Справа № 2-790
2009 рік
22.06.2009 рік м. Василівка
Василівський районний суд у складі:
головуючого судді Степаненко Ю.А.
при секретарі Васюковій М.О.
розглянувши цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 яка діє в інтересах неповнолітнього сина-ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що разом зі своєю сім'єю: малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловіком ОСОБА_4, 02.01.2009 року близько 11 години 20 хвилин, вийшли з будинку АДРЕСА_1 та направилися кататися на санчатах.
Коли проходили повз будинок сусіда ОСОБА_3, що мешкає за адресою : АДРЕСА_2, то помітили, що ворота з двору на вулицю відкриті, а у дворі знаходяться дві собаки бійцівської породи - «ротвейлери», які знаходилися без прив'язі. Поводків та намордників на них не було, поруч стояв їх хазяїн - ОСОБА_3.
Потім одна із собак через відкриті ворота неочікувано кинулася в сторону позивачки, її чоловіка та сина. Позивачка закричала відповідачу, щоб він зупинив собаку, але він спочатку не відреагував на її прохання. Собака накинулася на сина, звалила його на сніг та вп'ялася зубами в його праве стегно, розірвавши одяг. При цьому, напад собаки ними спровокований не був. Вона вдарила ротвейлера ногою, щоб той відпустив сина, після чого собака напав на неї та намагався вкусити, розірвавши зубами штани.
Чоловік, захищаючи її та сина, схватив собаку за нашийник, не даючи їй змоги знову вкусити, в цей момент з воріт вибігла інша агресивно налаштована собака та кинулася в їх сторону. Тільки після цього ОСОБА_3. почав кричати собакам, щоб вони повернулись, але ті не реагували на команди. Потім, коли собак все ж вдалося відповідачу загнати у двір, вона викликала "Швидку допомогу" та звернулася до міліції.
В результаті нападу собаки її синові - ОСОБА_2. заподіяна обширна глибока укушена рана верхньої треті правого стегна, що, згідно акта судово-медичного дослідження № 10 від 30.01.2009 року, являється легким тілесним ушкодженням, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, після нападу собак, у її сина спостерігається психологічний розлад, що виражається в сильних головних болях, душевних та фізичних стражданнях, що призвело до погіршення його здоров'я: сильний стрес, кульгавість, порушено звичний спосіб життя сім'ї, через переляк дитина сама не виходить на вулицю, боїться інших собак, втратила спокій.
ОСОБА_3. не вибачився з приводу того, що сталося, не цікавився здоров'ям дитини, не компенсував вимушених матеріальних затрат на лікування сина. На її намагання та пропозиції вирішити питання про добровільне відшкодування збитків- відповідач відповів відмовою.
Позивачка вважає, що напад собаки відбувся з вини ОСОБА_3., який порушив "Правила утримання собак, котів, хижих тварин в населених пунктах Української СРС" від 17.06.1980 року, п.6 яких містить вимогу щодо тримати собак на прив'язі та відпускати їх лише в закритих дворах, що виключають можливість втечі.
Таким чином, 02.01.2009 року ОСОБА_3., являючись господарем собак бійцівської породи "ротвейлер" (джерела підвищеної небезпеки), розуміючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки, і хоча не бажаючи їх, але свідомо допускаючи їх настання, відпустив собак з прив'язі у відкритому дворі свого будинку, одна з яких вибігла на вулицю та напала на її малолітнього сина, спричинивши матеріальну та моральну шкоду.
Матеріальна шкода виразилася в понесенні витрат на лікування дитини, вартості пошкоджених речей та втрати цифрової фотокамери та складає 3920 гривень. Моральну шкоду позивачка оцінює в 20 000 гривень.
Вказані суми позивачка просить суд стягнути на її користь з відповідача.
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просить суд їх задовольнити, а також доповнила, пояснивши, що до теперішнього часу відповідач не вибачився перед її сім'єю за те, що відбулося з його вини, не відшкодував понесені витрати, а також заподіяну моральну шкоду. Син переніс дуже великий стрес від того, що з ним відбулося, й до тепер погано спить вночі, боїться собак, плаче.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнав частково, пояснивши, що він не заперечує того факту, що 02.01.2009 року, коли ворота двору у будинку, в якому він проживає та власником якого є, були ним відчинені, оскільки він ходив за дровами, його дві собаки породи «ротвейлер», які перебували у дворі й не були на прив'язі, вибігли на вулиці й одна із них вкусила сина позивачки- ОСОБА_2, після чого він загнав їх у двір. Після того, як все це сталося, він бачив рану у сина позивачки, запропонував свою матеріальну допомогу, але чоловік позивачки відмовився її приймати. Може сплатити позивачці 500 грн. в якості відшкодування за моральну шкоди, але не більше. Крім того, вважає, що у тому, що сталося, винен саме син позивачки, який раніше неодноразово дразнив його собак, чим і спровокував таку їх поведінку. Документи на собак він не має, їх зріст приблизно 70 см. Раніше собаки поводили себе не агресивно.
З «Правилами утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними» не знайомий.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що є чоловіком позивачки та батьком ОСОБА_2. 02.01.2009 року приблизно об 11-30 годині, коли він з дружиною та сином йшли кататися на санчатах та проходили повз будинок сусіда ОСОБА_3, помітили, що ворота з двору на вулицю відкриті, а у дворі знаходяться дві собаки - «ротвейлери», які знаходилися без прив'язі, поводків та намордників.
Потім, одна із собак через відкриті ворота неочікувано побігла в їх сторону та накинулася на сина, звалила його на сніг та вп'ялася зубами в його стегно, розірвавши одяг, а потім накинулася на дружину. При цьому, напад собаки ними спровокований не був. Він схватив собаку та утримував її, а потім відповідач загнав собак у двір. Відповідач приходив у той же день до них додому та пропонував свою допомогу, але, оскільки він на той час знаходився у стресовому стані, то відмовився з ним спілкуватися. Син переніс дуже великий психологічний стрес, плакав, погано спав та до теперішнього часу погано спить вночі, боїться сам ходити по вулиці.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що бачила приблизно у грудні 2008 року, як син позивачки разом з іншим хлопчиком дразнили собак відповідача, кидали в них камінням, палками. Про цю подію вона не повідомила батьків ОСОБА_2. Що саме трапилося 02.01.2009 року, їй не відомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6. пояснив, що знаходиться у дружніх відносинах з відповідачем, часто буває у нього вдома, постійно спілкується з собаками відповідача, яких може охарактеризувати з позитивної сторони. Що саме трапилося 02.01.2009 року, йому не відомо.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що є дружиною відповідача. Що трапилося 02.01.2009 року, їй відомо тільки зі слів чоловіка. Але раніше вона неодноразово бачила, як син позивачки камінням кидав у їх двір по собакам.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково на підставі наступного:
як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, позивачка має неповнолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, копія якого є у справі;
відповідач має двох собак породи «ротвейлер», документи на які у нього відсутні, що підтверджується поясненнями учасників процесу;
вказані собаки проживають за адресою: АДРЕСА_2, в якому проживає відповідач, вільно пересуваються по території двору, без прив'язі та повідків, що підтверджується поясненнями учасників процесу;
02.01.2009 року близько 11 години 30 хвилин, коли позивачка з чоловіком та сином проходили повз будинок ОСОБА_3, ворота двору були відкриті, а з двору в їх сторону вибігли одна за одною дві собак «ротвейлер», одна з яких накинулася на сина позивачки-ОСОБА_2, звалила його на сніг та вп'ялася зубами в його праве стегно. При цьому, напад собаки ними спровокований не був. Через деякий час відповідач загнав собак у двір. Вказані факти підтверджуються поясненнями учасників процесу та постановами про відмову у порушенні кримінальної справи, копії яких є у справі;
в результаті вказаних дій, сину позивачки було заподіяно: рани та кровопідтік на правому стегні, що згідно Акту судово-медичного дослідження № 10 від 30.01.2009 року, копія якого є у справі, являється легким тілесним ушкодженням, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я;
постановами від 06.01.2009 року та від 06.06.2009 року, копії яких є у справі, у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. відмовлено на підставі ст..6 п.2 КПК України;
адміністративний матеріал відносно відповідача за вказаним фактом не складався;
в результаті зазначених дій собаки, яка належить відповідачу, неповнолітньому сину позивачки було заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у психологічному стресі, душевних та фізичних стражданнях, що підтверджується поясненнями позивачки, свідка ОСОБА_4., Актом судово-медичного дослідження № 10 від 30.01.2009 року, виписками з медичної документації , копії яких є у справі.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою цивільно - правової відповідальності є - правопорушення, яке включає в себе : шкоду, протиправну поведінку, причинний зв"язок, вину.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого сомоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. №6 зі змінами, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними , між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року зі змінами, моральна шкода - це шкода немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяна фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до «Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР", затверджених Міністрерством ЖКГ УРСР, Міністерством СГ УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року, було затверджено "Правила утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м.Василівка", рішенням 26 сесії 5 скликання Василівської міської ради №55 від 09.10.2008 року, яких зобов'язані дотримуватися всі керівники підприємств, установ, організацій і громадяни - власники собак, котів та інших тварин.
Відповідно до п.3 пп. «б» вказаних Правил, дозволяється утримувати собак у населених пунктах - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території, на прив'язі або без неї.
Відповідно до п.5 пп. «а» вказаних Правил, дозволяється виводити собак на вулицю та в інші громадські місця на міцному повідку та в намордниках.
Відповідно до п.5 пп. «г» вказаних Правил, дозволяється утримувати власних тварин таким чином, щоб запобігти нанесенню ними шкоди людям та іншим тваринам.
Відповідно до п.6 пп. «в» вказаних Правил, власникам собак забороняється утримувати собак у місцях загального користування.
Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Згідно ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до таких висновків:
- в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що 02.01.2009 року сину позивачки-ОСОБА_2 було заподіяно рани та кровопідтік на правому стегні, що являється легким тілесним ушкодженням, яке потягло за собою короткочасний розлад здоров'я, - діями собаки породи «ротвейлер», яка належить відповідачу - ОСОБА_3.;
- в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що відповідач неналежним чином утримував своїх собак без дотримання "Правил утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР", затверджених Міністрерством ЖКГ УРСР, Міністерством СГ УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року та "Правил утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м.Василівка", затверджених рішенням 26 сесії 5 скликання Василівської міської ради №55 від 09.10.2008 року, з якими він не ознайомився, хоча повинен був, а саме: собаки мали доступ до міста загального користування - вулиці, при цьому, вони перебували не на прив'язі, без міцного повідка та намордника;
- відповідальність за дії своїх собак несе їх господар, яким, у даному випадку, є ОСОБА_3.;
- в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт заподіяння діями собаки, яка належить відповідачу, моральної шкоди неповнолітньому сину позивачки, відповідальність по відшкодуванню якої має бути покладено на відповідача. Але, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги в цій частині частково в сумі 5000 грн., оскільки саме ця сума, на думку суду, є обґрунтованою та такою, яка відповідає події, що відбулася, ступеню тяжкості наслідків, які настали, особі потерпілого-неповнолітнього ОСОБА_2, відношенню ОСОБА_3. до події та її наслідків. Позивачка суду не надала належних доказів на підтвердження факту заподіяння її сину моральної шкоди в сумі 20 000 грн.;
- в судовому засіданні з боку відповідача суд не побачив щиросердечного каяття у тому, що відбулося з його вини;
- в судовому засіданні позивачкою також не було надано жодного доказу на підтвердження вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди в сумі 3920 грн., а тому ці позовні вимоги задоволенню не підлягають;
- посилання відповідача на той факт, що саме дії ОСОБА_2 по відношенню до його собаки, які він вчиняв до 02.01.200 року, а саме: кидав каміння, палки… призвели до такої її поведінки в цей день, є безпідставними, вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт, що 02.01.2009 року ніяких провокаційних дій з боку ОСОБА_2 по відношенню до собак не було. Встановити ж те, про що «думала» собака в момент заподіяння сину позивачки тілесних ушкоджень, та що саме спонукало її до таких дій, на думку суду, неможливо;
- в судовому засіданні не знайшов також свого підтвердження той факт, що собака породи «ротвейлер» є собакою бійцівської породи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1166, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року зі змінами, Постановою Пленуму Верховного Суду України " Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. зі змінами, "Правилами утримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР", затвердженими Міністрерством ЖКГ УРСР, Міністерством СГ УРСР, Міністерством охорони здоров'я УРСР від 17.06.1980 року, "Правилами утримання домашніх та інших тварин і поводження з ними у м.Василівка", затвердженими рішенням 26 сесії 5 скликання Василівської міської ради №55 від 09.10.2008 року, ст.ст.10, 11, 57-60,88,208, 209,212-215 ЦПК України, -
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 грн.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського
Районного суду Ю.А.Степаненко