Справа №442/8274/16-ц
Провадження №2/442/592/2017
27 березня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі головуючого судді: Коваля Р.Г
з участю секретаря: Бучок М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки у земельній ділянці, що є у спільній власності, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 48,2 кв.м та житловою площею 37,0 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Нова, 20, м.Стебник Львівської області, перебував у її спільній сумісній власності, відповідача та ОСОБА_3.
Земельна ділянка площею 0,0660, кадастровий номер якої 4610670500:01:044:0372, і яка розташована по вулиці Нова, 20 в м.Стебник Львівської області, також перебувала в спільній сумісній власності вище перелічених осіб.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_4 померла.
Після її смерті згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 20 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №297, вона успадкувала 1/3 частку у праві власності на вказану земельну ділянку.
Таким чином, внаслідок зазначених обставин правовий режим власності на вказані об'єкти нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку став різним: спільна сумісна та спільна часткова власність (1/3), що ускладнює розпорядження вказаними об'єктами нерухомості.
Вважає, що має право на приведення правового режиму права власності вказані вище об'єкти нерухомого майна, що належать їй і відповідачу, до одного правового режиму. Відтак, змушена звернутися до суду з даним позовом.
В судове засідання позивач не з'явилася, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила суд задоволити позов.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує щодо задоволення позову.
У відповідності до ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Матеріалами справи встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 48,2 кв.м та житловою площею 37,0 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Нова, 20, м.Стебник Львівської області, перебував у спільній сумісній власності позивача, відповідача та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), виданим Бюро приватизації житла при Стебницькій міській раді на підставі розпорядження №1809 від 18.06.199 року, зареєстрованим Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за №2108.
Земельна ділянка площею 0,0660, кадастровий номер якої 4610670500:01:044:0372, і яка розташована по вулиці Нова, 20 в м.Стебник Львівської області, також перебувала в спільній сумісній власності позивача, відповідача та ОСОБА_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №879541, виданим Стебницькою міською радою 02 березня 2010 року, на підставі рішень Стебницької міської ради від 03.03.2009 р. №348 та від 14.08.2009 р. №385, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011046000110, та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 24.12.2015 р. №НВ-4602981952015.
31 жовтня 2014 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті, згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 20 травня 2016 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №297, позивач успадкувала 1/3 частку у праві власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема, інформаційною довідкою №59765539, та 1/3 частку у праві власності на зазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, як це підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2015 р. №50265286.
Внаслідок зазначених обставин правовий режим власності на вказані об'єкти нерухомості - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку став різним: спільна сумісна та спільна часткова власність (1/3), що ускладнює розпорядження вказаними об'єктами нерухомості.
Згідно ст.ст. 1216 - 1222 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Стаття 86 Земельного Кодексу України передбачає, що земельна ділянка може знаходитися у спільній сумісній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності або без визначення часток учасників спільної власності.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересів (ст. 16 ЦК України). Судовий захист права власності здійснюється шляхом розгляду позовів про визнання права власності на майно, витребування його із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача у передбачених законом випадках, про визнання правочину недійсним, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, про визначення порядку володіння та користування спільним майном, про поділ спільного майна або виділ з нього частки, про виключення майна з опису, про відшкодування шкоди, заподіяної майну, або збитків, завданих порушенням права власності і подібне.
Відповідно до вимог п. 4.20 Розділу 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оформлення та видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку проводиться на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку, витягу з Державного земельного кадастру про відсутність обмежень на земельну ділянку або витягу з Поземельної книги, а також витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Постановою пленуму ВСУ від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» п.10. визначено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
В ст. 131 Земельного кодексу України зазначено, що громадяни України, мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.
Пленум ВСУ у Постанові N 20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вказав, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Згідно п. 4.18 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012 року за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У листі Вищого Спеціалізованого ОСОБА_4 України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що відповідачами у справах про визнання права власності в порядку спадкування на будинки та садиби, щодо яких відсутні правовстановлюючі документи у зв'язку з їх втратою, є спадкоємці, які прийняли спадщину, а також органи, які уповноважені видавати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, або ж органи, до яких перейшли такі повноваження, та органи, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об'єкт нерухомості спадкодавцеві.
Окрім того, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює судове рішення про задоволення позову, а згідно вимог п. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі, не підлягають доказуванню.
Керуючись ст.ст. 392, 1216, 1222, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 125, 126, 131, ЗК України, ст.ст. 3, 11, 59, 60, 61 88, 130, 174 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задоволити.
Визначити, що ОСОБА_1, частка, та частка ОСОБА_2, як співвласників, в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0660 га для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, кадастровий номер 4610670500:01:044:0372, що розташована на вул.Нова, 20 в м.Стебнику Львівської області, яка належить їм на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №879541, виданим Стебницькою міською радою 02 березня 2010 року, на підставі рішень Стебницької міської ради від 03.03.2009 р. №348 та від 14.08.2009 р. №385, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011046000110, становить по 1/3 частці, та припинити право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку.
Визначити, що ОСОБА_1, частка, та частка ОСОБА_2, як співвласників, в праві спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 48,2 кв.м та житловою площею 37,0 кв.м, що знаходиться за адресою: вул.Нова, 20, м.Стебник Львівської області, та належить їм на підставі свідоцтва про право власності на квартиру (будинок), виданим Бюро приватизації житла при Стебницькій міській раді на підставі розпорядження №1809 від 18.06.199 року, зареєстрованим Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за №2108, становить по 1/3 частці, та припинити право спільної сумісної власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк апеляційної скарги.
Головуючий Р.Г. Коваль