06 квітня 2017 р. Справа №818/235/17
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелета С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,
позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач, ГУ НП в Сумській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 23.01.2017 року № 126 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі п.п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію"; поновити його на посаді інспектора ІТТ № 5 (м. Ромни) Головного управління Національної поліції в Сумській області; стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 року № 126 ОСОБА_1 звільнено з поліції за порушення службової дисципліни, невиконання вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Присяги працівника поліції. На думку позивача, його звільнення з органів поліції проведено з грубим порушенням законодавства, оскільки його звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, факт вчинення якого не було встановлено відповідачем. При цьому, позивач звертав увагу на те, що відносно нього за ті обставини, що зазначені в акті службового розслідування відкрито кримінальне провадження, але на день звільнення не було вироку суду, що набрало законної сили, який би підтвердив вчинення ним кримінального правопорушення.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечував та зазначив, що прокуратурою Сумської області проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 4201720000000016 і 13.01.2017р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Наказом ГУ НП в Сумській області від 16.01.2017 року № 53 призначено службове розслідування за фактом отримання інспектором ІТТ № 5 м. Ромни капітаном поліції ОСОБА_1 неправомірної вигоди в розмірі 5000,00 грн. За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, який затверджено начальником ГУ НП в Сумській області 21.01.2017 року та встановлено в діях ОСОБА_1 порушення службової дисципліни, в зв'язку з чим, спірним наказом позивача звільнено з посади. Таким чином, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади з дотриманням норм законодавства.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, справу просить розглянути без участі його представника (а.с.67).
Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 15.08.2001 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року в органах Національної поліції.
13.01.2017 року прокуратурою Сумської області розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 4201720000000016 за ч. 3 ст. 368 КК України за зверненням інспектора Роменського міжрайонного відділу УПО в Сумській області ОСОБА_3 щодо вимагання у нього окремими поліцейськими Роменського ВП ГУНП в Сумській області неправомірної вигоди за не притягнення його до кримінальної відповідальності. Як відображено в спірному наказі №126 від 23.01.2016р. у приміщенні Роменського ВП 16.01.2017р. працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратури Сумської області після отримання неправомірної грошової вигоди в сумі 5000 грн. було затримано інспектора ІТТ №5 (м.Ромни) ГУНП капітана поліції ОСОБА_1
Цього дня, 16.01.2017р. відповідачем видано наказ №53 «Про призначення та проведення службового розслідування» (а.с.47).
Комісією, відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, проведено службове розслідування, в ході якого встановлено, що 16.01.2017 року у приміщенні Роменського ВП ГУНП в Сумській області працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратури Сумської області, після отримання неправомірної грошової вигоди у сумі 5000,00 грн. затримано інспектора ІТТ № 5 (м. Ромни) ОСОБА_1
За результатами розслідування складено висновок службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Сумської області кримінального провадження відносно окремих поліцейських ГУ НП та Роменського ВП ГУ НП, який затверджено начальником ГУ НП в Сумській області 21.01.2017 року (а.с.24-40). У висновку службового розслідування зазначено, що 20.01.2017 року у кримінальному провадженні № 4201720000000016 прокуратурою Сумської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно з висновком службового розслідування, за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ігнорування вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", на підставі ст. ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України капітана поліції ОСОБА_1 запропоновано звільнити зі служби в поліції за п. п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом від 23.01.2017 року № 126 ГУ НП в Сумській області "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУ НП та Роменського ВП ГУ НП" за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ст. ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, текст якої закріплено ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію", ігнорування вимог ст. 22 Закону України "Про запобігання корупції", на підставі ст. ст. 2, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України капітана поліції ОСОБА_1 запропоновано звільнити зі служби в поліції за п.п. 6 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (а.с.20-23).
Наказом від 23.01.2017 року № 38 о/с капітана поліції ОСОБА_1, на підставі ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляду звільнення зі служби (а.с.57).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію").
Згідно з п. 10 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Поняття службової дисципліни закріплено ст. 1 Дисциплінарного Статуту, де зазначено, що службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі ст. 2 Дисциплінарного Статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни. Відповідальність осіб рядового і начальницького складу встановлена ст. 5 Статуту, де зазначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Статутом.
Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовою у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової її етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань їй інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культур ний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності і статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливою, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй у користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень і доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст. 14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного про ступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Тобто, припинення служби за вказаною нормою є найсуворішою санкцією відповідальності працівника поліції, який вчинив діяння, несумісне з посадою та може мати місце лише тоді, коли доведено, що особа скоїла такий дисциплінарний вчинок, проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного Статуту порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Тобто, передумовою звільнення є ретельне проведення службового розслідування.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, за реєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного
Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в зв'язку з порушенням службової дисципліни, пов'язаного з фактом порушення прокуратурою Сумської області кримінального провадження № 4201720000000016 щодо отримання ОСОБА_1 неправомірної вигоди в сумі 5000грн.
При цьому суд зазначає, що інформація зазначена у висновку службового розслідування фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність обвинувального вироку відносно ОСОБА_1
Так, у висновку службового розслідування фактично відображені підстави та обставини затримання позивача Роменським ВП працівниками УВБ в Сумській області ДВБ НП України та прокуратурою Сумської області після отримання ОСОБА_1 неправомірної грошової вигоди в сумі 5000 грн., відображені обставини, що є матеріалами кримінального провадження №4201720000000016. При цьому, у висновку відносно виявлених фактів саме дисциплінарного проступку, відповідачем відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника поліції, Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
В пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994 р.). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980 р.).
З огляду на викладене, відповідачем не доведено у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, що позивачем вчинено саме дисциплінарний проступок, який є підставою для звільнення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Порушення службової дисципліни, інкриміноване позивачу, було пов'язано з обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, а відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Статтею 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У випадку ухвалення судом обвинувального вироку по кримінальному провадженню № 4201720000000016, відповідач в подальшому буде зобов'язаний вчинити дії щодо звільнення позивача із займаної посади в зв'язку із набранням вироком законної сили в строки та порядку, передбаченому діючим законодавством.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.11.2002 року по справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.
У рішенні від 10.02.1995 року по справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
26.09.2006 року Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Грабчук проти України" зазначив, що презумпція невинуватості порушена, якщо твердження посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину, відображає думку, що особа винна, коли цього не було встановлено відповідно до закону. Цього достатньо, навіть за відсутності жодного формального висновку, що існує деяка підстава припустити, що посадова особа вважає цю особу винною. Питання, чи, порушує, твердження посадової принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене.
Тобто, сам по собі факт затримання та повідомлення ОСОБА_1 про підозру у кримінальному провадженні № 4201720000000016 не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку та порушення Присяги працівника поліції.
Слід зазначити, що наявність або відсутність кримінального провадження відносно позивача не є визначальними при встановленні в його діях ознак, за які можливе його звільнення, натомість ні з висновку службового розслідування, ні з оскаржуваних наказів про звільнення не вбачається в чому саме полягає дисциплінарний проступок.
В судовому засіданні представник відповідача зазначала, що всі документи, що стосуються проведення службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Сумської області кримінального провадження відносно окремих поліцейських ГУНП та Роменського ВП ГУНП було взято із кримінального провадження.
Слід зазначити, що діючим законодавством, зокрема, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від посади в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Матеріалами справи підтверджується, що за фактом та діями ОСОБА_1 прокуратурою Сумської області повідомлено станом на 27.02.2017р. про підозру та зміну раніше повідомленої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.190 КК України, ч.2ст.15, ч.4ст.27, ч.1 ст. 369 КК України, а також ч.3ст.368 КК України (а.с.93-97), а слідчим було направлено до суду клопотання від 23.01.2017р. про відсторонення від посади ОСОБА_1 на 2 місяці.
Таким чином, відображення в акті службового розслідування факт отримання позивачем неправомірної вигоди в сумі 5000грн. відповідач необґрунтовано вважає дисциплінарним проступком і порушення службової дисципліни, оскільки дані дії є саме кримінальним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено нормами КК України.
Жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив саме дисциплінарний проступок та порушив саме службову дисципліну в акті службового розслідування не відображено, матеріалами справи не підтверджується.
Таким чином, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та за наявності порушеного кримінального провадження, в якому не ухвалено обвинувального вироку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Даний висновок суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 22.01.2015 року по справі № К/800/51867/14.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Доказування правомірності рішення означає також і доказування фактичних обставин, за яких може бути прийнято відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що звільнення позивача було проведено без з'ясування всіх обставин події, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували протиправність поведінки позивача щодо службової дисципліни при проходженні служби.
Слід зазначити, що позивачем в адміністративному позові заявлено вимоги щодо скасування наказу від 23.01.2017р. №126 «Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП та Роменського ВП ГУНП». Разом із тим, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, на виконання наказу №126 від 23.01.2017р. відповідачем було винесено також наказ №38/с від 23.01.2017р. «По особовому складу».
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне у відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та скасувати накази ГУ НП в Сумській області від 23.01.2017 року № 126 та від 23.01.2017 року № 38 о/с, а ОСОБА_1 поновити на посаді, з якої він був звільнений.
Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
В ході розгляду справи встановлено, що з дня фактичного звільнення 24.01.2017 року по день ухвалення рішення у справі тривалість вимушеного прогулу позивача склала 73 робочих дні. Із довідки про доходи від 17.02.2017 року, наданої ГУ НП в Сумській області вбачається, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 237,63 грн. (а.с.19), тому розмір середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 17346,99 грн.
З урахуванням того, що згідно вимог ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, суд вважає за необхідне постанову в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7247,72 грн. допустити до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - задовольнити.
Скасувати п.1 наказу Головного управління Національної поліції в Сумській області №126 від 23.01.2017р. "Про порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП та Роменського ВП ГУНП" та наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області №38о/с від 23.01.2017р. "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора ізолятора тимчасового тримання № 5 Головного управління Національної поліції в Сумській області
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області (м. Суми, вул..Г.Кондратєва,23,і.к.40108777) на користь ОСОБА_1 (05.05.1982р.н., АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 17346,99 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7247,72 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 11.04.2017 року.
Суддя С.М. Гелета