Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" квітня 2017 р.Справа № 910/219/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Светлічного Ю.В.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Спортивний клуб "Олімп", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Харків
про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном та встановлення сервітуту
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 13.02.2017р.;
відповідача - не з'явився;
У січні 2017 року до господарського суду міста Києва (позивач) надійшла позовна заява Приватного підприємства “Спортивний клуб “Олімп” (позивач) до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (відповідач) про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нежилими приміщеннями, розташованими в м. Харкові, вул. Батумська, 16, на третьому поверсі будівлі літ. А-3.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.01.2017р. вищевказану позовну заяву було направлено за підсудністю до господарського суду Харківської області згідно ч.3 ст. 16 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "01" березня 2017 р. о (об) 10:00.
Позивач 13.03.2017р. надав заяву про зміну предмета позову, в якій просить суд вважати укладеним договір про встановлення сервітуту у редакції, яка викладена позивачем у заяві про зміну предмету позову. Зазначена заява прийнята судом та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін.
У судовому засіданні 03.04.2017р. оголошувалась перерва до 05.04.2017р. о 10:45.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.
Приватному підприємству “Спортивний клуб “Олімп” (далі по тексту - позивач) на праві приватної власності належать нежитлові приміщення третього поверху нежитлової будівлі А-3 за адресою вул. Батумська, 16, м. Харків, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2013р. №10998687.
Позивач звернувся до господарського суду із даною позовною заявою у зв'язку із тим, що з боку відповідачу йому чинять перешкоди в користуванні вищевказаним майном, що підтверджується на думку позивача: актами не допуску до нежитлового приміщення: від 23.03.2016р. та від 10.11.2016р.; висновком інспектора Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУ НВП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 від 12.10.2016р. скаргою на бездіяльність співробітників міліції поданою представником позивача за відсутністю реагування на перешкоди з боку відповідача у користуванні майном від 21.12.2016р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників осіб, вказаних у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
У процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову та надав до суду відповідну заяву, в якій доповнив первісні позовні вимоги ще однією вимогою та просить визнати між позивачем та відповідачем укладеним договір про встановлення сервітуту.
Згідно положень статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.
Як зазначав Вищий господарський суд України у постанові Пленуму від 17.05.2011р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", п. 2.31. поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 ЦК України (статті 401-406), главою 16 ЗК України (статті 98-102).
Господарським судам для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов).
У зв'язку з цим слід звернути увагу господарських судів на те, що основним критерієм у відповідному розмежуванні є наявність або відсутність протиправного характеру дій відповідача.
За відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до свого нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення земельного сервітуту або іншим способом отримати право користування земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що йому чинять перешкоди у користуванні майном, що належить позивачу на праві приватної власності, а саме має місце систематичний не допуск до нежитлового приміщення третього поверху нежитлової будівлі "А-3", що знаходиться за адресою вул. Батумська, 16, м. Харків, що підтверджується актами не допуску до приміщення, а також звернення позивача до органів поліції та зазначає, що дані обставини мали місце з боку відповідача, оскільки він є співвласником нежитлового приміщення літ. "А (1-2)", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, 16.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновку інспектора Шевченківського ВП Холодногірського ВП ГУ НВП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_2 від 12.10.2016р. в ході перевірки матеріалу було здійснено заходи, щодо встановлення осіб причетних до вказаних позивачем обставин - недопущення до нежитлового приміщення, розташованого за адресою: вулю. Батумська, 16 на 3-му поверсі, але позитивного результату отримано не було, тому за відсутності складу кримінального правопорушення даний матеріал до Єдиного Реєстру Досудового Розслідування внесено не було. Жодних відомостей про чинення позивачу перешкод в користуванні майном, що належить йому на праві приватної власності представниками ПАТ "Укрсоцбанк", або іншими конкретними особами даний висновок не містить.
Акти не допуску до нежитлового приміщення від 23.09.2016р. та від 10.11.2016р. були складені представником ПП "Спортивний клуб "Олімп" ОСОБА_1, підписів представників ПАТ "Укрсоцбанк" акти не містять.
Судом встановлено, що позивачем не доведено належності нежитлового приміщення літ. "А (1-2)", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, 16, про які він зазначає у позовній заяві до власності відповідача ПАТ "Укрсоцбанк".
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових рправ на нерухоме майно та Реєстру прав власника на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідачу ПАТ "Укрсоцбанк" на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі №922/2941/12 від 12.09.2013р. належать на праві власності наступні будівлі: нежитлові будівлі літ. Б-2 площею 724,1 кв.м., літ. В-1 площею 278,0 кв.м., літ. Г-1 площею 185,5 кв.м., літ. Д-1 площею 62,4 кв.м., літ. Ж-1 площею 37,7 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16; нежитлові будівлі та приміщення: літ. Е-1 площею 73,8 кв.м., літ. И-1 площею 288,8 кв.м., літ. К-1 площею 28,9 кв.м.; нежитлові приміщення підвалу №1-13, площею 360,1 кв.м., першого поверху №1-3, 5, 7-26, І, площею 382,7 кв.м., другого поверху №1, 3-21, II, площею 365,1 кв.м., загальною площею 1107,9 кв.м. в літ. А-3, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, будинок 16.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено, що з боку відповідача - ПАТ "Укрсоцбанк" йому чинять перешкоди в користуванні майном, та те, що відповідач є власником нежитлової будівлі літ. "А(1-2)", що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Батумська, 16, правові підстави для задоволенні позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у користуванні нежилими приміщеннями, розташованими в м. Харкові, вул. Батумська, 16, на третьому поверсі будівлі літ. А-3 та про укладання договору про встановлення сервітуту відсутні, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 14.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_3