04 квітня 2017 р. Справа № 902/238/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул. 40-річчя Перемоги, 27, м. Вінниця, 21000)
до: Комунального підприємства «Житлокомунсервіс-Т» (вул. Аерофлотська, 2, смт Теплик, Вінницька область)
про стягнення 127400,20 грн.
при секретарі судового засідання Жиляк С.І.,
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №03 від 01.03.2017р.;
відповідача : не з'явився
Дочірнє підприємство «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Житлокомунсервіс-Т» заборгованості за договорами про виконання робіт в загальному розмірі 127 400,20 грн..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами про виконання робіт № 1 від 17.06.2014р., № 2 від 18.06.2014р., № 3 від 19.06.2014р., № 4 від 20.06.2014р., № 5 від 23.06.2014р., № 6 від 24.06.2014р., № 7 від 25.06.2014р., № 8 від 01.07.2014р., № 9 від 02.07.2014р., в частині повної та своєчасної оплати вартості виконаних робіт.
Ухвалою суду від 10.03.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/238/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 04.04.2017 р. та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.
03.04.2017р. від відповідача надійшло клопотання б/н. від 29.03.2017р. про відкладення розгляду справи на іншу дату. Дане клопотання мотивоване тим, що директор КП «Жилокомунсервіс-Т» входить до складу виконавчого комітету Теплицької селищної ради. Згідно розпорядження № 23 від 29.03.2017р. скликається засідання виконкому селищної ради на 04.04.2017р. на 14:00 год. Тому відповідач не може забезпечити явку свого представника в засідання суду.
Розглянувши дане клопотання, заслухавши думку представника позивача щодо нього, суд зазначає, що обставина, наведена у клопотанні, не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні положень ст. 77 ГПК України та п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .
Окрім того суд зважає, що підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов'язком суду.
Зважаючи на те, що матеріали справи містять докази, необхідні для вирішення спору в даній справі, беручи до уваги обмежений строк розгляду справи, встановлений ст. 69 ГПК України, суд не вбачає правових підстав відкладення розгляду справи, а відтак клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В період червень, липень 2014 року між Філією «Теплиць кий райавтодор» ДП «Вінницький облавтодор» (позивач) та КП «Житлокомунсервіс-Т» (відповідач) укладено ряд договорів. (надалі Договори)
Так, 17.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 1.
18.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 2.
19.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 3.
20.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 4.
23.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 5.
24.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 6.
25.06.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 7.
01.07.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 8.
02.07.2014р. між Сторонами укладено договір про виконання робіт № 9.
Згідно з предметом Договорів відповідач за Договорами Замовник (Генпідрядник) доручає, а позивач за Договорами ОСОБА_2 (Субпідрядник) зобов'язується виконати роботи по ямковому ремонту проїзної частини в смт. Теплик (надалі - Роботи), а Замовник (Генпідрядник) зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 1.2. Договорів визначено найменування робіт: поточний ремонт дорожнього покриття (ліквідація ямковості) по вул. І. Франка, вул. ОСОБА_3, вул. Незалежності, вул. Коцюбинського. Склад та обсяги робіт, а також основні параметри робіт, що доручаються ОСОБА_2 визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договорів, у порядку, встановленому чинним законодавством України або іншими документами (в разі, якщо це передбачено законодавством України).
Договори набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами та скріплення їх печатками Сторін і діють до 31.12.2014р., а в частині грошових зобов'язань - до повного їх виконання. (п. 8.1. Договорів)
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами підряду.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 2.1. Договорів визначено їх ціну.
Відповідно до п. 2.2. Договорів договірна ціна динамічна, якщо інше не погоджено письмово Сторонами.
Якщо під час виконання робіт виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих кошторисною документацією, ОСОБА_2 зобов'язаний повідомити Замовника про обставини, що призвели до виконання таких робіт, та подати йому пропозиції з відповідними розрахунками. Виконання робіт є погодженим Замовником, а такі додаткові роботи підлягають оплаті згідно з розрахунками ОСОБА_2. (п. 2.3. Договорів)
Розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 протягом 3 днів після одержання від ОСОБА_2 приймання виконаних робіт. (п. 3.1. Договорів)
Акти виконаних робіт готує ОСОБА_2 і разом з представником Замовника звіряє акти з фактично виконаними обсягами робіт протягом 3 днів з моменту підготовки акту. (п. 3.2. Договорів)
Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються по усіх складових вартості робіт, розрахованих у договірній ціні, згідно вимог ДБН та ВБН. (п. 3.3. Договорів)
Роботи вважаються виконаними після підписання ОСОБА_2 приймання виконаних робіт. Якщо інше не встановлено чинним законодавством та/або Договором, строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою Сторін шляхом підписання додаткових угод. (п. 4.1. Договорів)
Загальна вартість робіт за Договорами складає 71 405,00 грн..
Судом встановлено, що в рамках укладених Договорів позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 71 405,00 грн., про що сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 17.06.2014р., № 2 від 18.06.2014р., № 3 від 19.06.2014р., № 4 від 20.06.2014р., № 5 від 23.06.2014р., № 6 від 24.06.2014р., № 7 від 25.06.2014р., № 8 від 01.07.2014р., № 9 від 02.07.2014р.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено вище, розрахунки за виконані роботи здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок ОСОБА_2 протягом 3 днів після одержання від ОСОБА_2 приймання виконаних робіт. (п. 3.1. Договорів)
Враховуючи умови п. 3.1 Договорів та дати підписання сторонами актів виконаних робіт, відповідач повинен був оплатити виконані роботи у такі строки:
За актом № 1 від 17.06.2014р. у строк до 20.06.2014р. (включно);
За актом № 2 від 18.06.2014р. у строк до 21.06.2014р. (включно);
За актом № 3 від 19.06.2014р. у строк до 22.06.2014р. (включно);
За актом № 4 від 20.06.2014р. у строк до 23.06.2014р. (включно);
За актом № 5 від 23.06.2014р. у строк до 26.06.2014р. (включно);
За актом № 6 від 24.06.2014р. у строк до 27.06.2014р. (включно);
За актом № 7 від 25.06.2014р. у строк до 28.06.2014р. (включно);
За актом № 8 від 01.07.2014р. у строк до 04.07.2014р. (включно);
За актом № 9 від 02.07.2014р. у строк до 05.07.2014р. (включно).
Судом встановлено, що відповідач 15.07.2014р. сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, копія якої долучено позивачем до позовної заяви.
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за Договорами становить 61 405,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та обсяг заборгованості відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 61 405,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 4 855,20 грн. три відсотки різних за період з 15.07.2014р. по 02.03.2017р. та 61 140,01 грн. втрат від інфляції за період 15.07.2014р. по 02.03.2017р..
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.
При перевірці за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» розрахунку трьох відсотків річних та втрат від інфляції судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період розмір трьох відсотків річних становить 4850,15 грн., а втрат від інфляції 51600,64 грн. (розрахунки додаються)
Таким чином в позові в частині стягнення 5,05 грн. трьох відсотків річних та 9 539,37 грн. втрат від інфляції слід відмовити як безпідставно заявлених.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати вартості виконаних робіт за Договорами в повному обсязі не подав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлокомунсервіс - Т» (вул. Аерофлотська, 2, смт. Теплик, Вінницька область, 23800, код ЄДРПОУ 34886787) на користь Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вул.. 40-річчя, Перемоги, 27, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 32054743) 61 405 (шістдесят одну тисячу чотириста п'ять) грн. 00 коп. - основного боргу; 51 600 (п'ятдесят одну тисячу шістсот) грн. 64 коп. - інфляційних втрат; 4 850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 15 коп. - три відсотки річних та 1 767 (одну тисячу сімсот шістдесят сім) 84 коп. - витрат зі сплати судового збору .
3. В позові в частині стягнення 5,05 грн. трьох відсотків річних та 9 539,37 грн. інфляційних втрат відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 05 квітня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу ( вул. Аерофлотська, 2, смт. Теплик, Вінницька область, 23800)