ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
31.03.2017Справа №910/24096/16
За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
доПриватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз"
провідшкодування шкоди в порядку регресу 9 261,14 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:не з'явився.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - позивач, ПрАТ "СК "УСГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (далі - відповідач, ПрАТ "Європейський страховий союз") про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 261, 14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "СК "УСГ" на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0301-00082 від 01.04.2016 р., страхового акту № 3СКА-5251 від 07.06.2016 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29.06.2016 р. за участю застрахованого транспортного засобу "ЗАЗ Ланос" д/н НОМЕР_1, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 9 261, 14 грн., а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія "АУДІ", д/н НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі Полісу № АЕ/8184679 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2016 р. порушено провадження у справі (Суддя Головатюк Л.Д.).
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/483 від 09.02.2017 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/24096/16 у зв'язку з неможливістю судді Головатюка Л.Д. здійснювати правосуддя.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 09.02.2017 року, справу № 910/24096/16 передано на розгляд судді Підченку Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 р. справу № 910/21695/16 прийнято до свого провадження суддею Підченком Ю.О. та призначено її до розгляду на 31.03.2017 р.
У судове засідання позивач та відповідач уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Ухвала суду у даній справі від 10.02.17 р. надіслана сторонам за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, за змістом вищезазначеної норми сторони завчасно та належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, їм надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
01.04.2016 року між ПрАТ "СК "УСГ" та ВКФ у фомі ТОВ "Віта-Авто" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) № 28-0301-00082 (далі - Договір), предметом якого є страхування транспортного засобу "ЗАЗ Ланос" д/н НОМЕР_1.
Відповідно до п. 11.1 Договору страхування страховими випадками є - ДТП, ПДТО, стихійне лихо, пожежа, вибух, падіння предметів, напад тварин.
Договір страхування укладено на термін з 00:00 год. 01.04.2016 року по 24:00 год. 31.03.2017 року (п. 8 Договору).
У додатку до Договору, наведено застрахований позивачем транспортний засіб - "ЗАЗ Ланос" д/н НОМЕР_1.
25.05.2016 р. в м. Києві по вул. Кільцева дорога сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_2, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, що належить ТОВ фірма "БРІС" ЛТД, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
08.07.2013 р. між ТОВ фірма "БРІС" ЛТД та ВКФ у формі ТОВ "Віта-Авто" було укладено договір оренди транспортних засобів, відповідно до якого вищевказаний автомобіль НОМЕР_1 був переданий в орендне користування страхувальнику.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 29.06.2016 р. по справі № 759/7966/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до калькуляції ПАТ "Волинь-Авто" № КА-0000211 від 03.06.2016 року, вартість відновлювального ремонту "ЗАЗ Ланос" д/н НОМЕР_1 становить 9 261, 14 грн.
Відтак, позивач на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО) № 28-0301-00082 від 01.04.2016 р., страхового акту № 3СКА-5251 від 07.06.2016 р., постанови Святошинського районного суду міста Києва від 29.06.2016 р. по справі № 759/7966/16-п, внаслідок завданої шкоди застрахованому транспортному засобу під час спірної ДТП здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 9 261, 14 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного дорученням.
Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, була застрахована ПрАТ "Європейський страховий союз" на підставі Полісу № АЕ/8184679 зі строком дії з 18.02.2016 р. по 17.02.2017 р., цим полісом встановлено франшизу в розмірі 1000, 00 грн.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно із статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, тобто особи, яка визнана винною у ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відтак, розмір шкоди (як оціненої так і фактично завданої) та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас, суд враховує, що Закони України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачають зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, на що також вказує Верховний Суд України у постанові від 15.04.2015 р. у справі №3-50гс15, проте, відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при здійсненні відшкодування обов'язковим є врахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
- з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
- з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
- з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
- з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
- з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відтак, оскільки страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільно-правову відповідальність, на умовах спеціального нормативно-правого акта, а саме Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то в даному випадку застосовуються норми цього Закону, а саме статті 29.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Застрахований ПрАТ "СК "УСГ" транспортний засіб "ЗАЗ Ланос" д/н НОМЕР_1, - 2011 року випуску. Тобто, станом на дату ДТП автомобілю було 5 років.
Так як строк експлуатації транспортного засобу не перевищує 5 років, тоді значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Крім того, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що у своїй позовній вимозі позивач просить стягнути з відповідача 9 261, 14 грн. суми страхового відшкодування.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ "Європейський страховий союз" за полісом № АЕ/8184679.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_1 автомобіля НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування застрахованого автомобіля НОМЕР_1 у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку - до ПрАТ "Європейський страховий союз".
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вказані норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, виплаченої позивачем страхувальникові за добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО), підлягає задоволенню в розмірі 8 261, 14 грн., з урахуванням зменшення на розмір франшизи, встановленої у полісі серії АЕ № 8184679 у розмірі 1 000, 00 грн., тобто частково.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (01030, місто Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 6, код ЄДРПОУ - 33552636) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ. А, код ЄДРПОУ - 30859524) 8 261, 14 грн. страхового відшкодування та 1 378, 00 грн. судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 05.04.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко