Справа № 758/2682/17
Категорія 19
27 березня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Декаленко В. С. ,
при секретарі - Кравцовій Ю. В.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд,-
Заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва знаходиться справа № 758/2682/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Зазначає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ РІЕЛТІ» № б/н від 07.03.2014 року, укладеного між останнім та позивачем.
Посилається на те, що беручи до уваги, що заборгованість відповідача перед позивачем є значною та становить 3 902 640,25 грн. протягом тривалого часу не погашена, є всі підстави вважати, що кошти за договором купівлі-продажу добровільно повернуті не будуть та й у випадку ухвалення рішення на користь позивача, відповідач буде і надалі уникати повернення коштів, а така ситуація матиме наслідком завдання значної матеріальної та моральної шкоди позивачу, неспроможність виконувати зобов'язання з контрагентами, що може призвести до втрати платоспроможності та порушити конституційні права й значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки в добровільному порядку відповідач не бажає виконувати зобов'язання за договором купівлі-продажу.
З врахуванням вищевикладеного, вважає за необхідне клопотати суд про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 в межах суми позовних вимог - 3 902 640,25 грн. У зв'язку з чим звертається з даною заявою до суду.
Дослідивши матеріали заяви, суд приходить до висновку, що вона (заява) не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні суду дійсно перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Як вбачається із матеріалів зазначеної справи, предметом позову позивача є стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ГРАНД ДЕВЕЛОПМЕНТ РІЕЛТІ» № б/н від 07.03.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в розмірі 1 500 000, 00 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 811 099, 15 коп., 3% річних в розмірі 132 041, 10 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 459 500, 00 грн.
Підставою ж позову, є на думку позивача, неналежне виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.
Як вже зазначалося вище, заявник звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу обґрунтовує її тим, що є всі підстави вважати, що кошти за договором купівлі-продажу добровільно повернуті не будуть, а навіть у випадку ухвалення рішення на користь позивача, відповідач буде і надалі уникати повернення коштів і така ситуація матиме наслідком завдання значної матеріальної та моральної шкоди позивачу, неспроможність виконувати зобов'язання з контрагентами, що може призвести до втрати платоспроможності та порушити конституційні права й значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Так статті 3, 4 ЦПК України визначають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.
Стаття 152 ЦПК України визначає, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Верховний Суд України в своїй Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, зазначив, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Аналізуючи вищезазначені норми цивільно-процесуального закону в сукупності з іншим чинним законодавством України, а також враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, можна прийти до висновку, що судом може бути застосований такий вид забезпечення позову як накладення арешту, лише за доведеності заявником ряду обставин, серед яких вирішальною є доведеність належності відповідачу на праві власності певних грошових коштів та конкретно визначеного майна в розумінні статті 190 ЦК України і доведеності того, що зазначені грошові кошти або майно, знаходиться у відповідача або в інших осіб.
Накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, як того просить заявник, не визначеного родовими ознаками, чинне законодавство України не допускає.
Крім того, заявником не надано до суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України в підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, що є також підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли свого доведення, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, керуючись ст.ст. 3, 4, 151, 152 ЦПК України,-
Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СуддяВ. С. Декаленко