Суддя-доповідач - Білак С. В.
Головуючий у 1 інстанції - Богун О.О.
12 квітня 2017 рокусправа № 199/8858/16-а (2-а/199/20/17)
Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Комар Н.В., з участю представника відповідача - Алькова Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2017 року у справі №199/8858/16-а (2-а/199/20/17) за позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати неправомірними дії та розпорядження відповідача згідно протоколу №3749 від 20.09.2016 року в частині не зарахування до стажу роботи, як судді у відставці, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка та часу служби в лавах Радянської армії;
- зобов'язати відповідача на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №545 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне довічне грошове утримання судді» в частині доповнення пункту 3-1 зазначеної постанови здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ із зарахуванням до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка та часу служби в лавах Радянської армії, починаючи виплату з 13 вересня 2016 року згідно пункту 1.2 Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891, та виплатити на його користь різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами;
- нараховувати та виплачувати в подальшому щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ із зарахуванням до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка та часу служби в лавах Радянської армії;
- зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний термін з часу набрання постановою суду законної сили.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у зв'язку з виходом у відставку з посади судді 16.09.2016 року звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши необхідні документи, але відповідач, здійснюючи розрахунок щомісячного грошового утримання судді в розмірі 86% грошового утримання судді, виходив із стажу роботи позивача на посаді судді в кількості повних 23 років, не взявши до уваги Постанову КМУ від 11.06.2008 року №545 про доповнення пунктом 3-1 Постанови КМУ «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03.09.2005 року №585 в частині включення до стажу роботи на посаді судді, крім стажу роботи, визначеного Законом, половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка з 01.09.1985 року по 30.06.1990 року та час служби позивача в лавах Радянської армії з 05.07.1982 року по 10.05.1984 року.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії та розпорядження відповідача згідно протоколу №3749 від 20.09.2016 р. в частині не зарахування до стажу роботи позивача, як судді у відставці, при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.
Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання із зарахуванням до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка, починаючи виплату з 13 вересня 2016 року та виплатити на користь позивача різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами.
Зобов'язано відповідача нараховувати та виплачувати в подальшому позивачу щомісячно щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи з розміру 90 відсотків заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ із зарахуванням до стажу роботи, як судді у відставці, половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.
Зобов'язано відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний термін з часу набрання постановою суду законної сили.
Відмовлено в задоволенні вимоги адміністративного позову щодо зарахування до стажу роботи судді у відставці для виплати щомісячного довічного грошового утримання судді часу військової служби.
Стягнуто з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську (Управління державної казначейської служби в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпра) на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 275,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі (відповідач зі зміненою назвою) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що розрахунок стажу судді, згідного якого стаж роботи позивача на посаді становить 23 роки 06 місяців 02 дні та розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, згідно якого стаж роботи позивача станом на 15.09.2016 року становить 27 років 09 місяців 06 днів, до якого входить строкова служба та період навчання в Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка не був взятий до уваги управлінням, оскільки вони не відповідають вимогам ст.137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а тому посилання на Закон України від 15.12.1992 року №2862, який втратив чинність не відповідає чинному законодавству.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 12.03.1993 року обрано суддею Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.
21.06.1999 року згідно постанови Верховної Ради України від 19.05.1999 року №673-XIV позивач переведений до Дніпропетровського обласного суду та з 22.06.1999 року зарахований на посаду судді Дніпропетровського обласного суду, з 10.07.2001 року суд набув статусу апеляційного суду Дніпропетровської області.
15.09.2016 року позивача відраховано зі складу суддів апеляційного суду Дніпропетровської області згідно постанови Верховної Ради України №1515-VIII від 08.09.2016 року, у зв'язку з виходом у відставку.
16 вересня 2016 року позивач звернувся до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпропетровську із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання.
16 вересня 2016 року апеляційний суд Дніпропетровської області надав відповідача заяву про призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці разом з поданням про встановлення такого утримання та розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, згідно яких стаж позивача становить - 27 років 9 місяців 06 днів.
Згідно протоколу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську №3749 від 20.09.2016 року позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 86% від суддівської винагороди починаючи з 16.09.2016 року. При призначенні довічного грошового утримання врахований трудовий стаж позивача на посаді судді 23 роки 3 місяці 20 днів та стаж військової служби 1 рік 10 місяців 05 днів.
За приписами ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
У рішенні Конституційного суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено: "Незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпечення державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів". Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України також покладено в основу рішень Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Відповідно до частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, діючий на час правовідносин, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, порядок застосування якої визначений Рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим, ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання».
Аналогічні приписи містить абзац другий пункту 25 Розділу ХII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року N1402-VIII, який є чинним на цей час, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2453-VI). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
З наведених норм Закону слідує, що право на відставку, а отже, і право на отримання щомісячного довічного грошового утримання має суддя, який пропрацював на посаді судді 20 років і більше; при цьому, якщо стаж роботи на посаді судді 20 років щомісячне довічне грошове утримання призначається у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а якщо стаж роботи на посаді судді є більшим - розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується, виходячи із такого розрахунку - два відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до вказаного Закону.
Отже, у даному випадку мова йде про стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку судді та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання у відповідному розмірі.
Визначальною підставою при цьому є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення певного періоду (строку) до спеціального стажу роботи суддям для реалізації ними права на відставку та призначення їм щомісячного довічного грошового утримання.
Визначення стажу работи на посаді судді в контексті положень законодавчих актів України, якими закріплений порядок виходу судді у відставку та отримання ним щомісячного довічного грошового утримання, є гарантією їх незалежності та недоторканності.
Так, у статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 року та в п.11 Розділу ХIII «Перехідних положень» до вказаного Закону надане визначення поняття «Стаж роботи на посаді судді» та законодавче закріплено наступне:
«Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом».
На день набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяв Закон України «Про статус суддів» №2863-ХII від 15.12.1992 року та постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865.
Пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03 вересня 2005 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
З доданих позивачем до позову документів слідує, що строк його навчання в Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка з 01.09.1985 року по 19.06.1990 року (4 роки 9 місяців 19 днів).
Відповідно до Подання про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.1.003/561/16 стаж роботи судді Козлова Сергія Петровича, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 27 років 09 місяців 06 днів.
Також, згідно із Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання омісячного довічного грошового утримання позивача станом на 15.09.2016 року становить 27 років 09 місяців 06 днів, з яких: строкова служба 1 рік 10 місяців 04 дні, навчання у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка 2 роки 5 місяців, стаж на посаді судді 23 роки 06 місяців 02 дні.
Отже, стаж роботи на посаді судді, який дає позивачу право на відставку та дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді, становить 27 років 9 місяців 06 днів.
Відповідно до приписів ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, в редакції на дату звільнення позивача у відставку та з урахуванням рішення Конституційного суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2 відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої істанції, що щомісячне довічне грошове утримання повинно бути призначене та виплачуватись позивачу у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди (заробітної плати судді).
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання у Київському державному університеті імені Т.Г.Шевченка, а також не доведено правомірність призначення позивачу довічного грошового утримання у розмірі 86 відсотків суддівської винагороди, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вимоги позивача, в задоволенні яких було відмовлено, сторонами не оскаржуються, колегія суддів їх не переглядає, а рішення суду першої інстанції в цій частині вимог підлягає залишенню без змін.
Щодо доводів апелянта про необхідність стягнення судових витрат не з відповідача, а за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Оскільки адміністративний позов було задоволено частково, а позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн., суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідача (за рахунок бюджетних асигнувань)на користь позивача судових витрат пропорційно до задоволених вимог.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2017 року у справі №199/8858/16-а (2-а/199/20/17) за позовом ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 12 квітня 2017 року, в повному обсязі ухвала складена 18 квітня 2017 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.
Головуючий суддя С.В. Білак
Судді Н.А.Олефіренко
В.А.Шальєва