11 квітня 2017 року м. Київ К/9991/42069/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим про скасування наказу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, -
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної податкової служби в Автономній Республіці Крим (далі - ДПС) в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу відповідача від 7 червня 2011 року № 481 «Про притягнення до адміністративної відповідальності працівників головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Ялта» (далі - спірний наказ, ГВПМ ДПІ у м. Ялта відповідно).
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що спірний наказ не ґрунтується на вимогах закону, порушує його права, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, видаючи спірний наказ, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому прав позивача не порушив.
Судами встановлено, що позивач 30 листопада 2010 року призначений на посаду начальника відділення протидії злочинам у кредитно-фінансовій сфері оперативно-розшукового відділу ГВПМ ДПІ у м. Ялта.
В подальшому, на підставі рапорту старшого оперуповноваженого відділу Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим (далі - УПМ ДПА в АР Крим) майора податкової міліції Розумовича Д.Г. від 19 квітня 2011 року, в якому зазначалось про незадовільний стан організації роботи відділу, першим заступником голови - начальником УПМ ДПА в АР Крим Трубніковим В.В., з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарних проступків та для перевірки фактів невиконання вказівок УПМ ДПА в АР Крим та неналежного виконання своїх службових обов'язків, було призначено службове розслідування в тому числі у відношенні начальника відділення ОСОБА_4
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 25 травня 2011 року № 804т (далі - висновок службового розслідування).
Висновком службового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 на момент перевірки на зв'язку мав 3 джерела оперативної інформації, а оперативно - розшукові справи в провадженні у нього відсутні. Підбір кандидатів на притягнення в якості інформаторів позивач не здійснював. За період з 2010 по 2011 роки оперативно - розшукові справи не заводились. При проведенні перевірки 13 вересня 2010 року, на заслуховуванні результатів роботи оперативно-розшукової діяльності ОСОБА_4 надавалось доручення на підбір джерела оперативної інформації та заведення оперативно-розшукових справ у строк до 1 листопада 2010 року, однак дане доручення ним проігноровано та не виконано.
На підставі наведеного у висновку службового розслідування зазначено, що ОСОБА_4 неналежним чином виконував свої посадові обов'язки передбачені розділом 2 Положення про відділення по збору інформації про порушення податкового законодавства та здійснення у відповідності з вимогами частини 1 статті 7 Закону України від 18 лютого 1992 року № 2135-XII «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі - Закон № 2135-XII) оперативно - розшукових заходів з виявлення та розкриття злочинів у сфері податкових правовідносин, а також порушення ним статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Спірним наказом позивачу за неналежне виконання службових обов'язків в період 1 кварталу 2011 року передбачених розділом 2 Положення про відділення, зокрема щодо організації роботи відділення, координації роботи підлеглих з організації оперативно-розшукової діяльності, забезпечення якісного й ефективного виконання покладених на нього завдань і функцій, збирання інформації про порушення податкового законодавства, проведення згідно з вимогами частини 1 статті 7 Закону № 2135-XII оперативно-розшукової діяльності з метою виявлення та розкриття злочинів у сфері оподаткування, а також за неналежне виконання вимог статті 8 Дисциплінарного статуту, оголошено сувору догану.
Так, у відповідності до частин 1, 2 статті 2 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509-XII, чинний у період спірних правовідносин у відповідній редакції) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).
Абзацами 1, 7 статті 2 Закону № 509-XII встановлено, що завданнями органів державної податкової служби є, крім іншого, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Податкова міліція, відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 509-XII складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
За змістом частини 1 статті 25 вищевказаного Закону на посадових чи службових осіб податкової міліції поширюються положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, яким визначено сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
За визначенням частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
За приписами частини 2 цієї ж статті службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, набуттям високого рівня професіоналізму, дотриманням законності і статутного порядку.
Дисциплінарним проступком, у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
У відповідності до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Також, згідно з положеннями статей 7, 8 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, крім іншого, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку. Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати.
Перелік видів дисциплінарних стягнень наведено у статті 12 Дисциплінарного статуту, за приписами якої на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту, за правилами частин 1, 3, 5, 6, 10, 12 якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначено Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230).
Абзацами 1-8 пункту 8.3 та абзацами 1-2 пункту 8.4 Інструкції № 230 встановлено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного. У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, службовим розслідуванням підтверджено відомості, які стали підставою для його призначення і таке проведено з дотриманням вимог Інструкції № 230.
Під час розгляду справи сторонами не доведено, а судами не встановлено обставин і не виявлено доказів, які б спростовували висновки службового розслідування.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального з дотриманням вимог процесуального права.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
Ю.К. Черпак