73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"21" травня 2007 р. Справа № 8/147-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Хом'якової В.В. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ведичне екологічно-чисте сільське господарство Махаріші"
до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.07. №0000012351/0 та стягнення з Держбюджету 3185906грн. ПДВ
за участю представників сторін:
прокурора Мяло Н.В.
від позивача - представник Пилипко А.Г., дов. №124 від 23.12.06.
від відповідача-1 - ГДПРІ Грінь А.А., дов. №10 від 25.04.07.
від відповідача-2 - зав. юр. сектором Пилипенко О.Г., дов. №14-08/2351 від 22.11.06.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Ведичне екологічно-чисте сільське господарство «Махаріші» (позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення -рішення Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції у Херсонській області від 19 січня 2007 року № 0000012351/0 та стягнення з Державного бюджету України 3185906грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В позові вказано, що позивач сплатив у серпні, вересні 2006 року до Державного бюджету України податок на додану вартість у сумі 3186106 грн. при розмитненні сільськогосподарської техніки, яку отримав від іноземного засновника на поповнення статутного фонду. Позивач має право на бюджетне відшкодування у відповідності до п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач не відноситься до категорії осіб, які не мають права на бюджетне відшкодування. Своє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на виконання пункту 3.4 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердж. наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України 02.07.97 N 209/72, товариство реалізувало у грудні 2006 року, вказавши в декларації з податку на додану вартість за листопад до бюджетного відшкодування 3185906грн., та подавши заяву про бюджетне відшкодування. Згідно пункту 3.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість з операцій, що оподатковуються за повною ставкою, сума належного платнику відшкодування (після погашення податкової заборгованості минулих звітних періодів) зараховується до зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку. СТОВ "С/г Махаріші", керуючись пунктом 3.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість» протягом трьох звітних періодів (вересень /за серпень/, жовтень /за вересень/, листопад /за жовтень/) відображала в податковій декларації з податку на додану вартість суму податкового кредиту на зменшення податкових зобов'язань, після чого, в декларації з податку на додану вартість за листопад 2006 року відобразило суму 3185906 грн. до бюджетного відшкодування на поточний рахунок. Чинне законодавство України не заперечує платнику податку на додану вартість після виникнення права на бюджетне відшкодування подати заяву про бюджетне відшкодування в будь-який період. Вважає, що податковою інспекцією не враховано і не застосовані такі норми податкового законодавства: пункт 3.4 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", підпункти 5.7, 5.9, 5,10, 5,11, 5.12 пункту 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", підпункту 2.3.4 "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердж. наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327, підпункт 4.4.1 пункту 4.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Позивач посилається на те, що відсутня законодавча заборона сільськогосподарському підприємству відображати податковий кредит у загальній податковій декларації.
Позивач також подав доповнення до адміністративного позову, в якому вказує на те, що у відповідності до п.п.7.7.1 і п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 в Законі про ПДВ викладено два випадки визначення суми бюджетного відшкодування: як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду; (7.7.1.), або як частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів, послуг у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг) (7.7.2). Позивач вказує, що п.п.7.7.2 Закону про ПДВ описує спеціальний режим бюджетного відшкодування, який необхідно застосовувати у випадку, якщо податок на додану вартість сплачується виключно постачальникам товарів (послуг). А для ситуації з СТОВ "С/г Махаріші" може застосовуватися п.п.7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ, оскільки сума податку на додану вартість сплачена безпосередньо до державного бюджету України при розмитненні інвестиції. При застосуванні п.п. 7.7.2. Закону про ПДВ податкова інспекція неправомірно вважає, що наступний податковий період, про який йде мова в цьому підпункті, це період, який йде безпосередньо за податковим періодом, після якого вперше виникло від'ємне значення суми, розрахованої відповідно з п.п.7.7.1, а не такий, який йде за податковим періодом, наступним за цим звітним періодом. З тексту пп..7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, на думку позивача, можна розуміти також те, що коли мова йде про наступний податковий період і попередній податковий період, між ними повинен існувати поточний податковий період. А це дає підстави для того, щоб вважати попереднім податковим періодом місяць вересень 2006 року, а не жовтень, як про це вказує відповідач. Термін подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування законодавством чітко не обумовлений. В Законі про ПДВ також не сказано, що пропустивши термін подачі заяви та інших документів (декларації, розрахунку), необхідних для повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку позбавляється права на бюджетне відшкодування.
Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція у Херсонській області (перший відповідач) проти позову заперечує, посилаючись на те, що порядок визначення суми, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України , та строки проведення розрахунків передбачені ст. 7 п.7.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому періоді постачальником таких товарів. Однак, позивачем до суми бюджетного відшкодування віднесено суми податку, які фактично не були сплачені у попередньому податковому періоді. Позивач в серпні місяці 2006 року задекларував в декларації з ПДВ податковий кредит на суму 2180000 гривень, при цьому відповідно до вказаної норми Закону, останній зобов'язаний був протягом наступного податкового періоду, тобто, в вересні місяці 2006 р. задекларувати до відшкодування з Державного бюджету вказану суму, що товариство не зробило. У вересні місяці 2006 року позивач знову задекларував податковий кредит на суму 1006025 гривень, відповідно до приведеної норми Закону зобов'язаний був подати декларацію податковому органу про відшкодування з держбюджету вказаної суми в жовтні місяці 2006 року , що позивач також не зробив. Посилання позивача на те, що попередній податковий період це не чітко обумовлений Законом термін, а розтягнутий в просторі, є помилковим і надуманим тлумаченням, який не відповідає Закону України "Про податок на додану вартість", бо саме ст. 7 п.п. 7.8. 1 чітко визначено, що податковим звітним періодом є один календарний місяць. Крім цього, відповідач посилається на те, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. В порушенні цієї норми, та норми ст.ст. 105,106 КАС України, позивач при подані позовної заяви до суду ні відповідачу-1, ні відповідачу -2 зовсім не надали вантажних митних декларацій з підтвердженням сплати суми податку на додану вартість.
Також МДПІ посилається на те, що операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість"). Відповідно до визначення, наданого в п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах, тобто корпоративне право визначається як об'єкт власності. Ураховуючи зазначене, а також те, що при внесенні до статутного фонду підприємства корпоративних прав відбувається обмін одних корпоративних прав (частки у статутному фонді) на інші, то зазначена операція не є об'єктом оподаткування. При формуванні статутного фонду СТОВ «Махаріші" фактично відбувся продаж корпоративних прав підприємства, а ціною такого продажу стала сільськогосподарська техніка іноземного засновника (внесок до статутного фонду). За таких обставин, зазначена операція не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в силу пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону «Про податок на додану вартість". Крім цього, перший відповідач звертає увагу на те, що позивач за останні 12 місяців мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, тому не має права на бюджетне відшкодування у відповідності до пп. 7.7.11 ст. 7 Закону України про ПДВ.
Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області (другий відповідач) повідомило суд, що у разі задоволення позовних вимог відшкодування податку на додану вартість буде проводитись у відповідності з Порядком відшкодування податку на додану вартість, затвердж. спільним наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 № 209/72 .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
СТОВ “Ведичне екологічно-чисте сільське господарство “Махаріші» є юридичною особою, зареєстровано в липні 2003 року, є платником ПДВ з 22 березня 2004 року. Чаплинською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена виїзна позапланова перевірка СТОВ «СГ Махаріші» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад 2006 р. Перевіркою виявлено, що згідно з даними податкової декларації з ПДВ платника за листопад 2006 року позивач відобразив залишок від'ємного значення попереднього податкового кредиту, за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду в розмірі 3185906грн., зазначивши суму податкового кредиту попереднього податкового періоду -0 грн. Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому період товариством зазначена в розмірі 3185906грн., за даними перевірки -0 грн. , сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачем вказана в розмірі 3185906 грн., за даними перевірки 0 грн. Перевіркою встановлено що на порушення пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, яким передбачено «...бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів...»СТОВ "СГ Махаріші" до рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування віднесло суми податку, які не були фактично сплачені у попередньому податковому періоді. У СТОВ "Махаріші'' від'ємне значення податку на додану вартість попереднього податкового періоду виникло в результаті сплати податку на додану вартість при розмитненні сільськогосподарської техніки в серпні 2006 року на суму 2 180 080 грн. та в вересні на суму 1 006 026 грн. за рахунок погашення податкових векселів . А саме СТОВ «СГ Махаріші»отримало від іноземного засновника МАНАRIHI VEDIC ORGANIC AGRICULTURE LIMITED на поповнення статутного фонду підприємства сільськогосподарську техніку для використання у власній виробничій діяльності: трактор гусеничний «Челенжер»моделі МТ 865В - 4 шт. за ціною 1617368,55грн., трактор гусеничний «Челенжер»моделі МТ 865В - 2 шт. за ціною 1706379,85 грн., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання - культиватор-сівалка в комплекті з бункером 6450 в розібраному стані - 3 шт. за ціною 1026160.00 гри., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання -- культиватор-сівалка моделі 8810-54 в комплекті з бункером 6450 в розібраному стані - 1 шт. за ціною 1061005 грн., посівний сільськогосподарський агрегат неточного висівання - культиватор-сівалка моделі 8810-54 в комплекті з бункером 6450 в розібраному стані - 2 шт. за ціною 954404 гри. Вищезазначена техніка призначена для використання у власному виробництві для виготовлення сільськогосподарської продукції та відображена в бухгалтерському обліку і обліковується на рахунку 105/1 в сумі 9882233,90 грн. та на рахунку 104/1 в сумі 604829,00 грн.
Також, на думку МДПІ, позивачем порушено приписи п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість, щодо операцій продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини", яким визначено, що залишок податковою кредиту, відповідно до складеної на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарського виробника декларації з ПДВ по реалізованій продукції власного виробництва, тобто, від'ємне значення між сумою податку на додану вартість, одержане сільськогосподарським товаровиробником, та сумою податку па додану вартість, сплаченою ним постачальникам, зараховується в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів в спеціальній декларації сільськогосподарського товаровиробника. СТОВ «СТ Махаріші»відображає суму ПДВ з вартості отриманої на поповнення статутного фонду від іноземного засновника, сільськогосподарської техніки для використання у власному виробництві, в загальній декларації з податку на додану вартість, згідно до якої проводяться розрахунки з бюджетом. Пунктом 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що обсяг реалізації від власної продукції та наданих послуг вищезазначеною технікою, відображається в спеціальній декларації сільськогосподарського товаровиробника, за якою сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовану ними сільгосппродукцію, повністю залишаються у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовуються на підтримку власного виробництва. Відповідно податок на додану вартість, сплачений при отримані сільськогосподарської техніки не може включатися до декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. За висновками податкової інспекції, СТОВ «СГ Махаріші»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку па додану вартість в декларації за листопад місяць 2006 року на суму 3 185906.00 гри. За висновками акту перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 січня 2007 року № 0000012351/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 3185906 грн.
Об'єктом обкладення ПДВ є, зокрема, операції із ввезення товарів у митному режимі імпорту чи реімпорту (пп. 3.1.2 Закону про ПДВ). Крім того, об'єктом оподаткування ПДВ є також операції, які пп. 3.1.2 Закону ПДВ прирівняв до імпорту, зокрема, ввезення зза кордонів України на її митну територію товарів за договорами, що передбачають обмін товарів (майна) на корпоративні права або цінні папери. Таким чином, увезення на митну територію України обладнання як внеску до статутного фонду є об'єктом обкладення ПДВ. ПДВ на митниці у даному випадку було сплачено позивачем, як підприємством, до статутного фонду якого нерезидент уносить обладнання. Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що стосується таких товарів, акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Митні декларації надані суду, заперечень щодо обставин сплати ПДВ при ввезенні обладнання на територію України у податкового органу немає. В рядку 12.1 декларації за серпень 2006 року наводиться сума ПДВ, що включається до податкового кредиту на підставі ввізних (імпортних) ВМД. Датою виникнення права на податковий кредит при імпорті товарів є дата фактичної сплати податку при розмитненні товару, що підтверджується відповідним чином оформленою ВМД (пп. 7.5.2 Закону про ПДВ). Отже, посилання податкової інспекції на те, що при внесенні сільгосптехніки до статутного фонду позивач не повинен був сплачувати ПДВ до Державного бюджету суд вважає необґрунтованим.
Також є такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства доводи податкової інспекції про необхідність включення сум ПДВ з вартості сільгосптехніки до спеціальної декларації, яка звичайно подається до податкового органу сільськогосподарськими товаровиробниками. Пунктом 11.29 ст. 11 Закону про ПДВ до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що здійснюються сільгоспвиробниками. В даному випадку, оподаткування операції ввезення сільгосптехніки як внеску до статутного фонду не регулюється даною нормою.
Також суд вважає безпідставними посилання першого відповідача на те, що позивач за останні 12 місяців мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Норма, на яку посилається податкова інспекція - пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ - не підлягає застосуванню, оскільки містить виключення із загального правила -вона не застосовується у випадках нарахування податкового кредиту внаслідок придбання основних фондів. Позивач придбав основні фонди, оскільки інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів в обмін на кошти або майно.
За змістом п. 1.11 ст.1 Закону № 2181-Ш податкова декларація це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки та за формою, встановленими законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та /або сплата податку, збору, обов'язкового платежу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п. 7.7 Закону про ПДВ. Відповідно до пп.7.7.1 Закону сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 7.7.2 ст. 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Отже застосування цих підпунктів 7.7.1 7.7.2 має відбуватись одночасно, а не окремо один від одного, як вважає позивач. Бюджетному відшкодуванню відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 статті 7 Закону про ПДВ підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Платник податку при придбанні на митній території України товарів (послуг) оплачує постачальнику платнику ПДВ вартість таких товарів (послуг), збільшену на суму податку на додану вартість, а при імпортуванні товарів, у тому числі при їх ввезенні з метою внесення до статутного фонду, - органам, які здійснюють контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету за імпортні товари. Зважаючи на викладене, при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг). Підпунктом 7.7.4.ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. (пп.. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ).
Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердж. наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 166, у разі, якщо платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, то він відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" разом з податковою декларацією подає відповідному податковому органу заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування за формою, визначеною додатком 4 до податкової декларації з податку на додану вартість, а також заповнює додаток 3 до декларації, надає інші документи - копії погашених векселів (за їх наявності), оригінали п'ятих примірників ВМД (за наявності експортних операцій). Відповідна сума відображається у рядку 25.1 декларації. Якщо ж платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, відповідно до підпункту 7.7.3 вказаного вище пункту 7.7 прийняв самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, то заява про повернення суми бюджетного відшкодування платником податку до податкового органу не подається, а відповідна сума відображається у рядку 25.2 декларації. Одночасне заповнення рядків 25.1 і 25.2 Порядком № 166 не допускається. Як свідчать відомості декларацій за серпень, вересень, жовтень 2006 року позивач не декларував суму, на відшкодування з бюджету або на зменшення податкових зобов'язань наступних періодів. Позивач в серпні місяці 2006 року задекларував в декларації з ПДВ податковий кредит на суму 2180000 гривень, при цьому відповідно до вказаної норми Закону, останній зобов'язаний був протягом наступного податкового періоду, тобто, в вересні місяці 2006 р. задекларувати до відшкодування з Державного бюджету вказану суму, що позивач не зробив. У вересні місяці 2006 року позивач задекларував податковий кредит на суму 1006025 гривень, відповідно до приведеної норми Закону зобов'язаний був подати декларацію податковому органу про відшкодування з держбюджету вказаної суми в жовтні місяці 2006 року , що позивач також не зробив.
Позивачем до суми бюджетного відшкодування декларації за листопад 2006 року віднесено суми податку, які фактично не були сплачені у попередньому податковому період, яким є жовтень місяць, що є порушенням порядку складання податкової декларації та порядку одержання бюджетного відшкодування..
Посилання позивача на те, що попередній податковий період це не чітко обумовлений Законом термін, а розтягнутий в просторі, є помилковим, бо п.п. 7.8. 1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковим звітним періодом є один календарний місяць.
Ствердження позивача про те, що оскаржуваним рішенням його позбавлено права на бюджетне відшкодування, суд вважає надуманим.. В даному випадку податковий орган здійснював перевірку наявності права у позивача на відшкодування ПДВ за декларацією листопаду 2006 року, і встановивши порушення в її заповненні, підставно дійшов до висновку про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування за цією декларацією. Суд враховує наявність у позивача права виправлення виявлених помилок або неточностей у показниках податкових декларацій попередніх періодів шляхом подання уточнюючих розрахунків або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Податковий орган не має повноважень вносити будь-які виправлення у декларації платника податків.
Підставами для визнання недійсним акта є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. За результатами розгляду справи факту невідповідності податкового повідомлення-рішення законодавству або прийняття його з перевищенням компетенції ДПІ не встановлено, у суду немає правових підстав для скасування рішення ДПІ з підстав, що наведені в позовній заяві.
У відповідності до підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З урахуванням цієї норми слідує висновок про можливість бюджетного відшкодування податку на додану вартість лише після закінчення процедури судового оскарження відповідного рішення податкового органу, яка з урахуванням положень статті 186 КАС України закінчиться набранням судовим рішенням на користь платника податків законної сили.
В задоволенні позову відмовляється. Судові витрати відносяться на позивача..
Керуючись ст.ст.94, 159-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити в задоволенні позову.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
3. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.В. Хом'якова
Повний текст постанови підписано
25 травня 2007 року