18 квітня 2017 р. Справа № 876/3315/17
Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:
головуючого-судді Кузьмича С. М.,
суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2017 року по справі № 607/12395/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними, зобов'язання призначити пенсію,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дій щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, оскільки у нього наявний відповідний трудовий стаж для призначення такої пенсії, що підтверджується записами в трудовій книжці, відповідними довідками та атестацією робочого місця.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з 15 червня 2016 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
Зокрема в апеляційні скарзі вказує на те, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Оскільки в справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в порядку передбаченому статтею 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач досягнув віку та має відповідний стаж роботи в шкідливих умовах, що надає йому право на пільгову пенсію за Списком № 2.
Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач досягнувши 55 - річного віку звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 згідно абз. 1 п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зниженням пенсійного віку на два роки.
Відповідно до протоколу від 15 вересня 2016 року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». (а.с.10, 11)
Підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2 згідно протоколу є недостатній пільговий стаж для призначення пенсії, а саме 5 років 7 місяці 00 днів, коли ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено не менше 12 років 6 місяців.
Вважаючи прийняте рішення щодо відмови у призначенні йому пільгової пенсії за Списком № 2 протиправним позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах.
Чоловікам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно Списків № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383.
Відповідно до п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок № 383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 р.
Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р., основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 з 1976 року позивач навчався в середньому професійно-технічному училищі № 1 в м.Тернополі, яке закінчив у 1979 році і отримав професію електрогазозварника, та йому присвоєна кваліфікація електрогазозварника третього розряду.
Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 з 01.09.1976 р. по 20.07.1979 р. він навчався в середньому професійно-технічному училищі № 1 в м Тернополі. З 23.07.1979 р. до 14.04.1980 р. працював електрозварником 3-го розряду у Хмельницькому СУ «Стальконструкція». 14.04.1980 р. звільнений з роботи у зв'язку з призовом до Радянської Армії. З 05.05.1980 р. по 30.05.1982 р. - служба в Радянській Армії. З 25.06.1982 р. до 10.12.1984 р. працював у Тернопільському АТП-19021 газоелектрозварником третього розряду, з 22.02.1983 р. присвоєна кваліфікація газоелектрозварника 4 розряду. 18.12.1984 р. прийнятий газоелектрозварником по 4 розряду у ПАТ «Тернопільавто». 14.02.1985 р. присвоєний 5 розряд газозварника, 28.10.1985 р. - 6 розряд газозварника. 01.02.1988 р. звільнений в порядку переведення в СМУ «Західавтотехбудмонтаж», куди прийнятий 02.02.1988 р. газоелектрозварником 4 розряду і працював по 02.01.1990 р. З 03.01.1990 р. по 28.02.1993 р. працював на посаді газоелектрозварювальника в кооперативі «Умілець», а з 01.03.1993 р. по 10.11.1994 р. - на тій жде посаді в СМП «Партнер-ФТМ». З 02.12.1994 р. по 10.08.1998 року працював газоелектрозварювальником 4 розряду в TOB «Домобудівник». З 2000 року працює у КП «Тернопільміськтеплокомуненерго».
Згідно з наказом TOB «Домобудівник» № 13/09/16-2К від 13.09.2016 року приведено у відповідність до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» шляхом внесення зміни у найменування посади «газоелектрозварник» на «газозварник», код 7212; зазначені зміни внесли в накази, що стосуються трудової діяльності ОСОБА_1, починаючи з 02.12.1994 р. по 10.08.1998 р.; вважати назву посади, вказану в наказі про прийняття на роботу ОСОБА_1, як «газозварник 4 розряду».
Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Так, судом встановлено, що в період з 01.09.1976 р. по 20.07.1979 року позивач навчався в середньому професійно-технічному училищі № 1 в м Тернополі, після закінчення якого отримав професію електрогазозварника.
З 23.07. 1979р. ОСОБА_1 прийнято на роботу електрозварником 3-го розряду у Хмельницьке СУ «Стальконструкція».
Оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування позивача на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців після закінчення навчання, тому цей період повинен зараховуватись до стажу позивача, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
З огляду на норму статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зарахування проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, можливе лише за умови якщо підтверджено працю особи за професією або займання нею посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки до проходження військової служби (з 23 липня 1979 року до 14 квітня 1980 року) позивач працював електрозварником, і ця посада передбачена Списком № 2, який був чинним на період роботи позивача, що в свою чергу дає йому право на пільгову пенсію, а право позивача на зарахування часу проходження військової служби у Збройних Силах гарантоване чинним законодавством про пенсійне забезпечення, то відмова відповідача у зарахуванні військової служби в Радянській армії до пільгового стажу є протиправною.
Як зазначалося вище, з 23.07.1979 р. до 14.04.1980 р. працював електрозварником, з 25.06.1982 р. до 10.12.1984 р. - газоелектрозварником, з 18.12.1984 р. по 01.02.1988 р. - газоелектрозварником, причому з 14.02.1985 р. йому присвоєний 5 розряд газозварника, 28.10.1985 р. - 6 розряд газозварника, з 02.02.1988 р. по 02.01.1990 р. - газоелектрозварником, з 03.01.1990 р. по 28.02.1993 р. та з 01.03.1993 р. по 10.11.1994 р. - газоелектрозварювальником.
Тобто, посади, на яких працював позивач в періоди з 23.07.1979 р. до 14.04.1980 р., з 25.06.1982 р. до 10.12.1984 р., з 18.12.1984 р. до 01.01.1992 р. передбачені Списком № 2, який був чинним у зазначені періоди роботи, а тому, колегія суддів погоджуєть з твердженням суду першої інстанції, що ці періоди слід зарахувати до стажу ОСОБА_1, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що відсутні докази зайнятості позивача на роботах у цей період, з мотивів ненадання пільгової довідки, у якій би було зазначено, що позивач працював на зазначених роботах повний робочий день, оскільки у трудовій книжці наявні усі відповідні записи про роботу у вказані періоди.
Щодо зарахування до стажу позивача, який дає право на пенсію на пільгових умовах періоду роботи з 02.12.1994 р. по 10.08.1998 р. у ТОВ «Домобудівник», то суд враховує, що в трудовій книжці позивача вказано, що він прийнятий на роботу на посаду газоелектрозварювальника, однак, як зазначалося, згідно з наказом № 13/09/16-2К від 13.09.2016 р. назва посади, вказана в наказі про прийняття на роботу вважається «газозварник 4 розряду».
Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у період з 02.12.1994 р. по 10.08.1998 р. позивач працював на повний робочий день у ТОВ «Домобудівник» за професією, посадою газозварник 4 розряду (що передбачена Списком № 2, код 23200000-11620) і виконував газозварювання труб різного діаметру, ремонт металоформ, котлів.
Наказом підприємства «Тернопільський домобудівний комбінат», правонаступником якого є ТОВ «Домобудівник», № 163 від 13.09.1993 р. «Про результати атестації робочих місць» підтверджено право на пільгову пенсію за Списком № 2 працівникам посади газозварювальник.
Висновком державної експертизи умов праці щодо якості проведеної атестації робочих місць від 28.03.2000 р. № 052/05 та наказом по підприємству від 13.09.1993 р. № 163 підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 працівникам робочих місць 23200000-11620 - газозварник.
За таких обставин період роботи з 02.12.1994 р. по 10.08.1998 р. підлягає зарахуванню до до стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах.
З огляду на викладене вище суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, оскільки пільговий стаж є більшим ніж передбачений ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 лютого 2017 року по справі № 607/12395/16-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь в справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмич С. М.
Судді Гулид Р. М.
Улицький В. З.