12 квітня 2017 року Справа № 876/3248/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В , Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Румянцевої О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі № 813/162/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
25.01.2016 року позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та просила визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 гектара для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за адресою: територія Верхньобілківської сільської ради, Пустомитівського району, Львівської області викладеної у листі від 30.11.2015 року № 31-11 470/0-627/25-15.
Просила зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання від 01.11.2015 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Верхньобілківської сільської ради (на північний-захід від села Верхня білка), Пустомитівського району, Львівської області.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначає, що при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Львівській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Верхньобілківської сільської ради, позивачу відмовлено з покликанням на відсутність погодження Верхньобілківської сільської ради. Вважає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач - ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі (аналогічних тим, що були наведені у позовній заяві). Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.11.2015 року ОСОБА_3 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦП з земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Верхньобілківської сільської ради (на північний захід від села Верхня Білка) Пустомитівського району Львівської області.
До поданого клопотання долучено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копію паспорта, копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у державному у державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів.
За наслідками розгляду клопотання відповідачем надано відповідь ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 30.11.2015 року № 31-11470/0-627/25-15, в якій повідомлено, що відповідно до доручення віце - прем'єр міністра України від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року № 2/1 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. У зв'язку з відсутністю погодження Верхньобілківської сільської ради, позивачу було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на підставі п. 7 ст. 118 ЗК України.
ОСОБА_3 вважає таку відмову відповідача необґрунтованою та протиправною, такою, що порушує її законне право на володіння земельною ділянкою, як це передбачено нормами Земельного кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.1 ст.116 Земельного кодексу України ( далі - ЗК України ), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст.ст. 12, 40, 118 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян, в тому числі для ведення особистого селянського господарства.
В силу ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 118 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
Так, відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В силу ч.8 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно п.б) ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Пунктом 31 частини 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014 року, Головне управління Держземагентства у Львівській області при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування.
Як слідує із матеріалів справи, Головне управління Держземагентства у Львівській області при розгляді клопотання ОСОБА_2 про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель згідно КВЦП з землі сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Верхньобілківської сільської ради звернулось до голови Верхньобілківської сільської ради з запитом «Про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
У відповіді Верхньобілківської сільської ради від 16.11.2015 року № 189 повідомлено, що клопотання ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки запропонована ОСОБА_2 земельна ділянка є землями приватної власності (земельні паї).
Відповідачем скеровано до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області запит від 10.11.2015року № 23-13-0.5-9364/19-15 про надання інформації щодо форми земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_2 та будь які документи, які підтверджують приватну форму власності.
У наданій Відділом Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області листом від 17.11.2015 року № 22- 1315-0.5-4449/2-15 інформації повідомляється, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, належить до державної форми власності - землі запасу.
З огляду на вказані розбіжності відповідачем було повторно скеровано запити до Відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області від 09.03.2016 року № 23-13-0.7-3813/2-16, а також до Верхньобілківської сільської ради від 18.03.2016 року № 0-13-0.7-4375/2-16 про надання інформації щодо земельної ділянки, яка пропонується позивачем для відведення.
Відділом Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівської області листом від 18.03.2016 року № 22-1315-0.5-1379/2-16 повідомлено, що відповідно до проекту землеустрою щодо зміни межі с. Верхня Білка, який затверджено рішенням Пустомитівської районної ради від 23.06.2015 року № 603 та довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, угіддями (форма 6-зем) було з'ясовано, що форма власності земельної ділянки на яку претендує ОСОБА_2 - комунальна.
Згідно з листом Верхньобілківської сільської ради від 18.03.2016 року № 42, клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою не підлягає задоволенню, оскільки у викопіюваннях з кадастрової карти вказано місце розташування земельної ділянки - у межах населеного пункту с. Верхня Білка, а також дана земельна ділянка повністю лежить у прибережній захисній смузі р. Білка.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно пп. 12 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 року № 14, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема розпоряджається землями держаної власності сільськогосподаррського призначення, в межах визначених Земельним кодексом України.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ Держгеокадастру у Львівській області не може видавати дозволи на розробку проекту землестрою щодо земель комунальної власності, а отже відмова ГУ Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на підставі ч. 7 ст. 118 ЗК України, є правомірною.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі № 813/162/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст
виготовлено 18.04.2017 року