73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
"14" травня 2007 р. Справа № 16/97-АП-07
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Екологія", м. Херсон
до Цюрупинської міської Ради, м. Цюрупинськ Херсонської області
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Індекс"
про визнання недійсним рішення
за участю
представників сторін:
від позивача: Варваренко М. С. паспорт МО 305712 виданий Цюрупинським РВУМВС України в Херсонській області 20 лютого 1997р.- директор згідно наказу № 1 від 29.04.1992р.
від відповідача:Москальов О. Є. дов. № 20/2-14 від 12.01.2007р.
від третьої особи: Яровий В. Ф. дов. № б/н від 09.04.07
Приватна виробничо-комерційна фірма “ Екологія» (позивач) звернувся до суду з позовом , в якому просить визнати не чинним рішення 15 сесії Цюрупинської міської Ради від 23.02.07 № 258 “ Про використання земельної ділянки ПВКФ “ Екологія»
За вказаним рішенням припинено користування земельною ділянкою у зв'язку з невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням позивачем з 1995 року та вилучено земельну ділянку площею 1.82 га та Державний акт № 28 від 28.07.95
Відповідач проти позову заперечує, вважаючи, що спірне рішення прийняте в відповідності до чинного законодавства та в межах своїх повноважень визначених ст.12, 26, Закону України “Про місцеве самоврядування» та ст.144 Земельного кодексу України.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Рішенням Цюрупинської міської Ради від 23.02.07 № 258 “Про використання земельної ділянки ПВКФ “ Екологія», припинено користування земельною ділянкою у зв'язку з невикористанням земельної ділянки за цільовим призначенням позивачем з 1995 року та вилучено земельну ділянку площею 1.82 га та Державний акт № 28 від 28.07.95
Позивач вважає, що зазначене рішення порушило його право землекористувача, яке він набув на підставі Державного акту на право постійного користування землею 11-ХС № 002098.
Відповідно до Роз'яснень ВАС України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення, в зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її позовні вимоги.
Система, засади організації та діяльності органів місцевого самоврядування в Україні визначені законом України "“Про місцеве самоврядування в Україні". За змістом статті 2 вказаного Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу Ради. Відповідно до ст.19 Конституції України п.3 ст.24 Закону України "“Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження сільських, селищних, міських Рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст встановлено ст.12 Земельного кодексу України
( чинного з 01.01.02), відповідно до вимог якої, радам надано право розпорядження землями територіальних громад.
Ст.143, 144 ЗК України визначено підстави та порядок примусового припинення права на земельну ділянку. А саме, ст.143 ЗК України визначено, що підставою примусового припинення є, зокрема, не усунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Встановлені вказівками спеціально уповноважених органів. Згідно порядку припинення право користування земельною ділянкою, визначеною ст.144 ЗК України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанні та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30 денний термін. У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30 денний термін державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. В органу самоврядування виникає право звернення до суду для вирішення питання щодо примусового припинення прав на земельну ділянку, а до вирішення цього спору судом, він на підставі п.ж ст.12 ЗК України має право тимчасово зупинити використання земельної ділянки порушником земельного законодавства.
Як видно із матеріалів справи, спірне рішення відповідач прийняв на підставі клопотання управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області № 06-02-05 від 13.02.07. Однак, чинне законодавство, зокрема ЗУ “ Про самоврядування в Україні» та ЗК України, не надає повноважень радам самостійно примусово припиняти право користування земельною ділянкою.
Відповідно до приписів ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Проаналізувавши встановлені факти та приписи чинного законодавства суд дійшов до висновку, що спірне рішення прийнято відповідно до чинного законодавства в частині дотримання порядку та форми, однак, з перевищенням повноважень та по своїй суті є втручання у здійснення орендарем користування земельною ділянкою.
Селищна рада як орган місцевого самоврядування без рішення суду немає права втручатися у здійснення орендарем повноважень щодо користування земельною ділянкою переданою йому за договором оренди або встановлювати не передбачені чинним законодавством обмеження.
Відповідно до приписів ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту право на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю.
Відповідно ст. ч.2 ст.144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Із огляду на наведені приписи чинного законодавства суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся з позовом до суду за захистом свого порушеного права користування земельною ділянкою на умовах оренди. В судовому засіданні довів позовні вимоги. В зв'язку з цим, суд визнає спірне рішення не чинним.
Керуючись ст.ст. 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
1. Позовні вимоги задовольнити
2. Визнати не чинним рішення 15 сесії Цюрупинської міської Ради від 23.02.07 № 258 “ Про використання земельної ділянки ПВКФ “ Екологія»
3. Повернути позивачеві із Державного бюджету зайво сплачені грошові кошти в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Немченко
Повний текс постанови виготовлено
відповідно до ст. 163 КАС України 18 травня 2007 р.