04 квітня 2017 року м. Київ К/800/10302/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Швець В.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано дії протиправними та зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28 травня 2005 року №499, виходячи з складу грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у розмірі грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення 20 липня 2007 року позивачу III групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року скасовано постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 17 червня 2016 року в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги по інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, виходячи з складу грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення у розмірі грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення позивачу 20 липня 2007 року III групи інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби та ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов'язано Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення, визначеного частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на день його звільнення, що має складатися з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посаг свого окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 21 липня 1986 року по 12 січня 1989 року, звільнений з військової служби 20 листопада 1990 року, 20 лютого 2007 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, 23 травня 2013 року цю інвалідність встановлено позивачу безстроково.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року, визнано протиправним та скасовано пункт 10 Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги при встановленні позивачу ІІІ групи інвалідності, отриманої внаслідок виконання обов'язків військової служби.
Вважаючи, що при здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відповідачем включено не всі види місячного грошового забезпечення, а саме - окладу за військовим званням - 60 грн, посадового окладу - 140 грн., відсоткової надбавки за вислугу років - 70 грн., надбавки за роботу з особовим складом - 21 грн., щомісячної премії 100% - 270 грн., надбавки за безперервну військову службу - 392,70 грн, премії 317,58 грн, винагороди за стрибки з парашутом - 13,50 грн., позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку позивач має право у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, повинен обчислюватись з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців на момент встановлення позивачу інвалідності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що згідно частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу слід застосовувати не Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №499, а Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який має вищу юридичну силу. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 12.11.2013р у справі №21-383а13.
Враховуючи викладене, апеляційний суд виходив з того, що розмір одноразової грошової допомоги, на яку позивач має право у зв'язку з настанням інвалідності, повинна обчислюватись з розміру грошового забезпечення військовослужбовців, визначеного частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», незалежно від дати встановлення групи інвалідності ця допомога має обчислюватися із розміру грошового забезпечення, яке позивач отримував на день звільнення. Зміни у грошовому забезпеченні, які відбулися вже після його звільнення з військової служби до моменту встановлення йому інвалідності при обчисленні вказаної допомоги не враховуються.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити йому перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності, виходячи з грошового забезпечення, визначеного на день звільнення, та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України здійснити позивачу перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності, виходячи з грошового забезпечення, визначеного на момент встановлення йому інвалідності.
Проте із вказаними доводами позивача погодитись не можна з огляду на те, що одноразова грошова допомога по інвалідності нараховується виходячи з розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення зі служби, а не на день встановлення інвалідності.
Подібна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 17.06.2014р. у справі №21-117а14.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити не лише посилання на помилкове застосування норм матеріального права при вирішенні справи та порушення судами норм процесуального права, а і пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки особа, яка її подала, не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Касаційну скаргу та додані до неї матеріали повернути особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Швець