Справа № 760/15719/14-ц
2-5043/14
24 липня 2014 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Українець В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди, перевіривши виконання вимог статей 119, 120 ЦПК України,
17 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3
Свої вимоги мотивує тим, що був відповідачем у справі за позовом ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання. Під час розгляду справи відповідачі були свідками в справі та надали неправдиві покази, ображали його своєю лайкою, принижували його честь своїми образами, їх звинувачення чули багато осіб.
Просить суд ухвалити рішення, яким: зобов'язати відповідачів вибачитись у нього при свідках за приниження його честі та гідності та розповсюдження відомостей, які не відповідають дійсності; стягнути з кодного відповідача на його користь по 20000 гривень.
Позовна заява не відповідає вимогам пунктів 3, 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК, згідно яких позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 передбачено, що при вирішення питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви вимогам ст. 119 ЦПК. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача, яка саме інформація поширена відповідачем, із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, посилання на докази, що підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.
Так, позивач посилається на розповсюдження відповідачами недостовірної інформації щодо нього.
Разом з тим, позовна заява не містить відомості в який спосіб поширена інформація та якому колу осіб стала відома, не зазначено час і осіб, яким така інформація повідомлена та не зазначені докази на підтвердження таких обставин.
Позовна заява повинна містити зазначення доказів по кожному випадку поширення недостовірно інформації та вплив її репутацію позивача по кожному епізоду поширення конкретної недостовірної інформації.
У поданій позовній заяві вказано лише про факт поширення інформації, проте не зазначено яким чином ця інформація вплинула на його честь та гідність, яким чином та які саме його немайнові права порушені відповідачами.
Фактично позовна заяви ґрунтується на пояснення позивача без зазначення доказів на підтвердження викладених обставин.
Позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідачів вибачитись у нього при свідках, проте така вимога не є чіткою та зрозумілою для виконання.
У описовій частині позову не вказано в який спосіб та шляхом вчинення яких дій має відбутись таке вибачення, при яких свідках має відбутись вибачення, в якій формі, не зазначено спосіб, у який позивач бажає, щоб відповідачі спростували недостовірну інформацію та не зазначив текст вибачення, які б він хотів отримати від відповідачів, строки такого вибачення. Без зазначення таких даних вимоги позивача є нечіткими.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути чітким та зрозумілим, зокрема, для державного виконавця.
Порушуючи питання про відшкодування моральної шкоди, позивач у своїй заяві не навів обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Позивачу слід зазначити, яку саме моральну шкоду завдав йому кожний з відповідачів, в яких діях та в яких саме діях кожного з відповідачів це виразилось.
Відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
Позивач додав до позовної заяви квитанцію про сплату судового збору, проте вона містить виправлення в особі платника, фактично у квитанції зазначені дані іншої особи, кошти сплачені не на той рахунок.
Відповідно до ставок Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_5 слід сплатити судовий збір у розмірі 243 гривні 60 копійок за вимоги немайнового характеру на рахунок № 31212206700010, Банк отримувача: ГУ ДКУ у м. Києві, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030001, отримувач коштів: УДК у Солом'янському районі м. Києві
Згідно з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 119 і 120 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк на усунення недоліків.
З огляду на викладене позовна, заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись статтями 119-121 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Надати строк на усунення недоліків терміном п'ять днів з дня отримання копії ухвали, шляхом подачі нової позовної заяви, з урахуванням вимог викладених в ухвалі.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Суддя: