10 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/49/17
категорія 8.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Коваль О.В.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області третя особа: філія "Житомирський райавтодор" Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15.11.2016 року,
встановив:
Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.02.2017 та заяви про уточнення позовних вимог від 10 квітня 2017 року просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0023111305 від 15 листопада 2016 року на суму 7 762,63 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0023121305 від 15 листопада 2016 року на суму 232,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2016, за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року. На підставі зазначеного акту контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №0023111305 та № НОМЕР_2 від 15 листопада 2016 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими. Зазначає, що авансові звіти по працівникам підтверджувалися квитанціями до прибуткового касового ордеру з усіма необхідними реквізитами та товарні чеки. Наголошує, що під час кожної виплати суми доходів працівникам позивач обов'язково перераховував суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Також вказує, що податковим органом в контексті виявлених порушень були неправомірно застосовані положення п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. Підкреслює, що згідно акту перевірки в розділі "Визначення бази оподаткування, повнота нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб" зазначено, що перевіркою правильності застосування бази оподаткування розміру ставок податку щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), зокрема у формі зарплати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат та винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, а також інших оподаткованих доходів порушень не встановлено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог від 27.02.2017 та заяві про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 108-110).
Зазначав, що в адміністративному позові та доданих до нього документів позивачем не наведено жодних доказів, які б спростовували виявлені порушення. Вказував, що контролюючий орган відповідно до виявлених порушень правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції до платника податків, передбачені ст. 126 та ст.127 Податкового кодексу України.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Встановлено, що на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Житомирській області від 29.09.2016 №1417, №1418, №1419, №1420 головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи III рангу ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, інспектором податкової та митної справи IV рангу ОСОБА_4, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, інспектором податкової та митної справи I рангу ОСОБА_5, заступником начальника відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Житомирській області, радником податкової та митної справи II рангу ОСОБА_6, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.2, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних документальних перевірок, було проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2016.
За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року (а.с. 15-52).
Згідно розділу 5 акту №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року перевіркою були встановлені порушення:
- пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлені випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка. Підприємству визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 на суму 2 700,00 грн.;
- пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою визначено суму податкових зобов'язань по військовому збору за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 на суму 225,00 грн.;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлено Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору. Згідно пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) за результатами перевірки за порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору підприємству нараховано пеню;
- п. 46.1 ст. 46, пп. 51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пп. 3.2, пп. 3.3, пп. 3.4, пп. 3.5 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зі змінами та доповненнями, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.). Підприємством допущено помилки в заповненні податкових розрахунків Ф. №1 ДФ. Платнику потрібно терміново подати уточнюючі податкові розрахунки Ф. №1 ДФ з врахуванням вищевказаних порушень за відповідні періоди;
- п.п. 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями) щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 15 500,00 грн. (а.с. 51)
За результатами проведеної перевірки та на підставі акту №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:
- податкове повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 30 962 грн. 08 коп., а саме: 2 790,00 грн. за податковим зобов'язанням; 20 976,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 7 195,78 грн. (а.с.68);
- податкове повідомлення-рішення №0023121305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 3 139 грн. 86 коп., а саме: 232,50 грн. за податковим зобов'язанням; 2 404,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 502,41 грн. (а.с.53);
28 листопада 2016 року за вих. №1433 позивачем на ім'я голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_7 направлено скаргу про перегляд у відповідності ст. 56 Податкового кодексу України, податкового повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року, податкового повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року. (а.с. 135-137);
Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розлящу скарги від 22.12.2016 №27632/6/99-99-11-02-01-15, відповідно до змісту якого Державна фіскальна служба України залишає без змін податкове повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податкове повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року про визначення грошового зобов'язання з військового збору, а скаргу Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в інтересах філії "Житомирський РАД" - без задоволення. (а.с. 139-143)
Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх необґрунтованими позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.
Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної ОСОБА_7 України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Пунктом 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування пені розпочинається:
- при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
- при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Стосовно тверджень позивача про відсутність порушень, визначених пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) щодо випадків надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка, суд зазначає наступне.
Так, згідно пп. 3.5.1 п.3.5 розд. 3 акта перевірки №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року перевіркою правильності оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт встановлені випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка. Загальна сума 15 000,00 грн. (а.с. 37).
Відповідно до наданих сторонами пояснень та досліджених у матеріалах справи доказів суд зазначає, що виявлені в ході перевірки відповідачем випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка знайшли лише часткове спростування.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 пояснила, що нарахування податкового зобов"язання, пені та штрафних санкцій проведено з помилками і тому надати розрахунок застосованих санкцій податковий орган не може.
Суд зазначає, що в ході розгляду справи по суті встановлено порушення в роботі позивача, однак, відсутність розрахунків нарахованих зобов'язань, штрафних санкцій, пені по кожному з авансових звітів, унеможливлює обчислення розміру правомірно нарахованих зобов'язань у відсотковому відношенні (25%, 50%, 75 %).
Щодо доводів позивача про неправомірність застосування ст. 127 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно змісту позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 27.02.2017, заяви про уточнення позовних вимог від 10.04.2017 та наданих представником позивача пояснень, позивач визнає виявлені контролюючим органом порушення ст. 126 Податкового кодексу України та погоджується із нарахуванням штрафу згідно вимог ст. 126 Податкового кодексу України, проте не погоджується із застосуванням штрафної санкції відповідно до ст. 127 Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Водночас, пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
У разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.
Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку сплачує суму податку, застосуванню підлягає стаття 126 Податкового кодексу України. Аналогічні наслідки мають місце у разі їх одночасної сплати. Водночас, якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність на підставі статті 127 Податкового кодексу України.
Дана правова позиція викладена у листі Державної фіскальної служби України №47546/7/99-99-17-01-02-17 від 28.12.2015 (а.с. 68-69), постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 по справі №21-2919а15, постанові Верховного Суду України від 22.03.2016 по справі №813/6774/13-а.
За результатами проведеної контролюючим органом перевірки встановлено, що у філії "Житомирський райавтодор" наявна заборгованість по ПДФО за попередні звітні періоди, а представниками позивача цей факт визнано.
Перевіркою питань щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено:
- станом на 01.01.2013 сальдо по податку на доходи фізичних осіб Кт. складає 18 059,11 грн.
- за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 нараховано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 337 466,29 грн.;
- станом на 30.06.2016 сальдо по податку на доходи фізичних осіб Кт. складає 17 971,43 грн. (в тому числі 11 701,84 грн. - податок за червень 2016 року, 6 269,59 грн. - борг за травень 2016 року).
Суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що сплата позивачем податку на доходи фізичних осіб відбувалася несвоєчасно.
Також, в ході перевірки було встановлено, що військовий збір з заробітної плати за перевірений період до бюджету перераховувався невчасно.
Оскільки позивачем не сплачено податок до або під час виплати доходів та судовий збір, що не заперечується позивачем, податковим органом було правомірно нараховано штрафну санкцію на підставі ст. 127 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання правильності нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, пені, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях № НОМЕР_1 та №0023121305 від 15 листопада 2016 року суд зазначає наступне.
Представником відповідача ОСОБА_5, перевіряючим, що приймала безпосередню участь в проведенні перевірки в судовому засіданні було визнано факт допущення арифметичних помилок при визначенні сум грошового зобов'язання, штрафних (фінансових) санкцій та пені, нарахованих позивачу відповідно до податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15 листопада 2016 року.
На вимогу суду надати достовірні та належні розрахунки: штрафних санкцій по військовому збору, штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, повноти та своєчасності сплати до бюджету військового збору, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, розрахунку штрафних санкцій за порушення, визначені в пп. 3.5.1 п.3.5 розд. 3 акта перевірки №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року, представником відповідача було зазначено, що в контролюючого органу відсутні необхідні відомості та документи для здійснення відповідних розрахунків, тому надання останніх суду не є можливим.
У відповідності до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ч. 4 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд наголошує, що попри підтвердження наявності виявлених порушень та правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в ході судового розгляду встановлено неправильність визначення та нарахування платнику податків грошових зобов'язань, штрафних (санкцій) та пені в оскаржуваній частині податкових повідомлень-рішень, що також було визнано представником відповідача.
Враховуючи відсутність та неможливість надання контролюючим органом розрахунків на підтвердження або спростування зазначених сум, вказані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15 листопада 2016 року підлягають скасуванню у відповідній частині.
Враховуючи характер позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень в частині та неможливості обрахування правильного розміру грошових зобов'язань, штрафних (фінансових) санкцій та пені відповідно до виявлених контролюючим органом порушень, суд зазначає наступне.
Діяльність суб'єктів владних повноважень врегульовано законами та підзаконними нормативно-правовими актами, ці правові документи дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.
Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології У проведення антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів» № 1380/5 від 23 у червня 2010 року дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і у зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з у декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету ОСОБА_8 державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. (Рекомендація Комітету ОСОБА_8 Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом ОСОБА_8 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Адміністративний суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
У разі здійснення судом самостійного розрахунку належного розміру податкових зобов'язань, це буде втручанням в дискреційні повноваження податкового органу
Враховуючи неможливість самостійного визначення судом належного та підтвердженого розміру податкових зобов'язань та неможливість скасування податкових повідомлень-рішень у спірній та непідтвердженій частині, суд дійшов висновку про необхідність скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 15 листопада 2016 року у повному обсязі.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №1370 від 23 грудня 2016 року, позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне присудити Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 378,00 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0023121305 від 15 листопада 2016 року.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1 378,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 13 квітня 2017 р.