10 квітня 2017 р.Справа № 820/4869/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Спаскіна О.А. , Сіренко О.І.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представників відповідача - Деревянко А.В., Саєнко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 по справі № 820/4869/16
за позовом ОСОБА_1
до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області третя особа Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
про визнання неправомірними дій , визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області (далі - відповідач) третя особа Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій , визнання незаконним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Визнано неправомірними дії Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області по звільненню ОСОБА_1.з займаної посади за згодою сторін з 25.08.2016.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області №132-к від 25.08.2016 "Про звільнення ОСОБА_1".
Поновлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді начальника відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області.
Стягнуто з Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.08.2016 по день фактичного поновлення на посаді.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що розпорядження від 25.08.2016 № 132-к про звільнення за згодою сторін видано законно, у судовому засіданні не було доведено якими діями і чим саме керівництво райдержадміністрації завдано моральної шкоди у вигляді невиплаченої заробітної плати.
Представник позивача подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений судом.
Зважаючи на положення ч.1 ст. 1951 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні вищезазначеного клопотання представника СМР.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 196 КАС України справа розглянута без участі представника третьої особи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представників відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що розпорядженням Нововодолазької районної державної адміністрації від 04.03.2011 року № 31-к ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу освіти райдержадміністрації з 04.03.2011 в порядку переведення її з посади директора Нововодолазької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
Позивачем була подана заява від 18.08.2016 про звільнення з 18.08.2016 з займаної посади за згодою сторін.
Судом встановлено, що 25.08.2016 ОСОБА_1 подано до Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області заяву зареєстровану за № 2152/18, в якій позивач зазначила, що раніше подану нею заяву від 18.08.2016 про звільнення із займаної посади за згодою сторін вона відкликає та просить заяву не розглядати. (а.с. 43)
На заяву позивача від 25.08.2016 Нововодолазька районна державна адміністрація Харківської області відповіла листом від 26.08.2016 № 02-35/2636, в якому зазначила, що 18.08.2016 до Департаменту освіти і науки Харківської обласної адміністрації направлено листа про погодження на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації. Також вказано, що 25.08.2016 отримано відповідь з Департаменту, в якій зазначено про згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за угодою сторін.
Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області винесено розпорядження № 132-к від 25.08.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області 25.08.2016 за угодою сторін на підставі заяви позивача від 18.08.2016 та погодження на звільнення Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації від 25.08.2016 № 01-40/3538.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним розпорядженням відповідача, подала заяву від 30.08.2016 про скасування розпорядження від 25.08.2016 року № 132-к у зв'язку з тим, що вона 25.08.2016 відкликала заяву про звільнення за згодою сторін від 18.08.2016. Також зазначила у цій заяві, що розпорядження від 25.08.2016 № 132-к було прийняте після отримання від неї заяви про відкликання заяви про звільнення за згодою сторін.
На заяву позивача про скасування розпорядження від 25.08.2016 № 132-к відповідач відповів листом про відмову в задоволені заяви позивача та зазначив, що розпорядження було видане на підставі ст.86 Закону України "Про державну службу" та погодження Департаменту освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації від 25.08.2016.
Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), урегульовані Законом України "Про державну службу"
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про державну службу" державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу" державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
З урахуванням наведених положень Закону, у відносинах з питань публічної служби обо'язковим є дотримання гарантій при прийняті на роботу та звільненні з роботи, визначених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).
Так, згідно ст. 36 КЗпП Підставами припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін.
Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 (далі - постанова Пленуму Верховного Суду № 9) надано роз'яснення даної підстави звільнення.
Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду роз'яснено, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.
Сама по собі згода роботодавця задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір буде припинено за п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, якщо не досягнуто домовленості сторін щодо цієї підстави для припинення трудового договору. У такому випадку звільнення відбувається на підставі ст. 38 КЗпП.
Як вбачається з письмової заяви ОСОБА_1, остання просила звільнити її із займаної посади з 18.08.2016 за згодою сторін.
Проте згідно оскаржуваного розпорядження позивача було звільнено з 25.08.2016, що свідчить про відсутність домовленості сторін щодо дати звільнення.
Враховуючи вищезазначені норми права, а також те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо дати звільнення позивача, колегія суддів дійшла висновку про протиправність винесення розпорядження відповідача від 25.08.2016 року № 132-к.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, застосовуючи положення ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зобов'язаний перевірити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, розпорядження, яке прийнято не відповідно вимог закону.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності процедури погодження звільнення з посади начальника відділу освіти райдержадміністрації колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, оскільки додержання зазначеної процедури не звільняє відповідача від обов'язку звільнити позивача з дати, як було погоджено між сторонами.
Посилання апелянта на досягнення між сторонами згоди про звільнення колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо наявності домовленості сторін про звільнення позивача з 25.08.2016.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність застосування положень КЗпП колегія суддів вважає необґрунтованими, та зазначає, що згідно ст. 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі на займаній посаді з 25.08.2016 з виплатою їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення адміністративного позову та зазначає, що інші доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду.
Враховуючи вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року по справі № 820/4869/16 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.І. Сіренко
Повний текст ухвали виготовлений 14.04.2017