06 квітня 2017 року м.Київ К/800/32033/16
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Донець О.Є.,
Мороз В.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, -
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» звернулося з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27 липня 2015 року №1251110011/2015/010123/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 липня 2015 року №125110011/2015/00153.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про безпідставність винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки ним надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Вважав прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними і необґрунтованими, оскільки митним органом не зазначено, які документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
При прийнятті рішень суди першої та апеляційної інстанцій виходили із протиправності оскаржуваних рішень відповідача, оскільки під час митного оформлення позивачем надано усі необхідні документи для підтвердження митної вартості, визначеної за першим методом, а митним органом не доведено, що ці документи є недостатніми, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни поставленого товару.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення, ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
У касаційній скарзі митниця зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані позивачем документи містили розбіжності, що не дало митному органу можливості ідентифікувати ввезений товар.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19 грудня 2014 року між Фірмою «Пелагіа АС», Норвегія (продавець) та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІОН» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу №162S/2014Р, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця заморожену чи охолоджену рибу різних видів та морепродукти.
Відповідно до п.1.2 контракту № 162S/2014Р умови поставки кожної партії товару, найменування товару, кількість, ціна, вартість кожної партії товару, строки проведення розрахунків, строки відвантаження чи доставки товару, відправник та інші суттєві умови поставки визначаються сторонами шляхом переговорів та після узгодження вказуються в інвойсах на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Контракту. Інвойси мають містити посилання на номер та дату даного Контракту.
Згідно п.5.1 контракту №162S/2014Р ціни на товари визначаються у доларах США або в Євро і зазначаються в інвойсах на кожну партію товару. Вартість товару включає вартість упаковки, маркування, доставку відповідно до умов Інкотермс 2010, оформлення товаросупровідних документів, податки та збори у країні продавця. Відповідно до п.5.2 контракту №162S/2014Р загальна сума встановлюється відповідно до суми всіх оплачених інвойсів і становить суму 50000000 дол. США. Строк дії контракту - до 31 грудня 2016 року (п.9.1 контракту).
Згідно інвойсу від 22 липня 2015 року № 10033467 товаром, що поставляється, є морожена скумбрія ціла 400-600 г, кількість та вид пакування: 975, вага нетто: 19500 кг, ціна: 1,52 $ за 1 кг, вартість товару: 29640 дол. США; країна походження товару: Норвегія; умови поставки: FCA Клайпеда, Литва; умови оплати: відстрочка платежу протягом 45 календарних днів з дати виставлення інвойсу. Можливі зміни в графіку платежів - за узгодженням сторін.
27 липня 2015 року з метою митного оформлення товару позивачем (скумбрії цілої мороженої) на адресу відповідача направлено електронною поштою ВМД форми МД-2 №125110011/2015/010290, у якій митна вартість товару визначена з використанням основного методу визначення митої вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та склала 34,01 грн., що становить 1,52 $ за 1 кг (загальна ціна - 663259,13 грн.).
Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: контракт від 19 грудня 2014 року №162S/2014Р; інвойс від 22 липня 2015 року №10033467; калькуляція постачальника від 22 липня 2015 року; прайс-лист від 20 липня 2015 року; міжнародна товарно-транспортна накладна від 23 липня 2015 року №0687939; довідка про транспортні витрати від 23 липня 2015 року б/н; договір-доручення від 30 жовтня 2014 року №30-10/14; дублікат ветеринарного свідоцтва серії ЄРД-00 від 27 липня 2015 року №203535; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 23 липня 2015 року № LT 01711325/L2-7918; сертифікат походження від 22 липня 2015 року № 403612; сертифікат якості від 22 липня 2015 року №125; експортна декларація від 23 липня 2015 року № 15LTLU9000ЕК023Е13.
З посиланням на та, що під час перевірки МД АСАУР були сформовані обов'язкові ризики 101-1, 105-2, що стосуються перевірки документів щодо визначення рівня митної вартості товарів, 27 липня 2015 року відповідачем електронним повідомленням запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару); копію митної декларації країни виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.
На вимогу митного органу позивач листом від 27 липня 2015 року повідомив, що у нього на даний час відсутня можливість на підтвердження рівня митної вартості товару за МД від 27 липня 2015 року № 125110011/2015/010290. При цьому з рівнем митної вартості позивач висловив незгоду. Крім того, він зауважив, що витребувані документи будуть надані відповідачу протягом 80 днів з моменту митного оформлення товару.
27 липня 2015 року митним органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №125110011/2015/010123/2, відповідно до якого митну вартість товару, що імпортується, визначено із застосуванням другорядного методу.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що метод за ціною договору не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження числових значень складових митної вартості. Метод за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів не був використаний у зв'язку з відсутністю митних оформлень ідентичних та аналогічних товарів. Метод на основі віднімання та додання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю даних щодо основних складових вартостей матеріалів та витрат. Резервний метод застосований відповідно до вимог п.8 ст.57 МК України з урахуванням інформації, наявної в митному органі (рішення про коригування МВ від 14 травня 2015 року № 1120500000/2015/000090/1, від 27 травня 2015 року № 504050002/2015/000007/2 та від 03 червня 2015 року №112050000/2015/000105/2).
Також, 27 липня 2015 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110011/2015/00153.
27 травня 2015 року декларант оформив нову МД-2 №125110011/2015/010374, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, шляхом грошової застави у розмірі 41196,41 грн.
02 вересня 2015 року позивач супровідним листом за № 06/02-1048 направив відповідачу додаткові документи: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати від 10 серпня 2015 року №ОИ-396; лист від 02 вересня 2015 року № 06/02-1047 «Щодо надання документів для митного оформлення»; договір міжнародного транспортного експедирування від 02 січня 2015 року № 2015 МЭ/3М; рахунок від 27 липня 2015 року №VIS 170; договір про надання транспортних послуг від 14 жовтня 2013 року № 140-П; лист фірми «Пелагіа АС» від 18 серпня 2015 року, та просив прийняти рішення про визнання заявленої позивачем митної вартості та, відповідно, повернути надану фінансову гарантію.
Київська митниця листом від 15 вересня 2015 року № 7712/2/10-70-60-47 повідомила позивача про відсутність підстав для визнання заявленої декларантом митної вартості та неможливості застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, оскільки надані до митниці документи містили розбіжності та неточності, подані не в повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.
Доводи касаційної скарги збігаються з доводами, викладеними у запереченнях на позов та апеляційній скарзі, розглядалися судами попередніх інстанцій з наданням ним належної правової оцінки, встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Київської митниці ДФС відхилити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді