К/800/11714/17
11 квітня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., перевіривши касаційну скаргу Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - УПФУ), в якому просив суд визнати протиправним рішення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 80% заробітної плати.
В обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідачем протиправно проведено перерахунок її пенсії у розмірі 60%. Вважає, що таким рішенням відповідач порушив її права, а тому ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, позов задоволено. Визнано дії УПФУ протиправним, зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% від суми її заробітної плати, з урахуванням усіх її складових, з яких сплачено страхові внески.
Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.
За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ з 17 травня 2012 року та отримує пенсію державного службовця, призначену їй в розмірі 80% заробітної плати.
Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 30 червня 2015 року, зміненою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, зобов'язано УПФУ включити до перерахунку пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, індексацію заробітної плати та провести перерахунок і виплату ОСОБА_1, пенсію починаючи з 1 травня 2015 року.
На виконання вказаних судових рішень УПФУ проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60 відсотків із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, індексації заробітної плати.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до частин 2, 5 статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній, на час призначення пенсії позивача) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами (в тому числі і Законом України «Про державну службу»).
Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до 22 Конституції України не допускається.
Крім того, відповідно до статей 22 та 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.
Тобто, за приписами частин 2, 5 статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній, на час призначення пенсії позивача) позивачу призначена пенсія в розмірі 80% середнього заробітку, з якого сплачено страхові внески, і така відсоткова ставка не може бути зменшеною в результаті здійснення подальших перерахунків.
З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання провести перерахунок пенсії позивача, виходячи з розрахунку 80% заробітної плати державного службовця є правильними.
Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або порушили норми процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Млинівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2017 року, відмовити.
Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого адміністративного
суду України (підпис) М.І. Мойсюк