Справа № 761/7530/17
Провадження № 2-з/761/212/2017
про відмову в задовленні заяви про забезпечення позову
03 квітня 2017 року суддя Шевченківський районний суд м. Києва Осаулов А.А., розглянувши в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва заяву представника в інтересах позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вказаний позов.
Ухвалою від 15.03.2017 року у вказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено до розгляду по суті.
До суду представником позивача 1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони контрольно-дисциплінарному комітету Федерації футболу України вчиняти дії по виконанню рішення, прийнятого КДК ФФУ 24.12.2015 року за результатами розгляду справи «Про заяву агента футболістів атестованого ФФУ ОСОБА_3 щодо невиконання умов договору про представництво та додаткової угоди №1 до нього футболістом ОСОБА_2 «, а також по виконанню рішення КДК ФФУ від 15.03.2017 року за результатами розгляду справи «Атестований ФФУ посередник ОСОБА_3 проти футболіста ОСОБА_2 з приводу невиконання органів здійснення футбольного правосуддя ФФУ», до набрання рішенням у даній справі законної сили. Також, проси зупинити дію рішення від 15.03.2017 року за результатами розгляду справи «Атестований ФФУ посередник ОСОБА_3 проти футболіста ОСОБА_2 з приводу невиконання органів здійснення футбольного правосуддя ФФУ», до набрання рішенням у даній справі законної сили.
Заяву про забезпечення позову мотивована тим, що до позивача може бути застосована з 01.04.2017 року процедура примусового стягнення боргу у оскаржуваній у цій справі додатковій угоді та застосування штрафних санкцій, а оспорювана угода вчинена між сторонами під впливом обману.
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
У відповідності з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно із ч. 3 цієї статті забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Як вбачається із матеріалів заяви позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення це може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Крім того, із матеріалів заяви вбачається, що представник позивача просить шляхом забезпечення цивільного позову, фактично ухвалити рішення навіть не по розгляду цих позовних вимог, а забезпечення позову у викладеній позивачем редакції сформульоване як нові позовні вимоги у іншій справі.
Також, запропоновані позивачем способи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та зупинення дії рішення, яке у даній справі не є предметом оскарження, зважаючи на зміст позовних вимог, а тому суд, підсумовуючи викладене, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви про вжиття заходів забезпечення поданого цивільного позову.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, , суд -
У задоволенні заяви представника в інтересах позивача ОСОБА_2 від 31.03.2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: