Іменем України
06 листопада 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Фазикош Г.В.,
суддів - Власова С.О., Куцина М.М.,
при секретарі - Рогач І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та третьої особи без самостійних вимог на стороні апелянта ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 з участю третьої особи на боці позивача ОСОБА_2 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я про визнання незаконною та скасування в повному обсязі Постанови 5 Пленуму Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України від 07.08.2008 року «Про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про префесійні спілки, їх права та гарантії» від 15.09.1999 року, Статуту професійної спілки працівників охорони здоров'я України Постанови Президії від 04.02.1998 року «Про зміни та доповнення до «Положення про гірськолижну базу «Щербин» обкому профспілки працівників охорони здоров'я» та стягнення судових витрат згідно квитанції про їх сплату, -
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2009 року було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 з участю третьої особи на боці позивача ОСОБА_2 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я про визнання незаконною та скасування в повному обсязі Постанови 5 Пленуму Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України від 07.08.2008 року «Про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про префесійні спілки, їх права та гарантії» від 15.09.1999 року, Статуту професійної спілки працівників охорони здоров'я України Постанови Президії від 04.02.1998 року «Про зміни та доповнення до «Положення про гірськолижну базу «Щербин» обкому профспілки працівників охорони здоров'я» ( далі по тексту - Постанова Пленуму 5) та стягнення судових витрат згідно квитанції про їх сплату.
На це рішення позивач ОСОБА_1 та третя особа без самостійних вимог на стороні апелянта ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, у якій просять рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду. Свою позицію апелянти мотивують тим, що, на їх думку, суд неправильно встановив фактичні обставини справи та надав цим обставинам невірну правову оцінку. Зокрема, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визнання Положення про спортивно-оздоровчу базу «Щербин» нечинним не є припиненням діяльності бази або її ліквідацією, оскільки ліквідацією є виключення суб'єкта з Єдиного державного реєстру, натомість визнання Положення нечинним є передумовою для розробки його нової редакції з питань його діяльності, реорганізації юридичної особи або її поділу тощо. Апелянти вважають, що, оскільки Положення про спортивно-оздоровчу базу «Щербин» є правовстановлюючим документом цієї бази, то визнання його нечинним є де-факто припиненням її діяльності, тобто ліквідацією. Між тим, питання щодо незаконності ліквідації СОБ «Щербин» вже було предметом судового розгляду в іншій судовій справі. Рішенням апеляційного суду Закарпатського області від 19 червня 2008 року визнано незаконною постанову Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України №2 від 14.06.2005 року про ліквідацію СОБ «Щербин» у зв'язку із відсутністю згоди на це активу бази. Апелянти вважають, що вирішення питання щодо Положення про спортивно-оздоровчу базу «Щербин» також потрібна згода колективу активу бази та Президії обкому профспілки. Апелянти також стверджують, що Пленум Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України не був повноважним вирішувати ті питання, які віднесено до компетенції Президії обкому профспілки, і суд не досліджував питання легітимності проведення вказаного Пленуму, наявність кворуму, законність процедури прийняття ним рішень тощо. Крім того, судом першої інстанції, на думку апелянтів, було порушено норми процесуального права, оскільки суд спочатку зупинив провадження у справі до закінчення касаційного провадження у справі за касаціної скаргою Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я на рішення апеляційного суду Закарпатької обалсті від 19 червня 2008 року, а потім відновив провадження у справі, хоча вказане касаційне провадження не було завершено. Апелянти також вважають, що суд першої інстанції неправомірно залишив у силі і дію пункту про акт приймання-передачі майна, оскільки це суперечить ухвалі Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2006 року про вжиття заходів по запезпеченню позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України про поновлення на роботі.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції апелянти скаргу підтримали та просили задовольнити із наведених у ній підстав. При цьому, позивач пояснив, що ним було заявлено позов в інтересах активістів -засновників спортивно-оздоровчої бази «Щербин», оскільки він є директором цієї бази. В той же час доказів того, що ці активісти в будь-який спосіб уповноважили позивача представляти їх інтереси, ОСОБА_1 суду не надав. ОСОБА_2 пояснив суду, що він є Головою громадської ради Спортивно-оздоровчої бази «Щербин» та також представляє інтереси її активістів - засновників, доказів того, що ці активісти уповноважили ОСОБА_2 представляти їх інтереси він також суду не надав. Самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 не висував.
Представники Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні скаргу не визнали та просили відхилити. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що Спортивно-оздоровча база «Щербин»(далі по тексту - СОБ «Щербин») статусу юридичної особи не має, а є відокремленим підрозділом Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я, який було створено рішенням Президії цієї організації в 1998 році. Рішенням цієї ж Президії було затверджено Положення про Спортивно-оздоровчу базу «Щербин» (далі по тексту - Положення), яке має статус внутрішньо-організаційного документу Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я і ніде не реєструвалося. 15 вересня 1999 року було приянято Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», відповідно до якого було затверджено Статут професійної спілки працівників охорони здоров'я України від 2000 року та від 2005 року ( далі по тексту - Статуту). Закарпатську обласну організацію профспілки працівників охорони здоров'я було визнано організаційною ланкою Профспілки працівників охорони здоров'я України та зареєстровано у такому статусі в Закарпатському обласному управлінні юстиції, включено до Єдиного державного реєстру підприємств, установ та організацій, та взято на облік в ДПІ. Відповідно до Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» в складі профспілкової організації можуть бути виключно профспілкові організації. СОБ «Щербин» такою за своїм статусом ніколи не була. Відповідно до вказаного закону профспілки з метою реалізації статутних завдань можуть створювати в установленому законом порядку підприємтсва, установи, організації зі статусом юридичної особи, однак СОБ «Щербин» такого статусу також не мала. Таким чином, форма, в якій існувала СОБ «Щербин», не відповідала вимогам закону та Статуту, тому Положення і було визнано нечинним. На думку представника відповідача, визнання Положення нечинним не є ліквідацією бази, і відповідний висновок суду першої інстанції є правильним, а є лише передумовою для розробки або нового Положення або визначення інших форм існування бази, які б узгоджувалися із вимогами закону.
Представник Великоберезнянської районної ради Фаркаш Г.М. скаргу не визнала, вирішення справи залишила на розсуд суду.
Вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія перевірила законність та обгрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та прийшла до висновку, що скарга є необгрунтованою та до задоволення не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які строни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положень ст.57-66 ЦПК України. Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини першої ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог частини другої ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з'ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих суду самими учасниками процесу.
В даній справі позивач ОСОБА_1 заявив позовні вимоги до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я, як він визнав у судовому засіданні в апеляційній інстанції, з метою захисту інтересів активістів-засновників бази, оскільки є Директором цієї бази. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б посвідчували відповідні повноваження ОСОБА_1 представляти інтереси інших осіб і перелік цих осіб не конкретизовано.
Позовна заява, у т.ч.й уточнена, а також інші клопотання позивача, подані суду у ході розгляду справи, підписані ним саме як директором Спортивно-оздоровчої бази «Щербин» ( а.с. 4-7, 42, 50, 51-57). Між тим, колегія констатує, що відповідно до Положення спортивно-оздоровчої бази «Щербин» - підрозділу обкому профспілки працівників охорони здоров'я до повноважень директора бази не входить представництво у суді чи у відносинах з іншими суб'єктами, у т.ч. й у відносинах з обкомом профспілки працівників охорони здоров'я, інтересів активістів бази ( а.с. 29-30).
Крім того, колегія вважає за необхідне звернути увагу й на те, що рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 19 червня 2008 року, яким було визнано незаконною постанову Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України №2 від 14.06.2005 року про ліквідацію СОБ «Щербин» у зв'язку із відсутністю згоди на це активу бази, крім іншого, було зроблено висновки щодо доведеності факту реального існування активу бази та визначено те, що правовий статус активістів бази, а також обсяг їх прав та обов'язків визначається лише Положенням спортивно-оздоровчої бази «Щербин»-підрозділу обкому профспілки працівників здоров'я, який був затверджений Постановою Президії Закарпатського обласного комітету профспілки працівників охорони здоров'я від 04.02.1998 року( а.с. 9-10). Оскільки назване рішення апеляційного суду ухвалене у справі з участю тих самих осіб, обставини, що ним встановлені, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.
Виходячи із цього, слід зробити висновок, що приналежність конкретної особи до кола активістів бази має визначатися відповідно до правил, передбачених п.1.1 та п.1.4., відповідно до яких база заснована колективною працею активістів - любителів гірськолижного спорту, в основному працівників здоров'я, в актив бази також входять активісти, не працюючі в галузі медицини, а також правил, передбачених п.5.5 вказаного Положення, відповідно до якого Рада бази разом з адміністацією, щорічно, до початку зимового сезону, затверджує список активістів, розподіляє місця проживання, встановлює розміри пільг для активістів ( медиків)( а.с.30).
Відповідно до п.1.4 Положення активіст зобов'язаний брати участь в роботі бази, її утриманні, на протязі року відпрацьовувати визначену норму у вільний від основної роботи час або надавати матеріальну, фінансову або іншу допомогу.
Таким чином, приналежність конкретної особи до кола активістів бази визначається щорічно з врахуванням виконання ним передбачених Положенням обов'язків та оформляється шляхом затвердження відповідних щорічних списків. Положення не передбачає чинність списку активістів на строк понад один рік.
Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. До суду також можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні інтереси чи суспільні інтереси, однак лише у випадках, встановлених законом.
Процесуальний обов'язок довести наявність відповідних прав, свобод чи інтересів, за захистом яких особа звернулася до суду, а також наявність належно оформлених повноважень на захист прав, свобод чи інтерсів інших осіб, покладається на позивача.
В даній справі позивач ОСОБА_1 не довів наявність у нього належно оформлених повноважень на захист прав, свобод чи інтерсів конкретних активістів бази. В справі є лише копія списку активу СОБ «Щербін», що був затверджений по результатах анкетування на засіданні Громадської Ради 24.03.2004 року (а.с.41).
У вказаному вище рішенні апеляційного суду Закарпатської області від 19 червня 2008 року міститься посилання на те, що на загальних зборах активу СОБ «Щербин» від 08.12.2004 року було затверджено список активу бази на конкретний сезон, а саме на 2004-2005 роки ( а.с.10). Самого списку у матеріалах даної справи також не має.
Таким чином, колегія приходить до висновку, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами те, що конкретні особи на момент подачі позовної заяви ( а саме в січні 2009 року), як і він сам, входили до складу активістів СОБ «Щербин», були включені до списку активістів у відповідний сезон, як і те, що ці особи уповноважили ОСОБА_1 представляти їх інтереси у суді.
При цьому, колегія звертає увагу й на те, що на стороні позивача у якості третьої особи виступив ОСОБА_2, який у судовому засіданні в апеляційній інстанції пояснив, що діє саме як голова громадської ради бази, однак ця особа не заявляла самостійних вимог на предмет спору і також не довела наявність належно оформлених повноважень на представництво у суді інтересів конкретних активістів бази, як і власну належність до списку активістів бази на момент подачі позовної заяви, а відповідно до Положення Голова Ради бази не наділений повноваженями представляти інтереси активістів бази в суді ( а.с.30).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції троє фізичних осіб, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8( а.с. 43, 44, 65, 66), подали суду заяви про їх залучення до участі у справі у якості третіх осіб на стороні позивача, мотивуючи це тим, що вони є активістами бази і рішення може стосуватися їх прав та обов'язків, однак ці особи самостійних вимог на предмет спору не заявляли, доказів належності їх до складу активістів бази суду також не подавали, і суд їх заяви не задовольнив. Ці особи в апеляційному порядку рішення не оскаржували та не приєднувалися до апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2, а тому процесуальних підстав для скасування рішення суду у зв'язку із порушенням прав цих осіб в даному апеляційному провадженні немає.
За наведених обставин колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені заявлених позовних вимог, оскільки позивач не довів належними засобами доказування наявність у нього прав та інтересів, які на його думку, були порушені оспорюваною Постановою Пленуму 5, а також не довів того, що він уповноважений представляли інтереси інших осіб, прав яких може стосуватися вказана Постанова Пленуму 5.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо неправомірності по суті оскаржуваної Постанови Пленумут 5, то колегія відхиляє їх як необгрунтовані та погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визнання Положення про спортивно-оздоровчу базу «Щербин» нечинним не є припиненням діяльності бази або її ліквідацією, а є передумовою для розробки його нової редакції та приведення правового статусу бази у відповідність до вимог чинного законодавства України. Цей висновок доводами апеляційної скарги не спростований. Більше того, у позовній заяві ОСОБА_1 визнає, що Положення про СОБ «Щербин» не відповдало вимогам закону, та вказує на те, що ще в 2004-2005 роках і обком профспілки, і Президія, і колектив активу бази приймали заходи, спрямовані на реогранізацію бази та зміну його установчих документів, і він як Директор бази подавав до обкому профспілки відповідні пропозиції та документи, однак вони залишилися поза увагою. Це, на думку колегії, дає підстави стверджувати, що, насправді, між Закарпатською обласною організацією профспілки працівників охорони здоров'я та керівнитвом СОБ «Щербин» має місце спір щодо вибору подальшої юридичної форми існування цієї бази, а не щодо правомірності збереження тієї форми, яка тривалий час зберігалася, однак не відповідала вимогам чинного законодавства. Однак в такому контексті цей спір виходить за межі заявленого у цій справі позову.
Колегія також відхиляє аргументи апелянтів щодо відсутності у Пленуму Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України повноважень вирішувати питання, зазначені в оскаржуваній Постанові Пленуму 5, оскільки це твердження спростовується наявними у справі установчими документами Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України. Питання ж легітимності проведення вказаного Пленуму, наявність на ньому кворуму, законність процедури прийняття ним рішень тощо в позовній заяві не ставилися, а тому й не мали бути предметом судового розгляду у цій справі.
Колегія також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності залишення в силі дії пункту Постанови Пленуму 5 про акт приймання-передачі майна як необгрунтовані. Як свідчать наявні у справі документи, акт приймання - передачі наявного майна було підписано комісією 15 серпня 2005 року з участю ОСОБА_1, який був членом цієї комісії як Директор СОБ «Щербин» та також підписав вказаний акт 13 вересня 2005 року із зауваженнями(.а.с. 21-26). Акт було затверджено постановою Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України №3 від 13 жовтня 2005 року ( а.с.27) та у подальшому оскаржуваною Постановою Пленуму 5( а.с.20). На момент вчинення цих дій ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2006 року про вжиття заходів по запезпеченню позову ОСОБА_1 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України про поновлення на роботі, на яку посилається позивач, не існувало ( а.с.8). Крім того, колегія звертає увагу й на те, що вказаний акт приймання-передачі майна за своєю природою є первинним документом бухгалтерського обліку, якій зафіксував факт передачі певного майна з балансу структурного підрозділу обкому Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України на баланс однієї із первинних організацій цієї ж організації профспілки. Факт того, що ця операція в дійсності була проведена строни не оспорювали, не спростовували, і це не було предметом судового розгляду у цій справі.Таким чином, цей акт є дійсним. Крім того, у разі наявності достатніх правових підстав зворотня передача майна має здійснюватися з оформленням відповідного нового акту приймання-передачі, а не шляхом скасування попереднього.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо допущених судом порушень норм процесуального права, то, на переконання колегії, вони відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦПК України не є підставою для скасування чи зміни рішення, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин, колегія вважає, що висновки суду першої інстанції є обгрунтованими, і доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Віддтак, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.10,11, 60, 303, 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та третьої особи без самостійних вимог на стороні апелянта ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 16 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 з участю третьої особи на боці позивача ОСОБА_2 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я про визнання незаконною та скасування в повному обсязі Постанови 5 Пленуму Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я України від 07.08.2008 року «Про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про префесійні спілки, їх права та гарантії» від 15.09.1999 року, Статуту професійної спілки працівників охорони здоров'я України Постанови Президії від 04.02.1998 року «Про зміни та доповнення до «Положення про гірськолижну базу «Щербин» обкому профспілки працівників охорони здоров'я» та стягнення судових витрат згідно квитанції про їх сплату - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча: Судді: