вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"31" березня 2017 р. Справа № 911/236/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіділон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп»
про визнання договору недійсним
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Ващенко В.А. (дов. б/н від 01.03.2017);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіділон» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп» (далі - відповідач) про визнання недійсним договору оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіділон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення договору оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016 сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а вказаний договір суперечить вимогам законодавства України. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати недійсним спірний договір на підставі ст. 203 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2017 порушено провадження у справі № 911/236/17, розгляд справи призначено на 24.02.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.02.2017 розгляд справи відкладено на 10.03.2017.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.03.2017 на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процессуального кодексу України продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 31.03.2017.
У судовому засіданні 31.03.2017 представник позивача підтримав позов повністю.
Відповідач в судове засідання 31.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
09.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп» (Орендовець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Студія Мамахохотала» (Орендар), яке перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіділон» укладено договір оренди обладнання № 09/02-1, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в тимчасове платне користування телекомунікаційне обладнання, визначене в рахунках-фактурах та акти наданих послуг до договору.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору передача та прийом обладнання оформлюється актом прийому-передачі (далі - акт). Обладнання вважається переданим з моменту підписання сторонами акту. Строк оренди становить 1 рік.
Згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору розмір плати за користування обладнанням визначається у рахунках-фактурах та актах наданих послуг до договору. Нарахування орендної плати починається з дня підписання акту прийму-передачі обладнання в оренду. Орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір плати за користування обладнанням, у випадку зміни ринкових цін, тарифів, індексу інфляції, змін у чинному законодавстві, а також в інших випадках, які можуть впливати на вартість оренди, попередивши про це орендаря за 7 днів письмово або електронною поштою.
Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіділон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп».
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними № 11 від 29.05.2013 правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.
Суд встановив, що договір оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016 вчинений у письмовій формі; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі щодо предмету та строку дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).
Позивачем, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, не доведено суду існування підстав, передбачених ст. 203 ЦК України, необхідних для визнання недійсним договору оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіділон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним договору оренди обладнання № 09/02-1 від 09.02.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіділон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Омелюх Груп» є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено: 04.04.2017
Суддя П.В.Горбасенко