Справа №: 671/1661/16-ц
Номер провадження № 2/671/85/2017
05 квітня 2017 року Волочиський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Чорного С.Б.,
при секретарі Кошонько Н.С.,
з участю:позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Волочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим, визнання дій незаконними та зобов'язання припинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить: визнати договір іпотеки від 12.05.2006 року, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 для виконання забезпечення кредитного договору № TEPOGK00520005 від 11 травня 2006 року, припиненим у зв'язку з розірванням основного договору - кредитного договору №TEPOGK00520005 від 11.05.2006 року; визнати дії ПАТ КБ «ПриватБанк», пов'язані з продажем квартири АДРЕСА_1, незаконними та зобов'язати відповідача припинити дію, яка, на думку позивача, порушує його право, - припинити дії щодо продажу зазначеної квартири.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2009 року, яке набрало законної сили 01.06.2009 року, був розірваний кредитний договір №TEPOGK00520005, укладений між сторонами.
Як зазначає позивач, згідно зі ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються… Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Крім цього, позивач вказує, що у справі № 671/1331/15-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в позові було відмовлено, наразі ця справа перебуває у провадженні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Таким чином, як вважає позивач, оскільки кредитний договір був розірваний рішенням суду, до вказаного договору застосовуються усі наслідки розірвання договорів.
Однак, 19.09.2016 року на його адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» адресував повідомлення, згідно якого банк має намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та надано тридцятиденний строк для викупу цієї квартири позивачем. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними та такими, що порушують його права.
Посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку» та правові висновки Верховного Суду України, позивач зазначає, що разом із кредитним договором був розірваний і договір іпотеки. Отже відповідач не має права вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження майна позивача у зв'язку з припиненням кредитного договору.
ОСОБА_1 вказує, що з моменту розірвання кредитного договору минуло більше 7 років, і протягом цього часу ПАТ КБ «ПриватБанк» не вчиняв жодних дій, спрямованих на виконання судового рішення, а саме: застосування наслідків розірвання кредитного договору, а тому наразі будь-які підстави для продажу квартири відсутні.
Так, незважаючи на рішення суду від 01.06.2009 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» для виконання рішення суду не звертався, виконавчий лист йому не надавався та, згідно з чинним законодавством, строк для пред'явлення для виконання рішення у справі № 2-105/09 від 19.05.2009 року закінчився 20.05.2010 року. Тобто ПАТ КБ «ПриватБанк» є таким, що втратив право на виконання судового рішення у зв'язку з пропущенням строків звернення до виконання судового рішення.
Тобто, як зазначає позивач, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» уже було стягнуто грошові кошти, а кредитний договір - розірвано, у зв'язку з чим відповідач не має жодних підстав для вчинення дій, спрямованих на продаж предмету іпотеки.
В судовому засіданні позивач, його представник позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, викладені в позові, представник позивача додатково пояснивши про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки лист банку про наміри проводити дії по реалізації предмета іпотеки позивач отримав 19.09.2016 року.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подавши заперечення проти позову, в яких вказує, що оскільки позивач не виконав зобов'язань за кредитним договором, предмет іпотеки не реалізовано, то кредитний договір в розмірі тіла кредиту та нарахованих банком до моменту розірвання кредитного договору процентів в загальному розмірі 16859,85 доларів США не припинився, а те, що вони не скористалися своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”, це не є підставою для припинення іпотеки, тому враховуючи вказані обставини та те, що позивач вважає, що іпотека припинилася із розірванням договору, то строк позовної давності почав свій перебіг з 01.06.2009 року, в зв'язку з чим просять застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 19.05.2009 року, яке набрало законної сили 01.06.2009 року, частково задоволено позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №TEP0GK00520005 від 11.05.2006 року на суму 132303,40 грн., з яких 123075,38 грн. основного боргу, 7244,22 грн. відсотків, 1145,46 грн. комісії, 838,32 грн. пені, звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 65,5 м.кв., житловою площею 38,4 м.кв. шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною 150000 грн.; розірвати кредитний договір №TEP0GK00520005 від 11 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати; в решті позову відмовлено (а.с. 7).
Згідно з повідомленням Волочиського районного суду від 27.10.2015 року, виконавчий лист у вказаній справі не видавався (а.с. 18).
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 04.12.2015 року у справі № 671/1331/15-ц було відмовлено в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення 16859,85 доларів США заборгованості за кредитним договором №TEP0GK00520005 від 11 травня 2006 року (а.с. 8-9), однак вказане рішення було скасоване рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10.02.2016 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 16859 доларів 85 центів США заборгованості за кредитним договором (а.с. 10-12).
Зазначеним рішенням апеляційного суду встановлені наступні обставини.
11.05.2006 року ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке в подальшому змінило свою назву на ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 уклали кредитний договір №TEP0GK00520005, за умовами якого банк надав останньому кредит для придбання та страхування житла в сумі 23362 долара США на строк до 10 травня 2021 року під 12 % річних.
На прострочену заборгованість проценти мали нараховуватись у розмірі 30,24 % на рік.
ОСОБА_1 зобов'язався погашати заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам, винагороді та комісії, щомісячними платежами в сумі 264 долари США у період з 11 до 16 числа кожного місяця. При цьому банк вправі був вимагати дострокового виконання позичальником усіх зобов'язань за кредитним договором у разі порушення останнім його умов.
В забезпечення виконання своїх обов'язків за кредитним договором ОСОБА_1 передав позивачеві в іпотеку квартиру АДРЕСА_4.
ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 01.06.2009 року заборгованість склала 16859 доларів 85 центів США, з яких 16641 долар 63 центи США - неповернутий кредит і 218 доларів 22 цента США - процентів.
Позивач не виконав грошового зобов'язання за кредитним договором, а рішення Волочиського районного суду від 19.05.2009 року не виконано та предмет іпотеки не реалізовано.
Згідно з письмовим повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19 вересня 2016 року, адресованим ОСОБА_1, ПАТ КБ «ПриватБанк» (Банк) повідомив останньому, що він є боржником за кредитним договором (вказаним вище), та що відповідно до іпотечного договору та статті 38 Закону України «Про іпотеку» Банк має намір укласти договір купівлі-продажу квартири, яка є предметом іпотеки. В повідомленні зазначено, що якщо протягом тридцяти днів ОСОБА_1 не висловить намір придбати вказаний предмет іпотеки, Банк вправі продати його будь-якій іншій особі на власний розсуд (а.с. 19).
Також, згідно з письмовим повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 19 вересня 2016 року, адресованим ОСОБА_1, Банк, посилаючись на п. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 26 договору іпотеки, укладеного між сторонами, повідомив позивача про свій намір задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на нерухоме майно? квартиру, що є предметом іпотеки (а.с. 20).
Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному розмірі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Із положень ч.2 ст.651 ЦК України слідує, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Законом України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом (стаття 17).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що припинення зобов'язання можливе за умови його виконання, проведеного належним чином, і наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, з огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання, тобто розірвання договору, не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання та не є підставою для припинення іпотеки, якою може забезпечуватися виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору. Даний висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України в постановах від 09.09.2015 року (справа №6-939цс15) і від 23.09.2015 року (справа №6-1206цс15), які згідно ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для суддів.
Крім того, згідно Правової позиції Верховного Суду України, висловленій у справі за № 6-133цс17 від 22.02.2017 року, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки.
Враховуючи викладене, те, що зобов'язання ОСОБА_1 не виконано, воно виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання кредитного договору, відсутні підстави для припинення договору іпотеки, тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Що стосується заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.
Норма статті 267 ЦК України застосовується лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У разі відсутності такого права або якщо воно ніким не порушене, у задоволенні позову необхідно відмовити не з причин пропуску позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самого позову.
Враховуючи, що позивачу відмовлено в задоволенні позову по суті, тобто не доведено існування самого суб'єктивного права, тому відсутні підстави для відмови у задоволенні позову з причин пропуску позовної давності.
Керуючись ст.ст. 267, 526, 599, 651, 653 ЦК України, ст.17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.10, 57-65, 212-215, 294 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання припиненим договору іпотеки від 12.05.2006 року, визнання дій незаконними та зобов'язання припинити дії.
Копію рішення не пізніше 2 днів з дня його проголошення направити відповідачу.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Волочиський районний суд позивачем протягом 10 днів з дня його проголошення, а відповідачем в той же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційних скарг, якщо їх не було подано.
Суддя