04 квітня 2017 р. Справа № 903/144/17
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 50 290,01 грн.
Суддя Шум М.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. від 22.02.2017р.,
від відповідача: н/з
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні представнику позивача згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.
У судовому засіданні 04.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути 59 291,08 грн., в т.ч. 58 000,00 грн. заборгованості та 1291,08 грн. пені.
27.02.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 52 291,08 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем 7 000,00 грн. заборгованості.
10.03.2017р. протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддей по справі призначено Шума М.С. у зв'язку із перебуванням судді Гарбара І.О. у відрядженні.
Ухвалою суду від 13.03.2017р. прийнято справу до розгляду та призначено її до розгляду на 04.04.2017р.
Згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 50 291,08 грн., з яких: 49 000,00 грн. основного боргу та 1 291,08 грн. пені.
Відовідач в судове засідання 04.04.2017р. не зявився, компетентного представника не направив, витребуваних ухвалою суду 13.03.2017р. документів не подав, хоча про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, позивач та відповідач були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, явку сторін не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України,-
встановив:
08.11.2016р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник по договору) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (експедитор по договору) укладено договір № ПГ/60/П на здійснення транспортних перевезень.
Відповідно до п. 1 договору він визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за автомобільні перевезення вантажів транспортними засобами перевізника за заявками експедитора.
Пунктами 2.3, 2.4. договору передбачено, що на кожне окреме перевезення оформляється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення.
Заявки на перевезення вантажів є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктами 5.2, 5.3, 5.4 договору передбачено, що підставою для оплати експедитором перевезення є оригінал рахунка-фактури перевізника, оригінал СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу, акт виконаних робіт та податкова накладна. Сума фрахту, що підлягає оплаті за виконане перевезення, відповідає сумі фрахту, погодженої сторонами в заявці (п. 3.1) з врахуванням змін, перерахованих у п.п. 4.2.6, 4.2.7 договору.
Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що термін оплати послуг перевізника складає 5 банківських днів з моменту одержання експедитором документів, які зазначені у пункті 5.2 договору, якщо інше не оговорене сторонами в заявці на перевезення.
На підставі поданих відповідачем заявок № 000000204 від 02.12.2016р. (а.с.12), № 000000207 від 07.12.2016р. (а.с.22), № 000000209 від 08.12.2016р. (а.с.32), № 000000216 від 27.12.2016р. (а.с.39) позивач надав послуги з перевезення (на суму 68 000 грн.) вантажу (курчат бройлерів) за маршрутом: м. Нововолинськ (Волинська область) - с. Дачне (Одеська область).
На виконання умов договору позивач надіслав відповідачу оригінали документів зазначених в п.5.2 даного договору, що підтверджується фіскальними чеками № 7407 від 13.12.2016р., №8306 від 22.12.2016р., №9185 від 05.01.2017р.
Згідно платіжних доручень №289 від 10.02.2017р.(а.с.46), №294 від 17.02.2017р.(а.с.63), №305 від 10.03.2017р. (а.с.72) відповідач частково сплатив 19 000,00 грн. за надані транспортні послуги.
Отже, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 49 000,00 грн.
Згідно ч. 1 ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно ст.193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 49 000,00 грн. заборгованості за договором № ПГ/60/П від 08.11.2016р. обґрунтована і підлягає до задоволення.
Щодо стягнення 1 291,08 грн. пені суд зазначає наступне.
Пунктом 5.7 договору передбачено, що за прострочення оплати рахунків за виконання перевезення експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі 10% від неоплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Суд провівши перерахунок пені в сумі 1 291,08 грн., за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку, прийшов висновку, що остання підставна в сумі 1 290,01 грн., в решті частини стягнення пені в розмірі 1,07 грн. слід відмовити через безпідставність.
В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх доказів в їх сукупності, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн., відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на нього.
Керуючись ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 50 290,01 грн., з них 49 000,00 грн. заборгованості та 1 290, 01 грн. пені, а також витрати по судовому збору в сумі 1 600,00 грн.
3. В частині стягнення 1,07 грн. пені відмовити.
Повний текст рішення складено
10.04.2017
Суддя М. С. Шум