Справа №478/2300/16-к 03.04.2017
Провадження № 11-кп/784/282/17 Категорія: ст. 185 ч. ч. 2, 3 КК України
Головуючий 1 інстанції суддя ОСОБА_1
Доповідач апеляційної інстанції суддя ОСОБА_2
03 квітня 2017 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
Головуючої (судді-доповідача): ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
За участі секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження № 12016150240000544 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України; -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і вимог апеляційних скарг.
Вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, не офіційно працює по найму у фізичної особи ОСОБА_8 і має середній дохід в місяць 2 000 грн., не одруженого, проживаючого на АДРЕСА_1 раніше судимого:
1) 08 серпня 2011 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України на 2 роки 7 місяців позбавлення волі;
2) 01 жовтня 2013 року Казанківським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 серпня 2011 року за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263, ст. 70, ст. 71 КК України; 04 лютого 2015 року звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Синельниківського міського суду Дніпропетровської області, не відбута частина покарання 2 місяці 1 день; -
- засуджено:
за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі;
за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання 3 роки позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.
Постановлено строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.
Вирішено питання щодо речових доказів.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду в частині призначення покарання змінити та застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обвинувачений ОСОБА_6 вважає, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого; що судом не дотримано вимог ст. 368 КПК України; що факт наявності у нього не знятої та непогашеної в установленому законом порядку судимості не може бути підставою для застосування реальної міри покарання у виді позбавлення волі.
Також обвинувачений ОСОБА_6 посилається на: свої правдиві свідчення та що він не ухилявся від досудового розслідування та судового провадження; на повне визнання вини в скоєному; на щире розкаяння; на активне сприяння розкриттю злочину; що збитки повністю відшкодовані, викрадене повернуто потерпілим; цивільний позов не заявлено; що потерпілі не наполягали на суворому покаранні.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 вересня 2016 року приблизно о 01.00 год., точного часу під час судового розгляду встановити не представилося можливим ОСОБА_6 , в період незнятої та непогашеної в установленому законом порядку судимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, шляхом відкриття вхідних дверей, проник до приміщення господарської будівлі (сараю) на території домоволодіння ОСОБА_9 на АДРЕСА_1 , звідки з загорожі таємно викрав одне порося, належне ОСОБА_9 , спричинивши останній матеріальні збитки на суму 750 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд. В подальшому, викрадене майно, а саме - порося рябе вагою 30 кг., повернуто працівниками Казанківського ВП Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області потерпілій ОСОБА_9 під зберігальну розписку до вирішення справи по суті.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна (крадіжка) вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
В подальшому, 18 вересня 2016 року в період часу з 00.30 год. по 06.00 год., точного часу під час судового розгляду встановити не представилося можливим, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння ОСОБА_10 на АДРЕСА_1 , побачив електропіч марки «Оріон» та в цей момент у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме - електропечі марки «Оріон». Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_6 , в період незнятої та непогашеної в установленому законом порядку судимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, таємно викрав електропіч марки «Оріон» вартістю 1 380 грн., що належить ОСОБА_10 , після чого покинув територію її домоволодіння, спричинивши останній матеріальні збитки на суму 1 380 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд. В подальшому викрадене майно, а саме хлібопіч марки «Оріон» повернуто працівниками Казанківського ВП Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області потерпілій ОСОБА_10 під зберігальну розписку до вирішення справи по суті.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, 20 вересня 2016 року приблизно о 03.00 год. ОСОБА_6 , точного часу під час судового розгляду встановити не представилося можливим, в період незнятої та непогашеної в установленому законом порядку судимості, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливої зацікавленості, таємно, шляхом вільного доступу проник до території домоволодіння ОСОБА_11 , яке розташоване на АДРЕСА_1 , де, відкривши двері, проник до приміщення сараю та з загону викрав дві качки однорічного віку, чим спричинив ОСОБА_11 матеріального збитку на суму 600 грн. Викраденим розпорядився на власний розсуд. В подальшому працівниками Казанківського ВП Новобузького ВП ГУНП в Миколаївській області повернуто потерпілому ОСОБА_11 одну качку під зберігальну розписку до вирішення справи по суті.
Таким чином, ОСОБА_6 своїми умисними діями, які виразились в таємному викрадені чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги; доводи-заперечення прокурора ОСОБА_7 проти апеляційної скарги обвинуваченого; вивчивши матеріали кримінального провадження № 12016150240000544; повторно дослідивши обставини, що характеризують обвинуваченого, та додатково надані обвинуваченим матеріали; обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин та правильність кваліфікації його дій за ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України апелянтом не оскаржуються, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, судове рішення в цій частині апеляційним судом не переглядається.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував:
характер і ступінь тяжкості вчинених ним злочинів - злочини середньої тяжкості та тяжкі злочини;
дані про особу обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності та вчинив ці злочини в період не знятої та непогашеної у встановленому порядку судимості, працює не офіційно, за місцем проживання характеризується негативно;
пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини - щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину;
обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Врахувавши наведене, суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк у наближеному до мінімального розмірі санкції ч. 2 ст. 185 КК України та у мінімальному розмірі санкції ч. 3 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання за сукупністю злочинів, суд на підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначив основне покарання із застосуванням найбільш м'якого принципу - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Суд першої інстанції не встановив обставин, які б давали підстави для застосування ст. 75 КК України.
Проте, апеляційний суд, повторно дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, а також додатково надані ним матеріали, приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд бере до уваги, що з моменту вчинення злочинів на момент апеляційного розгляду минуло більш ніж півроку року і протягом цього часу ОСОБА_6 змінив свою поведінку на краще.
Так, на момент апеляційного розгляду виникли нові обставини щодо особи обвинуваченого, зокрема: обвинувачений ОСОБА_6 у добровільному порядку вжив заходів щодо позбавлення себе алкогольної залежності, що було однією з причин вчинення ним інкримінованих злочинів, - пройшов імплантування медикаментозного засобу для лікування алкогольної залежності; налагоджує свої соціальні зв'язки - збирається одружитися; має постійне місце проживання; має постійне місце роботи, відтепер - офіційне - в ПП «Лось В.М.», де характеризується суто позитивно і трудовий колектив якого клопотав про передачу обвинуваченого йому на поруки, тобто - є соціально адаптованою особою; що, фактично, потерпілим шкода не завдана, оскільки їм повернуто їх майно; відсутність претензій потерпілих до обвинуваченого. При цьому слід зауважити, що останні дві обставини стали наслідком розкаяння ОСОБА_6 у вчиненому та його активного сприяння розкриттю злочинів.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
З огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_6 ці злочини, вчинив не вперше і ним вчинено тяжкий злочин, вищевказане клопотання колективу ПП «Лось В.М.» про передачу йому на поруки ОСОБА_6 не підлягає задоволенню. Однак апеляційний суд це клопотання враховує як позитивну характеристику особи обвинуваченого.
Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що характеристика, видана Каширівською сільською радою від 26 жовтня 2016 року, яка міститься в матеріалах справи, стосується обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки в ній йде мова про іншу особу, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 81), в той час як обвинувачений ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 78).
Враховуючи вище наведене та беручи до уваги те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 за період кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені вище конкретні обставини справи та дані про особу обвинуваченого, а також відсутність у потерпілих будь-яких претензій до обвинуваченого дають підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти без його ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а оскаржуваний вирок суду - зміні в частині призначеного покарання.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532, 376 ч. 2 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 18 січня 2017 року відносно ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Покласти на ОСОБА_6 передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В іншій частині вище зазначений вирок залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуюча
Судді