок призначення, переведення та перерахунку пенсії, а тому ОСОБА_2 просив задовольнити позовні вимоги.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано дії ГУ ПФУ протиправним, скасовано розпорядження №126535 від 25 жовтня 2016 року та зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_2 пенсію із застосуванням показник середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки за 3 календарних роки, що передують року звернення за пенсією з 13 жовтня 2016 року та виплатити різницю виплаченої пенсії за цей період.
Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.
За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 2003 року позивач перебував на обліку в ГУ ПФУ та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
13 жовтня 2016 року, досягнувши пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після чого відповідачем було переведено позивача на підставі вищезазначеної заяви на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру вказаної пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік.
7 листопада 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив повідомити, чому при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення розміру вказаної пенсії позивача було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік.
Листом Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську № Т-89/01/09 від 14 листопада 2016 року, позивачу повідомлено про правильність здійснення розрахунку пенсії за віком.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
У частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок призначення пенсії шляхом переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у даному випадку за заявою позивача мало місце не переведення на інший вид пенсії, а її призначення за іншим законом.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом України в постановах 21-612а14 від 31 травня 2015 року та 21-550а15 від 9 червня 2015 року.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію із застосуванням показник середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки за 3 календарних роки, що передують року звернення за пенсією з 13 жовтня 2016 року та виплату різниці виплаченої пенсії за цей період є правильними.
Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 5 січня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2017 року, відмовити.
Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України (підпис) М.І. Мойсюк