"13" квітня 2017 р. Справа № 918/539/16
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді - Войтюка В.Р. розглянувши заяву боржника - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" про відстрочення виконання рішення суду від 20 вересня 2016 року у справі № 918/539/16
у справі
за позовом: Керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області
в інтересах держави в особі: Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 інспекція сільського господарства в Рівненській області
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0.4940 га та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного її зайняття у розмірі 14150 грн. 43 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність у справі).
Від третьої особи : не з'явився.
Від органу прокуратури : ОСОБА_4 посвідчення №031428 від 19.05.2015р.
Керівник Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовом в інтересах держави в особі Головного Управління Держгеокадастру у Рівненській області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 інспекція сільського господарства в Рівненській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки 0,4940 га.
20 вересня 2016 року господарським судом Рівненської області по даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено. 07 жовтня 2016 року на виконання рішення суду від 20 вересня 2016 року видано накази про примусове виконання рішення суду.
31 березня 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" звернулось до господарського суду Рівненської області з заявою від 29 березня 2017 року № б/н про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2016 року по справі № 918/536/16.
04 квітня 2017 року ухвалою суду прийнято до розгляду заяву відповідача (боржника), слухання призначено на 13 квітня 2017 року.
13 квітня 2017 року прокуратурою подано пояснення, в яких остання зазначає, що заява є необґрунтованою, а тому просить в її задоволенні відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 13 квітня 2017 року уповноважений представник прокуратури заперечив проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду з підстав зазначених у запереченнях в свою чергу відповідач (боржник), просив суд заяву задовольнити та розстрочити рішення суду.
Головне управління держгеокадастру у Рівненській області та Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання 13 квітня 2017 року.
Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника стягувача суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суд, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
За приписами статтей 116, 117 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Це не виключає право господарського суду за заявою стягувача або боржника відстрочити або розстрочити рішення суду.
Заявник обґрунтовує заяву тим, що для виконання рішення суду необхідно пошук місця розташування відвалу вскришних порід, організація достатньої кількості трудових ресурсів, організація необхідної кількості техніки, обрахунок вартості, на переконання боржника усі зазначені вище обставини утруднюють виконання рішення суду.
З приводу наведених у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Пунктом 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - постанова) роз'яснено, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Також, пунктом 7.1.1 даної постанови роз'яснено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Відповідно до правової позиції наведеної у пункті 7.2 постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Також роз'яснено, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.
Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм статей 32, 33 ГПК України.
З матеріалів справи суд вбачає, що на підтвердження наведених у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, боржником не долучено жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували те, що для виконання рішення суду необхідно пошук місця розташування відвалу вскришних порід, організація достатньої кількості трудових ресурсів, організація необхідної кількості техніки, обрахунок вартості.
Також, боржник не вказує, чи почав він виконувати рішення суду, знову ж пошук нового місця, чи провів обрахунок.
Заява про відстрочку виконання рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях боржника, останній просить суд відстрочити виконання рішення суду у справі № 918/539/16 строком до 01 жовтня 2018 року, проте, боржник не зазначає, що саме до 01 жовтня 2018 року ці обставини будуть усунені, а рішення буде виконано.
Також, суд зазначає, що відстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини - несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, - суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
В статті 115 ГПК України також відображено принцип обов'язковості судових рішень. Відповідно до положень вказаної статті, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
З огляду на зазначене, суд вважає, що надання у даному випадку відстрочки є невмотивованим, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, чим порушуються основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавлено кредитора можливості захистити свої права.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України , суд
Відмовити ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Селищанський гранітний кар'єр" в задоволенні заяви від про відстрочку виконання судового рішення у справі за № 918/539/16.
Суддя Войтюк В.Р.