11 квітня 2017 року м. Київ К/800/46505/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді - Загороднього А.Ф.,
суддів: Заїки М.М., Черпака Ю.К.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 червня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Маріуполі Донецької області, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча", начальник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Маріуполі Донецької області Даглі П.В.
про визнання дій незаконними, зобов'язання нарахувати та провести одноразову страхову виплату в розмірі 56460,00 гривень, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Маріуполі Донецької області про визнання дій незаконними, зобов'язання нарахувати та провести одноразову страхову виплату в розмірі 56460,00 грн. Позивач вказує, що працював на Маріупольському металургійному комбінаті ім. Ілліча, де 04 червня 1966 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, його визнали інвалідом другої групи внаслідок трудового каліцтва строком до 26 березня 1968 року. 09 квітня 1968 току він повернувся на підприємство в зв'язку із зняттям групи інвалідності та відновленням здоров'я. В 2010 році позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому одноразової та щомісячних виплат, проте йому було відмовлено оскільки акт форми Н-1 не відповідав новим вимогам. Після звернення до підприємства, позивачу був виданий акт форми Н-1, затв. 29 травня 2010 року. У липні 2010 року позивачу встановили 2 групу інвалідності та вперше стійку втрату працездатності довічно, через що він знову звернувся до відповідача про призначення йому одноразової страхової виплати, однак йому було відмовлено.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04 червня 1966 році з позивачем ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві, про що свідчать копія акту №21 форми Н-1 та акт форми Н-5, складений ВАТ «ММК імені Ілліча» від 28 травня 2010 року та затверджений 29 травня 2010 року заступником генерального директору комбінату
Відповідно до довідки ЯЮ №045257, ОСОБА_1 28.09.1966 року був оглянутий ВТЕК і йому була встановлена друга група інвалідності внаслідок трудового каліцтва.
01.10.1966 року позивач як інвалід другої групи був звільнений з підприємства, про що свідчить запис у трудовій книжці.
Згідно довідки №3024 Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м.Маріуполя Донецької області, ОСОБА_1 з 28.09.1966 по 26.03.1968 отримував пенсію по інвалідності внаслідок трудового каліцтва другої групи і був знятий з виплати 27.03.1968 року.
Згідно довідки МСЕК №036669 від 28.07.2010 року ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності з 27.07.2010 року безстроково у зв'язку з виробничою травмою 1966 року визначено 25% втрати професійної працездатності.
30 вересня 2010 року постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. МаріуполіДонецької області, ОСОБА_1 було призначено щомісячну грошову суму в розмірі 739,11 грн. з 27 липня 2010 року безстроково.
Згідно відповіді начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області від 08.11.2010 року, ОСОБА_1 на його звернення роз'яснено, що права на виплату одноразової страхової виплати він не має, оскільки нещасний випадок та первісне встановлення втрати працездатності мали місце до набрання чинності Законом України «Про охорону праці», яким було визначено право потерпілого на страхову виплату.
Так, згідно зі статтями 34,40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який вступив в дію з 01 квітня 2001 року, у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати потерпілим працездатності, але не вище чотирикратного розміру граничної суми заробітної плати (доходу), з якої беруться внески до Фонду. У разі коли при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлений інший ступень втрати професійної працездатності, з урахуванням іншої професійної хвороби або каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому проводиться одноразова виплата, сума якої визначається із розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен відсоток збільшення ступеня втрати професійної працездатності відносно попередніх обстежень МСЕК. Одноразова допомога виплачується потерпілому в місячний строк з дня визнання МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Як вірно враховано судами, на час нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем 04 червня 1966 року, завдана здоров'ю працівника шкода відшкодовувалася у відповідності із правилами відшкодування власником підприємства, організації або уповноваженим ним органом шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків, від 22 грудня 1961 року, які не передбачали виплат одноразової страхової виплати. Вперше виплата одноразової допомоги у випадку встановлення потерпілому на виробництві стійкої втрати професійної працездатності передбачена Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року.
При цьому, відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій відповідача незаконними та зобов'язання нарахувати та провести одноразову страхову виплату в розмірі 56460 грн.
Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими і підстави для їх скасування відсутні.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 21 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року
- без змін.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді М.М. Заїка
Ю.К. Черпак