22 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.
при секретарі: Горак Ю.М.
за участю осіб:
представника позивача ОСОБА_1
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2016 року
У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів, посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 135176,26 грн., стягнуто інфляційні втрати в розмірі 7299,50 грн. та 3% річних в розмірі 11538, 00 грн., в позові до ОСОБА_4 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року скасовано рішення суду в частині відмови ОСОБА_6 у задоволені позовних вимог до відповідача ОСОБА_4, ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суми основної заборгованості у розмірі 278 600 ,00 грн., 3% річних - 13595, 89 грн., а всього 292195 грн. 89 коп., а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 2922, 00 грн.
Справа № 757/5781/15-ц
№ апеляційного провадження № 22-ц/796/2684/2017
Головуючий у суді першої інстанції: О.В. Батрин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач
Відповідачі судові рішення не виконують, у зв'язку з чим позивачу заподіяні збитки, які просив стягнути на їх відшкодування з урахуванням уточнених позовних вимоги: з ОСОБА_2 - суму недоотриманих коштів в розмірі 227095, 74 грн., 3% річних за період з 19.02.2014 по 20.07.2015, виходячи з суми основного боргу, яка стягнута за рішенням та інфляційні втрати за вказаний період в сумі 100441,28 грн.; з ОСОБА_4 - суму недоотриманих коштів в розмірі 495250, 00 грн., 3% річних за період з 19.02.2014 по 20.07.2015, виходячи з суми основного боргу, яка була стягнута за рішення суду -11838,59 грн., інфляційній втрати за вказаний період 207010,76 грн. (а.с.71-75).
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 108991грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 1089 грн. 92 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суму у розмірі 224633 грн. 27 коп. та судовий збір в розмірі 2246 грн. 33 коп. У задоволені решти позовних вимог відмовлено (а.с. 110,111).
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просять змінити заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року в частині розміру нарахування та стягнення з ОСОБА_2 інфляційних втрат із 103247,63 грн. на 99476,20 грн., встановивши загальну суму, що підлягає до стягнення 105220,28 грн. та судовий збір в розмірі 1052,20 грн.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст. 303 ЦПК України).
В решті заочне рішення суду не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявники посилались на те, що суд першої інстанції при вирішенні питання про нарахування до стягнення з ОСОБА_2 розміру інфляційних втрат та 3% річних із суми заборгованості у розмірі 135176, 26 грн. взяв до уваги невірні розрахунки надані позивачем, не перевіривши їх відповідність та об'єктивність з урахуванням встановлених обставин, що є несправедливим та безпідставно порушує права ОСОБА_2
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи викладені в ній, просить суд її задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, заочне рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.
Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.
Так, відповідно до ч. 2, 3 ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином, уразі відсутності інших підстав для припинення зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 135176,25 грн., інфляційні витрати в розмірі 7299,50 грн. та 3 відсотки річних в розмірі 11538 ,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року зазначене рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог до відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 скасовано та ухвалене нове про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 суми основної заборгованості - 278600 ,00 грн.; 3% річних - 13595, 89 грн., а всього стягнуто 292195 грн. 89 коп., а також стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 2922,00 грн.
Судові рішення відповідачами не виконані і зазначена обставина у апеляційній скарзі не оспорюється.
З огляду на те, що зобов'язання відповідачів виконати рішення суду, яким стягнуто з них на користь позивача грошові кошти є грошовим зобов'язання, суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути інфляційні втрати з 19.02.2014 року по 20.07.2015 року за прострочення виконання судового рішення та 3 % річних від простроченої суми.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми суд виходив з розрахунків, які були надані представником позивача належним чином не перевіривши правильність визначення індексу інфляції за період з 19 лютого 2014 року по 20 липня 2015 року, яка складає за вказаний період 1,726 (а не 1,7638) та не звернув увагу на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 135 176,25 грн., а не 135 176,26 грн., а тому сума інфляційних втрат становитиме 98 085,09 грн., а не 103 247,63 грн. (розрахунок здійснений за допомогою програми Ліга Закон).
Відповідно загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 складає 103829,16 грн. (98 085,09 +5 744,07 ).
Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в частині оскарження, порушення норм матеріального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 307 ЦПК України, має право змінити рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів змінює заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 108991 грн. 70 коп. та судового збору у розмірі 1089грн. 92 коп., зменшує загальну суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 з 108991 грн. 70 коп. до 103829 грн. 16 коп. та зменшує судовий збір з 1089 грн. 92 коп. до 1038 грн. 29 коп.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 суми у розмірі 108991 (сто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 70 коп. та судового збору у розмірі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп.змінити, зменшивши загальну суму, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 з 108991 (сто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 70 коп. до 103829 (сто три тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн. 16 коп. та зменшивши судовий збір з 1089 (одна тисяча вісімдесят дев'ять) грн. 92 коп. до 1038 (одна тисяча тридцять вісім) грн. 29 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: