Справа № 336/1347/17
Провадження № 4-с/336/34/2017
11 квітня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Дмитрюк О.В.,
при секретарі Петрові С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (зацікавлена особа - ОСОБА_1), -
07.03.2017 р. до суду надійшла скарга Концерну «Міські теплові мережі» на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. У скарзі зазначає, що 18.05.2016 року Концерном на адресу Шевченківського ВДВС направлено заяву про примусове виконання рішення за вих. № 2472/09-3, копію довіреності представника стягувача, виконавчий лист № 2-4771/10, виданий 26.11.2010 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1, солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 1452 грн. 35 коп., а також 30 грн. в рахунок оплати витрат інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В заяві про примусове виконання рішення стягувач просив здійснити відповідні дії, в тому числі, накласти арешт на майно боржника, звернутися до суду із поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
20.05.2016 року вищевказаний пакет документів зареєстровано у ВДВС за вх. №7836.
24.05.2016 року державним виконавцем Пелих В.В. відкрито виконавче провадження № 51360572 по виконанню вищевказаного виконавчого листа.
16.02.2017 року стягувачем отримано виконавчий лист № 2-4771/10 та постанову ВП 51360572 від 21.07.2016 року про повернення виконавчого документу стягувачеві згідно п.5 ч.1 ст. 47 Закону у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник ОСОБА_1 за вказаною адресою не мешкає. Вжиті державним виконавцем заходи щодо з'ясування місця проживання боржника виявились безрезультатними. Згідно повідомлення реєструючих органів за боржником майна, на яке можливо звернути стягнення не зареєстровано.
З прийнятим рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві з підстав вказаних у постанові, Концерн «МТМ» не згодний і вважає постанову протиправною, оскільки вона містить відомості, які не відповідають реальним обставинам.
28.02.2017 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 51360572 стягувачем було встановлено, що, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження № 51360572 від 24.05.2016 року та постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві № 51360572 від 21.07.2016 року, інші процесуальні документи, що винесені державним виконавцем, відсутні, як і ті, на які посилається державний виконавець у мотивувальній частині оскаржуваної постанови. Перевірка майнового стану боржника державним виконавцем не здійснювалася, електронні запити до Пенсійного фонду України та Державної податкової інспекції щодо виявлення доходів боржника та розрахункових рахунків у банківських установах не направлялися, запит до АІС «Автомобіль» щодо виявлення рухомого майна не направлявся, не перевірялося право власності на нерухоме майно боржника, постанова про арешт не виносилася, подання до суду про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не направлялося, вихід за адресою мешкання боржника не здійснювався, виклики державного виконавця не направлялися, крім того, невчасно направлена оскаржувана постанова стягувачу, тобто, жодної дії, передбаченої чинним законодавством України державним виконавцем Пелих В.В. не здійснено, згідно п. 3.12 Розділу III Інструкції з примусового виконання рішень (в редакції , що діяла під час виконання рішення), чим порушено ст.ст. 6, 11, 27, 30-32, 40, 47, 52, Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції 1999 року).
За скаргою Концерн «МТМ» просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо несвоєчасного направлення стягувачу постанови від 21.07.2016 р. про повернення виконавчого документу, визнати бездіяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № 51360572 неправомірною, визнати постанову від 21.07.2016 р. про повернення виконавчого документу незаконною, та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження, направити постанову про відновлення виконавчого провадження на адресу стягувача та зобов'язати вчинити дії з повної перевірки майнового стану боржника а також дії, що зазначені у заяві стягувача про примусове виконання рішення суду.
Представник Концерну «МТМ» в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд скарги без її участі, скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.
В судове засідання боржник ОСОБА_1 не з'явився, про день час і місце розгляду скарги повідомлявся у встановленому порядку за адресою, зазначеною у скарзі: АДРЕСА_1. Причину неявки суду не повідомив.
Представник Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, який про день, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заперечень проти скарги та клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.
Зважаючи на те, що державний виконавець неодноразово викликався до суду належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 18, 27, 31) та на скорочені строки розгляду скарги, суд розглянув скаргу за відсутності державного виконавця.
Судом встановлено, що в провадженні державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5 знаходилося виконавче провадження ВП № 51360572 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4771/10, виданого 26.11.2010 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1, солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Концерну «МТМ» заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 1452 грн. 35 коп., а також 30 грн. в рахунок оплати витрат інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2016 р..
21.07.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження». Зазначена постанова мотивована тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що боржник за вказаною адресою не мешкає. Вжиті заходи щодо з'ясування місця проживання боржника виявилися безрезультатними. Згідно повідомлення реєструючих органів за боржником майна, на яке можливо звернути стягнення не зареєстровано.
Жодного доказу, підтверджуючого вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій, спрямованих на виконання виконавчого документу, суду не надано.
Згідно ст. 6 Закону (в редакції 1999 р.) державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 11 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом.
Статтями 19, 25 Закону передбачено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Згідно ст. 20 Закону державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
У відповідності до ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Ч. 8 ст. 52 Закону передбачено, що державний виконавець проводить перевірку майнового стану боржника не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання. У подальшому така перевірка проводиться державним виконавцем кожні два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, кожні три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Заходами примусового виконання рішень, згідно ст.32 Закону, є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно п. 3.12 Розділу III Інструкції з примусового виконання рішень (в редакції, що діяла під час виконання рішення) державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи щодо:
а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи;
б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника;
в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій;
г) отримання інформації щодо місця роботи боржника;
ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.
Розшук боржника - фізичної особи, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.
Згідно ч.2 ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у відповідності до ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження. Документи надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Жодних доказів щодо своєчасного направлення стягувачеві постанови від 21.07.2016 р. про повернення виконавчого документа державним виконавцем суду не надано.
В силу ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, а відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вирішуючи скаргу, суд виходить з того, що державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_5, в процесі провадження виконавчих дій допустила порушення закону, які порушили права та інтереси заявника, як учасника виконавчого провадження, а тому скарга підлягає задоволенню.
Посилання державного виконавця в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві на вжиття всіх заходів щодо встановлення місця проживання боржника ОСОБА_1 та встановлення його майна, спростовуються доводами стягувача Концерну «МТМ» та матеріалами, які додані до скарги.
Отже, у суду є всі підстави вважати, що державним виконавцем не вжито належних заходів щодо виконання виконавчого документа, постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві винесено з порушенням перелічених вище нори ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служи під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Так, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
Керуючись ст. ст. 6, 11, 19, 20, 25, 27, 31, 32, 40, 47, 52, 82 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. ст. 3, 4, 383-387, 293, 294 ЦПК України, суд
Скаргу Концерну «Міські теплові мережі» на бездіяльність та рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (зацікавлена особа - ОСОБА_1) - задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 щодо ненаправлення постанови № 51360572 від 21.07.2016 року стягувачу у встановлений Законом України «Про виконавче провадження» строк - неправомірними.
Визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_5 під час здійснення виконавчого провадження № 51360572 неправомірною.
Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 51360572 від 21.07.2016 року по виконанню виконавчого листа № 2-4771/10, виданого 26.11.2010 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1, солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 1452 грн. 35 коп., а також 30 грн. в рахунок оплати витрат інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Зобов'язати державного виконавця вчинити дії з повної перевірки майнового стану боржника ОСОБА_1 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень.
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.В. Дмитрюк