Справа №468/1114/16-ц 10.04.2017 10.04.2017 10.04.2017
Провадження №22-ц/784/969/17
Справа № 468/1114/16-ц Головуючий першої інстанції - Янчук С.В.
Провадження № 22-ц/784/969/17 Суддя-доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1
Категорія 69
Ухвала
Іменем України
10 квітня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого Самчишиної Н.В.,
суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,
із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,
за участі: заявника ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року, постановлену за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - територіальна громада в особі Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області,
встановила:
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 в порядку окремого провадження звернулася до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Заявниця вказувала, що 01 лютого 2013 року помер її батько ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 5,31 га, що розташована в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, та належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії МК № 065671, виданого Баштанської райдержадміністрацією 05 жовтня 2005 року.
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки прийняла спадщину, бо на час її відкриття з січня 2010 року постійно проживала із спадкодавцем.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила суд встановити факт її постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини (з січня 2010 року по 01 лютого 2013 року) - 01 лютого 2013 року.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року заява залишена без розгляду на підставі ч. 4 ст. 256 ЦПК України, з роз'ясненням ОСОБА_2 того, що вона має право подати позов на загальних підставах.
В апеляційній скарзі заявниця, посилаючись на помилковість висновків суду про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити рішення, яким встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем у будинку 9 по вул. Першотравнева в с. Зелений Яр Баштанського району Миколаївської області в період з січня 2010 року по день відкриття спадщини 01 лютого 2013 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.
Залишаючи заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд виходив з того, що під час розгляду справи виявлено спір про право, оскільки заявник, маючи зареєстроване у встановленому законом порядку місце реєстрації фактично оспорює його, та просить визнати місцем її постійного проживання, іншу адресу, за місцем проживання її батька.
-2-
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо виникнення спору про право.
Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця. Згідно положень ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї; незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст. ст. 234, 235 ЦПК України суд в окремому провадженні чи позовному порядку (при наявності спору між спадкоємцями) встановлює факти, якщо від доведення цих фактів залежить виникнення права на спадкування.
Згідно із ч. 6 ст. 235 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
За такого, судом можуть встановлюватися факти, що мають юридичне значення, лише у разі відсутності спору про право.
Із матеріалів справи вбачається, і це не оспорюється заявником, що крім неї, разом із спадкодавцем на день його смерті, з 14 квітня 2012 року були зареєстровані ОСОБА_5 (невістка) та ОСОБА_6 (онука), ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.48).
Отже, встановлення факту постійного проживання в порядку окремого провадження може вплинути на спадкові права та обов'язки онуки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на день смерті спадкодавця була зареєстрована разом із спадкодавцем. При цьому, не заведення після смерті ОСОБА_4 спадкової справи не має правового значення. Тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заяву слід залишити без розгляду.
До того ж, апеляційний суд враховує роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладені у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», яке врахував і суд першої інстанції, відповідно до якого заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження підлягають задоволенню судом, якщо у паспорті спадкоємця відсутня відмітка про місце реєстрації особи. Як встановлено,
-3-
заявник з 23 січня 1996 року зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2, про що мається відмітка у її паспорті (а.с. 49 зворот).
Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та є необґрунтованими.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий Н.В. Самчишина
Судді: О.І. Галущенко
ОСОБА_7