Справа № 2- 740
2009 рік
02.10.2009 рік м. Василівка
Василівський районний суд у складі:
головуючого судді Степаненко Ю.А.
при секретарі Васюковій М.О.
розглянувши цивільну справу за позовом:
Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В позовній заяві та уточненнях до неї позивач зазначає, що 11.11.2003 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № НОМЕР_1, відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2 Кредитного договору) відповідачка отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 50297,84 грн. на наступні цілі: придбання автомобіля - 40717,29 грн, сплата страхових платежів в сумі 9 580,55 грн. терміном на 60 місяців по 10 листопада 2008 року включно в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, комісійні винагороди, в обумовлені даним договором терміни.
Згідно п.п.3.1 -3.3,4.1 Кредитного договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, Позивальник повинен сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 11 по 17 число кожного місяця Позичальник зобов'язаний сплачувати банку щомісячний платіж в розмірі не менше 1283,08 грн. для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування кредитом. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.3.1, 2.3.2, 3.3 даного договору, позичальник повинен сплачувати Банку проценти за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, зазначеної в п. 3.1, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, банк має право нарахувати, а позичальник повинен сплачувати банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
15.11.2004 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода НОМЕР_2 до Кредитного договору, якою змінений п.3.3 Кредитного договору, а саме: уточнена сума щомісячного платежу "не менше 1052,94 грн".
Ст.ст. 526,527,530,629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У зв'язку з цим заборгованість за Кредитним договором зростає з кожним днем і йде нарахування відсотків за користування кредитом, пені і станом на 29.09.2009 року заборгованість відповідачки перед ПриватБанком складає 10620,81 грн, до якої входить:
1) прострочена заборгованість за кредитом -7445,02 грн
2) заборгованість за відсотками - 2533,47 грн;
3) пеня - 642,32 грн.
Згідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України у разі порушення істотного порушення договору, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
У зв'язку з тим, що помилково з боку ЗАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір від 11.11.2003 року № НОМЕР_1, укладений між позивачем та відповідачкою не підписаний сторонами по справі та на ньому відсутня печатка юридичної особи. Крім цього, на Додатковій угоді від 15.11.2004 року до кредитного договору від 11.11.2003 року за № НОМЕР_1, присутній підпис відповідача по справі, в свою чергу підпис представника ЗАТ КБ "ПриватБанк" та печатка юридичної особи відсутні, але жодна із сторін в судових засіданнях не заперечували факту вчинення правочину (Кредитного договору) між сторонами, бо ЗАТ КБ "ПриватБанк" на підставі заяви ОСОБА_1. від 10.11.2003 року про надання кредиту для придбання автомобіля надав відповідачеві кредит шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. До того ж, 11.11.2003 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений договір застави, який нотаріально посвідчений.
Відповідачка не заперечує й проти інших документів, які є в матеріалах справи.
Крім того, всі ці документи та подальші дії ОСОБА_1. свідчать про прийняття виконання і використання кредиту.
До того ж, підтвердженням взяття і використання кредиту ЗАТ КБ "ПриватБанку" з боку відповідачки є здійснення не тільки першого внеску з боку відповідачки до автосалону, але й здійснення платежів для погашення кредиту, які підтверджуються виписками за рахунками та меморіальними ордерами, які є в матеріалах справи і які підтверджує сама відповідачка.
Позивач просить суд визнати Кредитний договір № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року - дійсним, як укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанком" та ОСОБА_1; визнати Додаткову угоду НОМЕР_2 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року - дійсною, як укладену між ЗАТ КБ "ПриватБанком" та ОСОБА_1; розірвати Кредитний договір № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року та Додаткову угоду НОМЕР_2 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача в особі С.О.Якушева підтримав уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього, просить суд визнати Кредитний договір № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року - дійсним, як укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанком" та ОСОБА_1; визнати Додаткову угоду НОМЕР_2 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року - дійсною, як укладену між ЗАТ КБ "ПриватБанком" та ОСОБА_1; розірвати Кредитний договір № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року та Додаткову угоду НОМЕР_2 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 10620,81 грн. та судові витрати в сумі 136, 21 грн.
В судовому засіданні відповідачка визнала позовні вимоги частково, а саме: не заперечує проти визнання Кредитного договору та Додаткової угоди -дійсними, оскільки не оспорює їх дійсність. Проти стягнення з неї будь-якої суми заперечує, пояснивши, що всі суми, передбачені укладеними нею з позивачем угодами, вона сплатила у повному обсязі. Також вона не вбачає необхідності розривати кредитний договір, оскільки строк його дії закінчився.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі на підставі наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні та як видно із матеріалів справи, 11.11.2003 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № НОМЕР_1, копія якого є у справі, відповідно до умов якого (п.п.1.1, 1.2 Кредитного договору) відповідачка отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 50297,84 грн. на наступні цілі: придбання автомобіля - 40717,29 грн, сплата страхових платежів в сумі 9 580,55 грн. терміном на 60 місяців по 10 листопада 2008 року включно в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, комісійні винагороди, в обумовлені даним договором терміни.
Згідно п.п.3.1-3.3,4.1 Кредитного договору, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту, Позивальник повинен сплачувати проценти в розмірі 1,5 % на місяць. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 11 по 17 число кожного місяця Позичальник зобов'язаний сплачувати банку щомісячний платіж в розмірі не менше 1283,08 грн. для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування кредитом. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.3.1, 2.3.2, 3.3 даного договору, позичальник повинен сплачувати Банку проценти за користування кредитом у подвійному розмірі від ставки, зазначеної в п. 3.1, розраховані від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом. При порушенні позичальником зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитом, банк має право нарахувати, а позичальник повинен сплачувати банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
15.11.2004 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода НОМЕР_2 до Кредитного договору, копія якої є у справі, якою змінений п.3.3 Кредитного договору, а саме: уточнена сума щомісячного платежу "не менше 1052,94 грн".
Відповідачка належними чином не виконувала умови зазначених угод, у зв*язку з чим, станом на 29.09.2009 року заборгованість відповідачки перед позивачем склала 10620,81 грн, до якої входить:
1) прострочена заборгованість за кредитом -7445,02 грн.;
2) заборгованість за відсотками - 2533,47 грн;
3) пеня - 642,32 грн.,що підтверджується розрахунками,які є у справі.
Як видно із кредитного договору від 11.11.2003 року № НОМЕР_1, укладеного між позивачем та відповідачкою, копія якого є у справі, та який є предметом позову, він не підписаний сторонами по справі та на ньому відсутня печатка юридичної особи.
Крім того, на Додатковій угоді від 15.11.2004 року до кредитного договору від 11.11.2003 року за № НОМЕР_1, копія якої є у справі, та яка також є предметом позову, присутній підпис відповідача по справі, але підпис представника ЗАТ КБ "ПриватБанк" та печатка юридичної особи відсутні.
Але, слід зазначити, що жодна із сторін у справі в судових засіданнях не заперечували факту вчинення зазначених правочинів.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст.651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до таких висновків:
- між позивачем та відповідачкою на законних підставах укладено Кредитний договір НОМЕР_1 від 11.11.2003 року, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 50297,84 грн. на наступні цілі: придбання автомобіля - 40717,29 грн, сплата страхових платежів в сумі 9 580,55 грн. терміном на 60 місяців по 10 листопада 2008 року включно в обмін на зобов'язання позичальника повернути кредит, сплатити відсотки, комісійні винагороди, в обумовлені даним договором терміни;
- сторони на час його укладення були згодні з усіма пунктами зазначених угод;
- відповідачка належними чином не виконувала умови зазначених угод, у зв*язку з чим, станом на 29.09.2009 року виникла заборгованість перед позивачем в сумі 10620,81 грн, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача у повному обсязі;
- кредитний договір від 11.11.2003 року № НОМЕР_1, укладений між позивачем та відповідачкою, який є у справі та який є предметом позову, не підписаний сторонами по справі та на ньому відсутня печатка юридичної особи, але сторони не заперечують факту його укладення, жодна із сторін не просила визнати його недійсним, а тому він має бути визнаний дійсним за рішенням суду;
- на додатковій угоді від 15.11.2004 року до кредитного договору від 11.11.2003 року за № НОМЕР_1, яка також є предметом позову, присутній підпис відповідача по справі, але підпис представника ЗАТ КБ "ПриватБанк" та печатка юридичної особи відсутні, сторони не заперечують факту її укладення, жодна із сторін не просила визнати її недійсною, а тому вона має бути визнана дійсною за рішенням суду;
- також суду вважає можливим задовольнити позовні вимоги в частині розірвання вищевказаного кредитного договору та додаткової угоди, оскільки відповідачка порушує їх умови;
- суд також вважає можливим стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати в сумі 136,21 грн. (106,21 грн.+30), які позивач поніс зі сплати витрат на оплату державного мита та витрат на ІТЗ розгляду справи, відповідно до суми задоволених позовних вимог. Зазначені витрати підтверджуються квитанціями, які є у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.526,527,530, 610-612, 614, 615, 617, 625, 626, 628, 629, 631, 638, 651, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 11, 57-60,88,208, 209,212-215 ЦПК України, -
Позов - задовольнити.
Визнати Кредитний договір № НОМЕР_1, укладений 11.11.2003 року між КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 -дійсним.
Визнати Додаткову угоду №1 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року, укладену між КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 -дійсною.
Розірвати Кредитний договір № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року, укладений між КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1.
Розірвати Додаткову угоду №1 від 15.11.2004 року до Кредитного договору № НОМЕР_1 від 11.11.2003 року, укладену між КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 10 620,81 грн., судові витрати в сумі 136,21 грн., а того- 10757,02 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Василівського
районного суду Ю.А.Степаненко