13 квітня 2017 рокусправа № 310/7656/16-а(2а/199/205/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.
суддів: Чепурнова Д.В. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання призначити пенсію, -
Позивач ОСОБА_1 08.11.2016 року звернулася до суду з позовом до відповідача Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Бердянське ОУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить зобов'язати відповідача зарахувати їй до 20 - річного стажу, який дає їй право на пенсію за вислугу років половину строку навчання на юридичному факультеті Запорізького національного університету з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року; визнати неправомірним рішення та зобов'язати відповідача провести обчислення, призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років починаючи з 17.10.2016 року, відповідно до приписів ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 - XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1789 - XII), в редакції Закону від 15.01.2011 року, у розмірі 90% від суми заробітної плати з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.12.2016 року позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Бердянське ОУ ПФУ в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до 20 - річного стажу, який дає їй право на пенсію за вислугу років половину строку навчання на юридичному факультеті Запорізького національного університету з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року, визнано неправомірним рішення та зобов'язано Бердянське ОУ ПФУ в Запорізькій області провести обчислення, призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років починаючи з 17.10.2016 року, відповідно до приписів ст. 50-1 Закону №1789 - XII, в редакції Закону від 15.01.2011 року, у розмірі 90% від суми заробітної плати, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 551,20 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Бердянським ОУ ПФУ в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.11КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 з 20.07.1998 року по 06.09.2000 року, з 04.05.2001 року та на час звернення до суду з позовом працює в органах прокуратури.
17.10.2016 року позивач звернулася до Бердянського ОУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення їй пенсії на підставі ст. 50-1 Закону №1789 - XII в розмірі 90% суми місячної заробітної плати, проте листом №154/м-4 від 31.10.2016 року відповідачем позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIIІ від 02.03.2015 року (далі - Закон №213 - VIII), не погодившись з чим позивач звернулася до суду.
15.07.2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» №1697 - VII від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697 - VII ), яким приписи ст. 50-1 Закону №1789 - XII, щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих окрім частин 3, 4, 6, 11 визнано такими, що втратили чинність та визначено новий порядок такого забезпечення.
Відповідно до ст. 86 Закону №1697 - VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема з 01.10.2016 року по 30.09.2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вимога позивача щодо призначення їй пенсії відповідно до приписів ст. 50-1 Закону №1789 - XII в редакції Закону від 15.01.2011 року, станом на час її звернення до відповідача 17.10.2016 року, є безпідставною.
Відповідно до положень п. 4 та п. 5 Прикінцевих положень Закону №213-VIIІ Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом визначено завдання підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України до 01.05.2015 року проект закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників) на загальних підставах та встановлено, що у разі його неприйняття з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема відповідно до приписів Закону України «Про прокуратуру».
Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнані неконституційними, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, Верховною Радою не прийнято, усі особи, які мали право на пенсійне забезпечення, зокрема відповідно до Закону №1697 - VII, з вказаної дати втратили це право.
Також відсутні підстави для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо покладання на відповідача обов'язку зарахувати до стажу половину строку навчання на юридичному факультеті Запорізького національного університету з 01.09.1991 року по 30.06.1996 року, оскільки з зазначеною вимогою позивач до відповідача не зверталася, що свідчить про її передчасність.
Так як судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи,що мають значення для справи, при цьому порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, це є підставою для скасування постанови суду з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 грудня 2016 року - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Т.С. Прокопчук
Суддя: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Чабаненко