05 квітня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,
Леванчука А.О., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до виконкому Чернівецької міської ради про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року,
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до виконкому Чернівецької міської ради про визнання права власності, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.
Після самовільного переобладнання даних квартир і їх об'єднання в одну, загальна площа квартири становить 156,30 кв. м, в тому числі житлова - 109,5 кв. м.
На даний час переобладнана квартира складається з: 1.1 - житлова кімната площею 22,60 кв. м; 1.2 - житлова кімната площею 26,30 кв. м; 1.3 - передпокій площею 18,10 кв. м; 1.4 - кухня площею 20,30 кв. м; 1.5 - житлова кімната площею 19,60 кв. м; 1.6 - житлова кімната площею 22,80 кв. м; 1.7 - санвузол площею 11,60 кв. м; 1.8 - коридор площею 14,90 кв. м.
З метою узаконення здійсненого перепланування квартир виготовлено проектну документацію, яка погоджена зі всіма відповідними службами міста.
ОСОБА_3 просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільно перебудовану квартиру № 1. (об'єднання квартир № 1, 1а, 1б (літ. А), загальною площею 156,30 кв. м, у тому числі житловою площею 109,5 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1, яка складається з: 1.1 - житлова кімната площею 22,60 кв. м; 1.2. - житлова кімната площею 26,30 кв. м; 1.3 - передпокій площею 18,10 кв. м; 1.4 - кухняплощею 20,30 кв. м; 1.5 - житлова кімната площею 19,60 кв. м; 1.6 - житлова кімната площею 22,80 кв. м; 1.7 - санвузол площею 11,60 кв. м; 1.8 - коридор площею 14,90 кв. м.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вказував на те, що чинним законодавством передбачено порядок звернення до суду виключно у разі невизнання або оспорювання певних прав та інтересів, тобто у разі існування фактичного спору, однак матеріали справи не містять таких доказів, а саме відсутні докази звернення позивача до відповідного органу для узаконення самочинного будівництва.
Однак до таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов передчасно.
Установлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом у 2007 році.
Рішення у справі судом першої інстанції ухвалено 05 грудня 2007 року.
З апеляційною скаргою на рішення Шевчнківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися 16 квітня 2015 року (а. с. 30, 31).
Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 квітня 2015 року заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6 про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року задоволено, поновлено цей строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року (а. с. 45).
Позивач ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 55).
Ухвалою апеляційного суду Чернівецькорї області від 20 травня 2015 року зупинено провадження у справі до вступу у справу правонаступників померлої ОСОБА_3 (а. с. 60).
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4, крім іншого, вказує на те, що його не було повідомлено про розгляд справи в апеляційному суді та не залучено до участі в розгляді справи, як правонаступника після смерті його матері ОСОБА_3, на підтвердження вказаного надає лист приватного нотаріуса Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області від 01 лютого 2016 року та копію заповіту складеного ОСОБА_3 21 липня 2005 року на його ім'я.
Установлено, що ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2015 року відновлено провадження у справі, залучено до участі в розгляді справи в якості позивачів правонаступників ОСОБА_3: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, судове засідання призначено на 17 грудня 2015 року з викликом сторін у справі (а. с. 77).
17 грудня 2015 року відкладено розгляд справи на 04 січня 2016 року (а. с. 80).
18 грудня 2015 року апеляційним судом надіслано лист Тереблечівській сільській раді з проханням терміново вручити ОСОБА_7, ОСОБА_8, або будь-кому з повнолітніх членів їх сімей судову повістку про явку в судове засідання апеляційного суду на 10 годину 04 січня 2016 року (а. с. 81).
Відповідно до листа сільського голови Треблечівської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 21 грудня 2015 року судові повідки на імя ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були вручені ОСОБА_7 (а. с. 88).
Тобто доказів належного повідомлення ОСОБА_8 про день та час розгляду справи матеріали справи не містять, як не містять і доказів про залучення до участі в розгляді справи як правонаступника померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та відповідно не містять і належного повідомлення про розгляд справи.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 вказує на лист Шевченківської районної у м. Чернівці ради Чернівецької області від 15 жовтня 2008 року № 05.10/1322 відповідно до якого на підставі робочого проекту (ЧЦ АА № 221761), узгодженого з міською санітарно-епідеміологічною службою, управлінням МНС України в Чернівецькій області, департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин, міської ради, протоколу комісійного розгляду звернення депутата Чернівецької міської ради Фірсанової В.Г. від 17 травня 2007 року та згідно з рішенням виконавчого комітету районної у місті ради від 20 червня 2007 року К2105/6, ОСОБА_3, яка проживає у власних квартирах АДРЕСА_1, з метою їх об'єднання в одну, було дозволено виконати перепланування з добудовою та влаштуванням окремого входу. Вказане перепланування з добудовою було здійснено з відхиленням від проектної документації, в зв'язку із цим ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці щодо визнання, права власності на самочинно перебудовану квартиру АДРЕСА_1. Рішенням суду від 05 грудня 2007 року за нею визнано право власності. Чернівецьким комунальним обласнім бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2007 року № 21611249.
Отже, вказані порушення норм ЦПК України унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2007 року, апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі в розгляді справи.
Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс16.
При цьому, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при поданні апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого ст. 292 ЦПК права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, подання скарги на ухвалу суду, що не підлягає апеляційному оскарженню, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та ч. 3 ст. 297 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги. Якщо зазначені обставини будуть встановлені після прийняття апеляційної скарги до розгляду, апеляційний суд постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі за такою скаргою. У разі виявлення при прийнятті апеляційної скарги обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 121 ЦПК, суддя-доповідач повертає апеляційну скаргу, а при виявленні їх під час розгляду справи суд залишає апеляційну скаргу без розгляду.
Однак апеляційний суд на вказане уваги не звернув та переглянув рішення суду першої інстанції по суті, за апеляційною скаргою осіб, які не брали участі в розгляді справи тав рішенні не навів жодних фактів, які б підтверджували те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Також, оскільки на стадії апеляційного провадження апеляційний суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо залучення до участі в розгляді справи осіб, які не були залучені судом першої інстанції, то в разі встановлення апеляційним судом порушення судом першої інстанції норм ЦПК по вирішенню питання щодо складу осіб, апеляційний суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з цих підстав, а позивач вправі повторно звернутися до суду першої інстанції з цими ж позовними вимогами та зазначенням сторін, які повинні брати участь у розгляді справи.
Однак і на вказане апеляційним судом уваги не звернуто та ухвалено рішенні по суті заявлених вимог, що унеможливлює повторне звернення до суду з аналогічним позовом.
Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 04 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: Ю.Г. Іваненко
А.О.Леванчук
А.В.Маляренко
О.В.Ступак
