Справа №760/16330/16-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/4060/2017
4 квітня 2017 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у позові відмовлено.
14 лютого 2017 року на вказане рішення суду позивач подав до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2017р. зазначені ОСОБА_2 причини пропуску строку подання апеляційної скарги визнані неповажними, апеляційна скарга залишена без руху, а позивачу наданий строк для зазначення інших підстав для поновлення строку, доплати судового збору і усунення недоліків апеляційної скарги.
Копія ухвали судді від 27 лютого 2017 року отримана ОСОБА_2 4 березня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 82).
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_2 9 березня 2017 року подав до суду оригінал квитанції про доплату судового збору та апеляційну скаргу, яка відповідає вимогам ст. 295 ЦПК України, а 31 березня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що недотримання строків на апеляційне оскарження було зумовлено бездіяльністю суду першої інстанції, який не направив позивачу копію рішення. Також представник позивача зазначає про відсутність позивача в місті розгляду та необізнаність про існування судового рішення.
Крім того, представник позивача вважає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України та норм процесуального права України суд повинен забезпечити позивачу право на апеляційне оскарження рішення суду.
Вивчивши клопотання та надані докази, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні в судовому засіданні при проголошенні рішення суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
- 2 -
За змістом ч. 1 ст. 38 ЦПК України сторона може брати участь у цивільній справі особисто або через представника.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що участь позивача у цивільній справі здійснювалася через представника ОСОБА_5
З журналу судового засідання від 19 грудня 2016 року вбачається, що представник позивача ОСОБА_5 був присутній при проголошенні вступної та резолютивної частин рішення суду, отримав в цей же день їх копію (с.с.45), тому строк на апеляційне оскарження рішення суду для позивача закінчився 29 грудня 2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.
10 січня 2017р. представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із заявою про видачу копії повного тексту рішення суду від 19 грудня 2016р., яку отримав 13 січня 2017р. (с.с.50).
Враховуючи викладене, вважаю безпідставним твердження представника позивача про бездіяльність суду першої інстанції, яка виразилася у ненаправлені особисто позивачу копії рішення суду, оскільки такого обов'язку відповідно до ст. 222 ЦПК України суд не мав, так як позивач приймав участь у справі через свого представника, який отримав копію рішення суду, а сам позивач із заявою про видачу йому особисто копії рішення до суду не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України отримання представником позивача ОСОБА_5 копії повного тексту рішення 13 січня 2017року, вважається отриманням цієї копії позивачем. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в порядку ч. 4 ст. 44 ЦПК України не було повідомлено суд про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю, тому у суду першої інстанції не було підстав вважати, що представник ОСОБА_5 діє не в інтересах позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.
Отже, вказаною нормою процесуального права встановлено, що строк може бути поновлено тільки у разі наявності поважних причин його пропуску, а відтак зазначення причин, які стали підставою для пропущення визначеного законом процесуального строку, є обов'язковими.
Аналіз вищевикладених обставин свідчить про те, що позивач та його представник не були позбавлені можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду до 23 січня 2017р.
Однак, у клопотанні представника позивача від 31 березня 2017р. не зазначено причин, з яких позивач та його представник не скористалися такою можливістю.
Закріплення у пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України засад судочинства в Україні, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, так як у вказаній статті також визначено, що основними засадами судочинства є законність і рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а нормами діючого процесуального права встановлений, як строк на апеляційне оскарження судового рішення, так і підстави для поновлення пропущеного строку, які повинні бути поважними і переконливими, а також доведеними.
Також безпідставним вважаю твердження представника позивача про те, що пропущений строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може
- 3 -
бути обмежено, зокрема, для забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення, тощо.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права ЄСПЛ розглядав неодноразово. У справі «Христов проти України» суд визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, що є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Розглядаючи підстави поновлення строків, ЄСПЛ вказав, що однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення в їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого їм судового провадження ( «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»). Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).
Матеріалами даної справи підтверджено, що уповноважений позивачем представник був обізнаний про результат розгляду спору 19 грудня 2016р., отримав копію повного тексту рішення 13 січня 2017р., проте, апеляційна скарга була подана представником позивача 14 лютого 2017р., тобто поза межами визначеного законом строку на апеляційне оскарження, і представником позивача не наведено переконливих причин пропуску вказаного процесуального строку.
За таких обставин, вважаю, що наведені представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у заяві від 31 березня 2017р. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду причини є неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Оскільки позивач подав апеляційну скаргу з пропуском строку, встановленого ч.1 ст.294 ЦПК України, підстави, зазначені у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, визнаються неповажними, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.ч. 3, 5 ст. 297 ЦПК України суддя,
ухвалив:
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 19 грудня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Суддя