05 квітня 2017 року м. Київ К/800/24882/16
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,
здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Пенсійний фонд України, Полтавський обласний військовий комісаріат, про перерахунок пенсії за касаційною скаргою представника Міністерства оборони України на судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року,
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не визначення аналогічної посади посаді, яку він обіймав під час служби - старший інспектор-льотчик відділу бойової підготовки управління бойової підготовки авіаційного корпусу;
зобов'язати Міністерство оборони України визначити аналогічну (відповідну) посаду та надати до Пенсійного фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії за аналогічною (відповідною) посадою;
Посилався на те, що був звільнений із Збройних Сил СРСР у 1961 році з посади старшого офіцера з дослідження бойового використання літаків з рідинних реактивних двигунів - льотчика науково-дослідного відділу бойового застосування навчального Червонопрапорного центру винищувальної авіації протиповітряної оборони країни. При перерахунку пенсії у 2008 році з'ясувалося, що його посада відсутня у постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», тому пенсію обраховано з нижчого окладу, ніж той який він мав за роки служби.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 29 серпня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з доведеності бездіяльності Міністерства оборони України щодо не визначення відповідної посади замість тієї, яку обіймав позивач при проходженні служби у Збройних Силах СРСР.
В касаційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що позивач пропустив строки звернення до адміністративного суду, судами порушено предметну підсудність, а позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Предметна підсудність адміністративних справ визначається статтею 18 КАС України. Відповідно до частини першої та другої цієї норми місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;
2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті;
6) адміністративні справи щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню за межі України; затримання іноземців та осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
7) адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця щодо виконання рішень органів (посадових осіб), крім судових рішень.
Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи:
1) однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам;
2) про застосування у випадках, передбачених законом, заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), дозвільної системи у сфері господарської діяльності, якщо вони можуть бути застосовані виключно за судовим рішенням;
Згідно фактичних обставин, встановлених судами, спір у справі виник з приводу бездіяльності Міністерства оборони України у визначенні аналогічної посади, яку обіймав позивач при проходженні служби у Збройних Силах СРСР, зобов'язанні визначилися в посаді та наданні документів для перерахунку пенсії.
З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що справа предметно підсудна окружному адміністративному суду, тому що однією із сторін є Міністерство оборони України як орган державної влади.
Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі не вчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як установлено судами попередніх інстанції, на численні звернення позивача, в тому числі і від 28.02.2014 р., Міністерством оборони України у порушенні вимог Закону «Про звернення громадян» тривалий час не давались відповіді, що і стало підставою для звернення до суду про визнання бездіяльності протиправною. Приймаючи до уваги обставини справи, зокрема, вік позивача, його хворобливий стан здоров'я, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про поважність причин пропуску строків звернення до суду.
Способи захисту порушеного права наведені у частині другій статті 162 КАС України. Одним із таких способів є зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 у червні 1961 року звільнений із Збройних Сил СРСР в запас з посади старшого офіцера з дослідження бойового використання літаків з ЖРД - льотчика науково-дослідницького відділу бойової підготовки учбового Червонопрапорного центру винищувальної авіації ППП країни з посадовим окладом 250 рублів.
При перерахунку пенсії у 2008 році йому визначено посаду «старший офіцер учбового центру» з посадовим окладом 1200 грн., тому він змушений був звертатися до Міністерства оборони України з вимогою про визначення аналогічної (відповідної) посади для подальшого перерахунку пенсії. Рішення у визначеному порядку та строки суб'єктом владних повноважень прийнято не було, тому суд правомірно обрав спосіб захисту, передбачений пунктом 2 частини другої статті 162 КАС України.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу представника Міністерства оборони України відхилити, а судові рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2016 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Ю.Й. Рецебуринський
І.В. Штульман