06 грудня 2016 р. Справа № 804/1867/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гончарової І.А., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 24.06.2014 року № 10430-15;
- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 12.05.2015 року № 145-15.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які, на думку позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Представник відповідача надав суду заперечення, в яких зазначив, що податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Сторони до суду не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відомості про вручення судової повістки сторонам в матеріалах справи наявні, причини неявки не відомі. До канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується матеріалами справи, що 17.05.2002 року між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради укладено три договори оренди земельних ділянок за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Артільна, 10, для фактичного розміщення складу матеріалів; розміщення цеху комплектуючих ТСН та проїзду; фактичного розміщення спортивно-оздоровчого комплексу відповідно, які зареєстровані в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська: за кодом 63132006, де сума оренди складає 6728,27 грн. (площа 0,0180); за кодами 63132014 (площа 0,1745 га) та 63132011 (площа 0,0543 га), де сума оренди складає 85523,69 грн.; за кодом 63132007 (площа 0,0086 га) та 63132015 (площа 0,0283 га), де сума оренди складає 8045,88 грн.
Підставою для передачі земельних ділянок в оренду є рішення виконкому міської ради від 15.03.2001 року № 568.
З матеріалів справи вбачається, що на запит ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська Управлінням Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області надано інформацію щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 10, які зареєстровані за громадянкою ОСОБА_1.
Згідно даної інформації нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 10, складає - 509,48 грн., нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 10 склад матеріалів складає - 873,39 грн., нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Артільна, 10, цех комплектуючих ТНС та проїзд складає - 873,39 грн.
У подальшому відповідачем винесено:
- податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 10430-15, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 70305,74 грн. за 2014 рік, із розрахунку площі земельних ділянок помноженої на нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки та з урахуванням 3% розміру орендної плати;
- податкове повідомлення-рішення № 145-15 від 12.05.2015 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі - 87811,87 грн. за 2015 рік, із розрахунку площі земельних ділянок помноженої на нормативну грошову оцінку 1 кв.м. земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації за 2015 рік (1,249) та 3% розміру орендної плати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і у розмірах встановлених законом.
Відповідно до приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Починаючи з 01 січня 2011 року, порядок оподаткування землі в Україні, визначається розділом ХІІ «Плата за землю» Податкового кодексу України.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У свою чергу, підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 73 Податкового кодексу України визначає, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає поняття орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності - як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до положень пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
За змістом пункту 288.2 статті 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
В силу положень пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
При цьому, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платника платків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Викладене свідчить про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
Отже, Податковим кодексом України визначений обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати у розмірі встановленому цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, у зв'язку зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку, згідно з положеннями 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, та встановлення її розміру, який не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, позивач повинен був самостійно розрахувати розмір орендних платежів на поточний рік з урахуванням вимог, встановлених Податковим кодексом України.
Відповідно до пункту 54.5 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, цією нормою передбачено, що платник податків не звільняється від обов'язку сплатити податок у повному розмірі.
Така правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду України від 02.12. 2014 року, у справі № 21-274а14, від 07.04.2015 року у справі № 21-117а15, від 14.04.2015 року у справі № 21-165а15, від 24.04.2015 року у справі № 131а15.
Оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідач правомірно прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) ОСОБА_2