04.04.2017 Справа № 904/2657/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро
до Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 142 125,02 грн. за договором на постачання природного газу
Суддя Назаренко Н.Г.
Секретар судового засідання Гриценко І.О.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 20.1.22016р.
Від відповідача: ОСОБА_2 представник - дов. № 30/11478 від 08.02.2017р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про стягнення 138 136,11 грн. - основного боргу, 3 602,89 грн. - пені, 386,02 грн. - 3% річних за договором на постачання природного газу № 114108IMQSSB017 від 19.01.2017р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання природного газу № 114108IMQSSB017 від 19.01.2017р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, зазначив, що через відсутність кошторисних призначень на 2017 р. на оплату природного газу договір не був укладений та відкриті торги було відмінено. Таким чином, відповідач не вважає можливим визнати заборгованість у сумі 138 136,11 грн. та провести її оплату. Крім того, відповідач зазначив, що кошторисом доходів та видатків на 2017 р. виплата пені 3% річних та інших штрафів не передбачено.
Також відповідач просив суд звернути увагу на те, що ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, а тому заборгованість виникла не з його вини через фінансування на утримання підприємства у 2017 р. з державного бюджету України не в повному обсязі від реальної потреби, у т.ч. на оплату комунальних платежів.
Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.
В судовому засіданні 04.04.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
19.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - позивач, постачальник) та Дніпропетровським міським управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу № 114108IMQSSB017 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2017 р. природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно п. 2.9. договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється у наступному порядку:
- За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до кодексу ГРМ.
- На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника.
- Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
- У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.
- У випадку не повернення споживачем підписаного акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
У відповідності до п. 3.2. Договору ціна газу становить 7 599,83 грн. за 1 000 куб.м, крім того ПДВ 1 519,97 грн., всього з ПДВ - 9 119,80 грн.
Ціна, зазначена в пункті 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору (п. 3.3. Договору).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем не пізніше 30 (31) числа розрахункового місяця, у якому здійснюється постачання природного газу (п. 4.2.1. Договору).
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3. Договору).
Постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів ІІІ, ІV договору (п.п. 5.1., 5.1.1. Договору).
Споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором (п.п. 5.4., 5.4.2. Договору).
Цей договір набуває чинність з дати його підписання та діє до 31.03.2017р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, в січні 2017 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 26,112 тис.куб.м на суму 238 136,11 грн., про що свідчить підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт приймання-передачі № ДОЗ00004967 від 31.01.2017р. на суму 238 136,11 грн. з ПДВ (а.с.22).
Як зазначає позивач, відповідач частково здійснив оплату за поставлений газ, через переплату за попередній, у сумі 100 000,00 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 138 136,11 грн., що і стало підставою виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором”. За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
З врахуванням викладеного, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 138 136,11 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3 602,89 грн. та 3 % річних - 386,02 грн. за період з 01.02.2017р. по 06.03.2017р.
Відповідно до п. 6.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно з договором і чинним законодавством України.
У разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2.1 договору).
Положеннями ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що пеня за період з 01.02.2017р. по 06.03.2017р. нарахована вірно та становить 3 602,89 грн.
Відповідач із заявою про зменшення пені не звертався, отже до стягнення підлягає пеня в розмірі, заявленому позивачем.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.
3% річних за період з 01.02.2017р. по 06.03.2017р. становлять 386,02 грн. та підлягають до стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 138 136,11 грн. - основного боргу, 3 602,89 грн. - пені, 386,02 грн. - 3% річних.
Заперечення відповідача не приймаються з підстав, зазначених вище.
Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пл. Червона, 2а, код ЄДРПОУ 08670964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд. 2, код ЄДРПОУ 39572642) 138 136,11 грн. (сто тридцять вісім тисяч сто тридцять шість грн. 11 коп.) - основного боргу, 3 602,89 грн. (три тисячі шістсот дві грн. 89 коп.) - пені, 386,02 грн. (триста вісімдесят шість грн. 02 коп.) - 3% річних, 2 131,88 грн. (дві тисячі сто тридцять одна грн. 88 коп.) - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення, оформленого
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,
- 05.04.2017 р.
Суддя ОСОБА_3