ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 квітня 2017 року № 826/2708/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ТОВ "Радія" до про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
ТОВ «Радія» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2017 №000461402, №0000471402, №0000481402, №003601404.
В обґрунтування позову позивач вказує, що висновки акту № 7/26-15-14-02-01/39546099 від 10.01.2017 є необґрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи, що вказує на необґрунтованість та протиправність прийнятого на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.
В судовому засіданні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Радія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2014 по 30.09.2016, за результатом якої складено акт № 7/26-15-14-02-01/39546099 від 10.01.2017 (далі - акт перевірки).
З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено порушення: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 991906 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2016 на суму 21163779 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого було встановлено заниження суми податку на додатну вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 2066645 грн.; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637; п. 257.3, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме не подання податкових декларацій з рентної плати за спеціальне використання води за 3, 4 квартали 2015 року, нарахована сума рентної плати становить 1074, 39 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.01.2016:
№0000461402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток в сумі 21 163 779 грн.,
№0000471402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 991 906 грн.,
№0000481402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податком на додану вартість на загальну суму 2 583 306,25 грн. (за податковим зобов'язанням 2 066 645 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 516 661,25 грн.),
№ 0003601404, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 177 914,05 грн.
Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме:
- при проведенні аналізу господарських операцій позивача з TOB «СТИМОІЛ-КОМГІАНІ», TOB «ОЛЕАНДРІНА ЕЙДІНГ» по постачанню засобів побутової хімії, згідно, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні ДФС, ЄДРСР не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу TOB «СТИМОІЛ-КОМПАНІ», TOB «ОЛЕАНДРІНА ЕЙДІНГ»,
- вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10.05.2016 р. по справі 428/1898/16-к, відносно TOB «СТИМОІЛ-КОМПАНІ», ТОВ «ФОРОЛІЛ - ЛТД» у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч.2, ч. 3 ст. 205 КК України встановлено, використання товариства для прикриття незаконної діяльності, яка полягала у наданні послуг з мінімізації податкових зобов'язань,
- при проведенні аналізу господарських операцій позивача з TOB «ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП» по постачанню товару, згідно, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні ДФС, ЄДРСР не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу TOB «ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП»,
- згідно даних АІС «Податковий блок» наявне к/п 32015100020000162 від 08.12.2015 відносно TOB «ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП» та протокол допиту гр. ОСОБА_2, щодо непричетності до реєстрації та ведення господарської діяльності,
- при доведенні аналізу господарських операцій позивача з TOB «ВІЗЗАРТ» по постачанню кондитерських виробів, напоїв, крупи в асортименті, згідно, наданих для перевірки, даних інформаційних джерел на рівні ДФС, ЄДРСР не підтверджено здійснення реалізації товару в адресу TOB «ВІЗЗАРТ»,
- згідно даних АІС «Податковий блок» на підставі протоколу допиту громадянина ОСОБА_3, встановлено непричетність останнього до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТOB «ВІЗЗАРТ» (к/п 32015100020000162 від 08.12.2015),
- ухвалою Соснівського районного суду Черкаської області від 08.11.2016 по справі №712/12109/16-к встановлено використання фіктивних підприємств в тому числі ТОВ «ВАЛІНОР ФІНАНС» для формування штучного податкового кредиту з ПДВ підприємствам реально діючого сектору економіки.
Проте співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.
Щодо посилання податкового органу в акті перевірки на данні Єдиного державного реєстру судових рішень, якими встановлено участь контрагентів позивача в схемах ухилення від сплати податків, суд зазначає, наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Доказів існування вироків у кримінальних справах, які відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України були би обов'язковими для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано.
Вимоги статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо необхідної наявності в кожному первинному документі належних реквізитів варто поширювати саме на того суб'єкта господарювання, який веде бухгалтерський облік. Немає підстав покладати відповідальність за невиконання обов'язку щодо належного ведення бухгалтерського обліку одним суб'єктом господарювання на інших, зокрема на його контрагентів.
Таким чином, відповідно до зазначеного Закону відповідальність за недостовірність даних первинних документів несуть особи, які забезпечують ведення бухгалтерського обліку та складають ці первинні документи. А відтак, контрагенти суб'єкта господарювання не можуть нести відповідальності за недобросовісне виконання ним своїх обов'язків щодо складання первинних документів. Тобто не виконання обов'язку щодо належного складання первинного документу, складеного однією особою і переданого іншій особі (зокрема, акту виконаних робіт) може позбавляти цей акт статусу первинного документу або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документу, або в разі фактичної відсутності господарської операції.
Формальні недоліки первинних бухгалтерських документів, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що видала податкову накладну, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов'язань суб'єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.
При цьому, основне правове значення для виникнення змін у податковому обліку має кваліфікація учасників господарської операції саме з урахуванням норм податкового законодавства. Недотримання цивільно-правових норм, не є самостійною підставою для невизнання реальною господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 у справі К/800/24305/14.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Судом встановлено, що між позивачем та TOB «СТИМОІЛ-КОМПАНІ» укладено договір поставки № 08/09-15/1 від 08.09.2015 р., відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору, копія якого міститься в матеріалах справи.
На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: Журналу видаткових накладних, видаткових накладних на відвантаження товару № 263043759 від 08.09.2015; № 263034538 від 10.09.2015; № 263342518 від 14.09.2015; № 263347453 від 16.09.2015; №263357297 від 16.09.2015; № 263834423 від 05.10.2015; № 263877048 від 06.10.2015; № 263876958 від 06.10.2015; № 263951756 від 07.10.2015; № 263951757 від 07.10.2015; № 264060351 від 09.10.2015; №264060352 від 09.10.2015; №264389916 від 16.10.2015; №264672056 від 26.10.2015; № 264702840 від 26.10.2015; № 264672055 від 26.10.2015; № 264709931 від 26.10.2015; № 264672057від 26.10.2015; № 264672054 від 26.10.2015; № 264891710 від 03.11.2015; №264919215 від 04.11.2015; № 265472620 від 12.11.2015; реєстрів податкових накладних; платіжних доручень
Крім того, судом встановлено, що між позивачем та TOB «ФОРОИЛ-ЛТД» (Покупець) укладений Договір поставки № 16/10-15-1 від 16.10.2015 р., відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.
На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: видаткових накладних на відвантаження товару № 2644282255 від 16.10.201 № 264428256 від 16.10.2015; № 264428494 від 16.10.2015: № 264454730 від 19.10.2015; № 264454731 від 19.10.2015; № 264631806 від 22.10.2015; № 264631904 від 22.10.2015; № 264891711 від 03.11.2015; № 264922337 від 04.11.2015; № 265106287 від 09.11.2015; № 265106288 від 09.11.2015; № 265106832 від 09.11.2015; №265133364 від 10.11.2015; № 265133365 від 10.1 1.2015, платіжних доручень.
Також, судом встановлено, що між позивачем та TOB «ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП» (Покупець) укладений Договір поставки № 15/11-15-1 від 15.11.2015 р., відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар на умовах EXW Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року, шляхом надання Товару Покупцю для само вивозу з площ Постачальника.
На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: видаткових накладних на відвантаження товару № 265680564 від 20.11.2015; № 265680565 від 23.11.2015; № 266655174 від 21.12.2015; № 266655724 від 21.12.2015; № 267060940 від 30.12.2015; № 267528571 від 12.01.2016; № 267712163 від 13.01.2016; № 267713326 від 14.01.2016; № 267820393 від 20.01.2016; № 268106680 від 25.01.2016, платіжних доручень.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB «ОЛЕАНДРІНА ТРЕЙДІНГ» (Покупець) укладений договір поставки № 11/01-16-1 від 11.01.2016.
На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії: Видаткові накладні на відвантаження товару № 267710183 від 14.01.2016; № 267710285 від 14.01.2016; № 267823295 від 20.01.2016, платіжних доручень.
Судом встановлено, що між позивачем та укладений Договір поставки №18/02-16-1 від 18.02.2016, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару № 269353669 від 23.02.2016; № 2269364590 від 23.02.2016 та платіжних доручень.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB «BAJIIHOP ФІНАНС» (Покупець) укладений Договір ставки № 10/12/15-1від 10.12.2015, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару № 266644940 від 17.12.2015; № 266646164 від 18.12.2015; № 266646165 від 21.12.2015; № 266697722 від 22.12.2015; № 266695414 від 22.12.2015 та платіжних доручень.
Видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.
Отже, викладений в акті перевірки висновок про відсутність ділової мети та безтоварність спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «АТ-ПЕЛИКАН» товари на підставі договорів від 14.08.2105 року № 15/и, від 17.08.2015 року № 16/и, від 20.08.2015 року № 89, від 25.08.2015 року № 90, відповідно до умов яких Поставка товару здійснюється силами та за рахунок Продавця з використанням власних або залучених транспортних засобів на умовах поставки DDP, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року.
На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду копії: видаткових накладних № Пе0-000164 від 25.09.2015, № ПеО-ООО 152 від 21.09.2015, №Пе0-000162 від 21.09.2015.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «ФОРОИЛ-ЛТД» послуги відповідно до договору від 21.09.2105 року № 21-09/2 (послуги з розробки дизайну для бренду супермаркету «Абсолют», розробки дизайну логотипу та концепції бренду гіпермаркету «Абсолют Експрес»), на підтвердження виконання якого позивачем надано копії: додатків до Договору № 1 від 21.09.2015, № 2 від 22.09.2015 , актів виконаних робіт № F0-30.10/l від 30.10.2015 р. на виконання послуг: розробка базових стандартів стилю бренда супермаркету «Абсолют» за жовтень 2015; розробка концепції диференціації між категоріями бренду «Абсолют» та «Абсолют Експрес»; за жовтень 2015, розробка BrandBook (.pdf) за жовтень 2015 р. всього на суму 791666,67 грн., крім того ПДВ 158333,33 грн.
№ FO-30.10/2 від 30.10.2015 р. на виконання послуг: розробка ідей дизайну логотипа та упаковки за жовтень 2015 р.; розробка концепції диференціації між категоріями за якими буде працювати бренд за жовтень 2015; розробка BrandBook (.pdf) за жовтень 2015 р., всього на суму 350000 грн., крім того ПДВ 70 000 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «СТИМОІЛ-КОМПАНІ»: рекламні та маркетингові послуги відповідно до договору від 30.11.2015 року №25-1 1/33; послуги щодо проведення маркетингових досліджень відповідно до договору від 03.09.2015 року № 03-09/1.
На підтвердження факту отримання вказаних вище послуг позивачем надано суду копії акту № Ст0-000269 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015; Рахунку-фактури № Ст0-000031 від 30.11.2015, акту № Ст0-000272 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015, рахунку-фактури № Ст0-000034 від 30.11.2015. акту № Ст0-000271 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015, рахунку-фактури № Ст0-000033 від 30.11.2015, акту № Ст0-000270 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015, рахунку-фактури № Ст0-000032 від 30.11.2015, акту № Ст0-000268 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015, рахунку-фактури № СтО-ООООЗО від 30.11.2015, акту № Ст0-000257 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015, акту № Ст0-000258 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015, акту № Ст0-000259 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015, акту № Ст0-000256 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015, рахунку-фактури № Ст0-000028 від 03.09.2015.
Також, судом встановлено, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у ТОВ «Ліатріс» відповідно до договорів від 04.07.2016 № 3-04/07-16, від 11.07.2016 року № 11/07-16, від 18.07.2016 року № 18/07-16, від 18.07.2016 року № 2-18/07-16, послуги з демонтажу обладнання та пакування і прибирання приміщення супермаркету «Абсолют».
На підтвердження факту виконання послуг за вказаним договором позивачем надано копії: Актів № 071103 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.07.2016, № 071303 від 13.07.2016, № 071403 від 11.07.2016, № 071803 від 18.07.2016, № 071901 від 19.07.2016, № 072001 від 20.07.2016, № 072101 від 21.07.2016, № 072202 від 22.07.2016, № 072501 від 25.07.2016, № 072502 від 25.07.2016, рахунків -фактури № 071803 від 18.07.2016, № 071901 від 19.07.2016 , № 072001 від 20.07.2016, №072101 від 21.07.2016, № 072502 від 25.07.2016 , № 072501 від 18.07.201, № 072202 від 18.07.2016, № 071403 від 14.07.2016, № 071303 від 13.07.2016, №071103 від 11.07.2016.
Крім того, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «МАРКУС ТЕХНОЛОГІЯ» новорічні прикраси (ялинкові іграшки) та послуги розробки дизайну до новорічних свят на підставі договорів від 25.11.2105 № 25-11/34, від 30.11.2015 року № 30-1 1/55, на підтвердження виконання яких позивачем надано суду актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень.
Судом встановлено, що TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «ВАЛІНОР ФІНАНС» товарів і більярди та пальта жіночі в асортименті відповідно до договору від 02.11.2105 року № 58/11, на підтвердження виконання якого позивачем надано суду копії видаткових накладних № ВФО-ОООЗ57 від 19.11.2015, № ВФ0-000370 від 23.11.2015, № ВФ0-000367 від 20.11.2015, № ВФ0-000356 від 19.11.2015, № ВФ0-000355 від 18.11.2015.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем придбано» послуги на прибирання приміщень та засоби для чищення:
- у TOB «АДІТУМ МАРКЕТ» відповідно до договору від 28.09.2016 № 28/09/-16, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних та актів,
- у ТОВ «ФЛАГМАН-РМ», відповідно до договорів від 10.08.2015 № 34, від 25.09.21016 року № 44, від 10.09.2016 року № 40 на підтвердження виконання яких позивачем надано копії актів та рахунків-фактури.
Крім того, TOB «Радія» придбавало у перевіряємому періоді у TOB «АРСЕНАЛ КОМПАНІ» послуги демонтажу відповідно до договору від 13.06.2016 № 1306, а підтвердження виконання якого позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт.
З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та згадуваними контрагентами виконувались в повному обсязі.
Викладений в акті перевірки висновок про відсутність ділової мети та безтоварність спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.
Згідно пп. 134.1.1 ст 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.
Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача зареєстровані в якості юридичних осіб та платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням всього вищенаведеного, висновок податкового органу про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2016 №0000461402, №0000471402, №0000481402 є безпідставними та неправомірними.
Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637, суд зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що податковим органом встановлено:
- факт не оприбуткування готівки в сумі 4 655,65 грн., а саме не здійснення обліку зазначення готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій за фіскальним № 3000117983р/1 (зареєстрована в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 19.06.2915 року) на підставі фіскального звітного чеку Z звіту № 01769 від 28.06.2015;
- Факт не оприбуткування готівки в сумі 12918,60 грн., а саме не здійснення обліку зазначення готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій за фіскальним № 3000105432р/1 (зареєстрована в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.05.2015 року) на підставі фіскального звітного чеку Z звіту № 00163 від 28.08.2015 р.
- факт не оприбуткування готівки в сумі 18008,56 грн., а саме не здійснено облік зазначення готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій за фіскальним № 3000105436/2 (зареєстрована в ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві -.09.2015 року) на підставі фіскального звітного чеку Z звіту № 00226 від 25.09.2015.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Абзацом п'ятим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до пункту 1.1 даного Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.
Відповідно до абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.95 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Проте наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті і про приховування не може бути й мови.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.10.2009 р. № К-5523/08, від 29.04.2010 р. № К-14790/08.
З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Національного банку України від 15.12.2004 №637 є необґрунтованим, що вказує на необґрунтованість та протиправність податкового повідомлення-рішення від 30.01.2016 №0003601404 та є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.01.2017 №000461402, №0000471402, №0000481402, №003601404 прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.
3. Стягнути на користь ТОВ «Радія» судовий збір в сумі 57 896,89 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда