16 грудня 2016 р. Справа № 804/6237/16
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 32018-04 від 09.08.2016 р.,-
встановив:
23 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 32018-04 від 09.08.2016 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік на суму 25 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача про нарахування податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25 000, 00 грн., вважає зазначене рішення протиправним та таким, що суперечить положенням податкового законодавства. Як слідує з позовної заяви, позивачем у квітні 2013 року придбано автомобіль Infiniti FX37, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3696 куб.см. При цьому, позивач вважає, що підстав для нарахування зобов'язання з транспортного податку у відповідача не було, з урахуванням того, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти такі правила. З цього приводу позивач зазначив, що транспортний податок був запроваджений рішенням Широківської селищної ради № 870-53/VI від 30.01.2015 р. (зі змінами від 27.01.2016 р. № 62-4/VI), а відтак, оподаткування транспортним податком можливе не раніше наступного бюджетного періоду, яким для цього виду податку є наступний календарний рік. До того ж, з 05.12.2015 року позивач вже не є власником вказаного автомобіля. З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від № 32018-04 від 09.08.2016 р.
Представником позивача за довіреністю ОСОБА_2 подано до суду клопотання від 16.12.2016 р. про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с. 24), в судове засідання 16.12.2016 року не з'явився, письмових заперечень проти позову не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Враховуючи, що в судове засідання сторони не прибули, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто без їх участі в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
У власності ОСОБА_1 перебував легковий автомобіль Infiniti FX37, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 3696 куб.см., який зареєстровано у встановленому законом порядку 03.04.2013 року, що підтверджується копією технічного паспорту на зазначений автомобіль серії ААЕ 003236 (а.с. 15).
09.08.2016 року Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Широківське відділення) винесено податкове повідомлення-рішення № 32018-04 від 09.08.2016 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000 грн. (а.с. 10).
Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Згідно п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на 2015 рік, за який позивачу нараховані оскаржувані зобов'язання), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.).
Відповідно до п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Сума визначеного транспортного податку, відповідно до п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 32018-04, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000 грн. за період 2015 року, винесено відповідачем лише 09.08.2016 року, тобто, з порушенням строку, передбаченого п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України.
Крім того, відповідно до вимог пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситься пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.
Згідно п.п. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку дорівнює календарному року.
Згідно ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року та закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Таким чином, в силу приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, транспортний податок не може застосовуватися в 2015 бюджетному році (тобто, в році його введення), а відповідно, застосування названого податку можливе лише з 2016 бюджетного року.
Відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 Податкового кодексу України, транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.
Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Пунктами 12.3.1. - 12.3.3. п. 12.3. ст. 12 Податкового кодексу України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пп.12.3.4. п.12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Таким чином, правила стосовно прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 р. по справі № 804/14459/15 (К/800/2667/16).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Широківської селищної ради Дніпропетровської області від 30.01.2015 р. № 870-53/VI «Про місцеві податки і збори на території Широківської селищної ради» установлений транспортний податок, та у додатку №2 до цього рішення визначено суб'єктів слати, об'єкт та базу оподаткування, ставку податку, податковий період, а також порядок обчислення та сплати цього податку.
Відтак, введений названим вище рішенням на території Широківської селищної ради транспортний податок, у відповідності до загальних положень чинного податкового та бюджетного законодавства, може бути застосований контролюючим органом відносно оподаткування транспортних засобів не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року.
З огляду на сукупність вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 32018-04 від 09.08.2016 р., яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за 2015 рік за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25 000 грн., не можна визнати таким, що відповідає положенням п.4.1 ст.4, п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, а також вимогам п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд також враховує, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 32018-04 від 09.08.2016 р.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя ОСОБА_3