Справа № 466/6779/16-ц
22 березня 2017 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Невойта П.С.
за участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
секретаря с/з ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_8 про захист права власності шляхом визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
29.07.2016 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування, з часу оформлення, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2016 р. оформленого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8Г.(зареєстроване в реєстрі за № 31) щодо засвідчення права власності ОСОБА_7 на 1/4 частину будинку № 27 по вул. Січ. Стрільців у смт. Брюховичі в порядку спадкування по смерті ОСОБА_9 - ОСОБА_10.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 04.05.2016 року за ОСОБА_6П визнано право власності, яке набуте в порядку спадкування за ст..ст.527, 530, 549 ЦК УРСР, по смерті ОСОБА_11 на 1/4 частину житлового будинку №27 по вул..Січових Стрільців у смт.Брюховичі, однак зареєструвати право на вищевказане майно не може, оскільки державний реєстратор, що 28.01.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 оформлено свідоцтво про право на спадщину за заповітом по смерті ОСОБА_11Г.М. на 1/4 частини житлового будинку №27 на вул.Січових Стрільців у смт.Брюховичі на користь ОСОБА_7, тому змушена звернутися до суду.
Позивач ОСОБА_6 та представник позивача - ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги /а.с.22, 90/ у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини, викладені у позовній заяві. Просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_7 будучи у суді допитана в якості свідка надала наступні показання про те,що вона народилася за спірною адресою та проживала з батьками до 5 років, а у подальшому переїхали проживати до м.Львова. Кожне літо вона проводила у селі з бабцею. Вона памятає, що вже перед одруженням бабцю ОСОБА_11-Г. На зиму батьки забирали до себе у Львів, а весною поверталася назад у Брюховичі. Перебуваючи у декреті проводила час у селі. Коли їй було 24 роки бабця померла (11.12.1988 року), перебеваючи у Львові у лікарні та на їх утриманні. Поховання бабці займалися батьки і вона. Все майно, яке перебувало у Брюховичах у будинку та частково у Львові, документи на будинок прийняли батьки і вона також. Після смерті бабці залишилася господарка, якою їх сімя займалася, пізніше до їх частини будинку ними ж проведений газ. Увесь час будинком опікувалися їх сімя, тільки вони мали ключі від частини будинку, за нього оплачували та утримували. Огородом, щ обув у користуванні покійної бабці користувалися тільки вони і ніхто інший. У 1989 році вона вперше тимчасово виїхала на заробітки за кордон. У 2005 році вона зверталася до органів влади з заявою про зміну цільового призначення землі. За час користування частиною будинку ними була добудована веранда. Їй було відомо про заповіт, оскільки такий складався у м.Львові у їх квартирі. Вона не зверталася до нотаріуса за оформленням спадщини, оскільки нею постійно користувалася, інших претендентів не було. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представники відповідача ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 29.09.2016 року /а.с.21/, ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання адвокатом правової допомоги від 10.10.2016 року /а.с.30/ у судовому засіданні просили у позові відмовити з підстав та мотивів, викладених у письмовому запереченні, долученого до матеріалів справи./а.с.78/.
ОСОБА_3, яка діє на підставі довіреності від 05.07.2013 року/а.с.105/ в інтересах ОСОБА_7, будучи у суді допитана в якості свідка дала показання про те, що вона проживала з батьками у м.Львові. ОСОБА_11-ОСОБА_12 їй прабацею. Коли мама періодично перебувала у ОСОБА_13 на заробітках, вона проживала з батьком та бабцею. Після смерті бабці вона щоліта перебувала у Брюховичах, доки не пішла до школи. Скільки памятає, бабця і діт постійно обробляли землю, що біля будинку у Брюховичах. Її мама - відповідач у справі до будинку проводила світло і газ, у ньому знаходяться їх речі, будинком і до тепер вони користуються. У їх сімї постійно зберігалися документи на частину будинку, що належала прабаці, тільки вони користувалися будинком і мали ключі від нього. Просить у позові відмовити.
Відповідач - приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_8 не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином була повідомлена про час та місце слухання справи, що стверджується відмітками в журналі реєстрації вихідної кореспонденції, однак скерувала на адресу суду заперечення на позовну заяву, в якому просила відмовити у позові за безпідставністю та надала коопію спадкової справи по смерті ОСОБА_11-Г.М.
Заслухавши пояснення учасників, покази свідків, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.12.1988 року померла гр. ОСОБА_14, після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме 1/4 частина житлового будинку № 27 що на вул.Січових Стрільців у місті Львів-Брюховичі із відповідними господарськими спорудами.
Власниками будинку № 27 на вул.Січових Стрільців у смт.Брюховичі (вул.Львівська,69) на момент смерті ОСОБА_11-Г.М. були: ОСОБА_11-Г.М., якій належала 1/4 частина будинку №27 на вул.Січових Стрільців у см.Брюховичі з відповідними господарськими будівлями, ОСОБА_15, якій належала 1/4 частини даного будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.12.1975 р. (а.с.7а), а тауож ОСОБА_16, якій належала 1/2 частини будинку на підставісвідоцтва про право на спадщину Р.№ 10314 від 22.01.1976 р. (а.с.18 спадкової справи).
Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 27.01.2016 року, ОСОБА_7 отримала 1/4 частину житлового будинку №27 на вул.Січових Стрільців у смт.Брюховичі як спадкове майно на підставі заповіту після смерті своєї бабці ОСОБА_11, яка померла 11.12.1988 р./а.с.4/
З оглянутої в судовому засіданні копії спадкової справи, вбачається, що ОСОБА_11-Г.М, згідно заповіту від 24.05.1988 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_17 за реєстровим №1-1740, 1/4 частину житлового будинку №27 на вул..Січових Стрільців у смт.Брюховичі заповіла на користь ОСОБА_7М./а.с.4 спадкової справи/.
Приватний нотаріус ЛМНО ОСОБА_8, на підставі заповіту від 24.05.1988 року, видала 28.01.2016 року ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/4 частину житлового будинку №27 на вул..Січових Стрільців в смт.Брюховичі, який належав ОСОБА_11Г.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_18, державним нотаріусом Четвертої Львівської державної нотаріальної контори 22.12.1975 року. /а.с.14 спадкової справи/.
Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що мама заповіла частину будинку його племінниці ОСОБА_7 Документи на будинок зберігалися у них. Після смерті мами город біля будинку обробляли його сестра ОСОБА_20 У будинку також певний час проживав батько ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_7 - ОСОБА_21. Він із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався. Інші співвласники будинку їх частиною не користувалися.
Будучи у суді свідок ОСОБА_22 дала показання про те, що після смерті ОСОБА_11-Г.М. у її частину будинку ніхто не вселявся, ніхто постіно не проживав, а тільки тимчасово проживав ОСОБА_21. До будинку вперше газ проводили бабця ОСОБА_16, а потім цим скористалися сімя ОСОБА_7 і від них провели газ собі до частини будинку. До кожної частини будинку були свої окремі входи.
Свідок ОСОБА_23 допитаний як свідок дав показання про те, що ОСОБА_11-Г. за життя були дружні відносини з іншими співвласниками та постійно мали спільні бесіди і спілкування. Після смерті ОСОБА_11-Г. у частині будинку ніхто не жив. Частково відвідували будинок ОСОБА_24 та ОСОБА_21, які добудували веранду до частини будинку.
Будучи допитаною як свідок ОСОБА_25 дала показання про те, що проживала у спірному будинку до 1970 року, а надалі постійно відвідувала маму ОСОБА_15, яка померла у 1976 р. ОСОБА_11-Г. проживала сама у частині будинку, де і мала окремий вхід. ОСОБА_7 не жила за даною адресою, а після смерті користувалися будинком донька і зять покійної. Як пізніше будували будинок ОСОБА_3, то у частині будинку проживав її тато ОСОБА_21.
Статтею 3 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З позовної заяви вбачається, що мотивами позовних вимог є пропущення відповідачем ОСОБА_7 строку на прийняття спадщини, а тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом підлягає скасуванню.
У відповідності до ст.548 та 549 ЦК Української РСР, який діяв на момент вуідкриття спадщини для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.
Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У судовому засіданні встановлено, що спадкоємець за заповітом фактично прийняв спадщину у встановлений законом строк, інші особи у т.ч. і співвласники будинку на вул.Львівська, 69 у смт.Брюховичі не користувалися частиною будинку, яка належала ОСОБА_11-Г. та згідно заповіту перейшла у власність відповідачу ОСОБА_7
Про фактичне користування частиною будинку відповідачем надано письмові докази: копія рішення виконкому від 30.03.1996 року № 249, з якого вбачається, що ОСОБА_7 зверталася до органу влади з клопотанням про безоплатну передачу земельної ділянки біля будинку (а.с.37), а також копії платіжних документів щодо утримання частини будинку (а.с.38-61).
Зазначені обставини також викладені у письмовому запереченні приватного нотаріуса ОСОБА_8 від 16.09.16 (а.с.19), з якими суд погоджується.
Всупереч вищевказаних вимог позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7М права власності на спірну частину будинку було зареєстровано з порушенням чинного законодавства, а тому не вбачається підстав для задоволення його позовних вимог із заявлених ним підстав.
У разі відмови у позові, у відповідності до ст.88 ЦПК України за позивачем залишаються витрати, понесені по сплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 169, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,-
у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2016 р., оформленого приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_8 і зареєстрованого у реєстрі за № 31 - відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя ОСОБА_13