36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.03.2017р. Справа № 917/158/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська обл., 08702
до Селянського (фермерського) господарства "Доля", вул. Карла Маркса, 5, с. Бобрівник, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 38115
про стягнення 9 277 193,70 грн.
Суддя Семчук О.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 30.12.2016р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 09.12.2014р.).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - ТОВ "Спектр-Агро"/позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Доля" (далі - СФГ "Доля"/відповідач) про стягнення 9 277 193,70 грн., в тому числі: 6 748 850,54 грн. основного боргу за товар поставлений по договору поставки № 9/16-Ж від 17.02.2016р., 6892,26 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 475 806,64 грн. пені, 475 806,64 грн. 28 % річних, 1 387 618,66 грн. штрафу та 182 218,96 грн. індексу інфляції.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.02.2017р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 02.03.2017р. в режимі відеоконференції.
02.03.2017р. розгляд справи відкладено на 22.03.2017р.
07.03.2017р. до загального відділу господарського суду Полтавської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3274) про призначення судової економічної експертизи.
В судовому засіданні 22.03.2017р. представник відповідача наполягав на призначенні судової економічної експертизи, представник позивача заперечував проти її призначення.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що обсяг документів, що підтверджують поставки товару достатньо великий, кількість днів прострочення оплати товару, розміри облікових ставок НБУ за вказаний у розрахунку період, формули та спосіб підрахунку, наведені позивачем викликають сумніви у відповідача, експертиза по даній справі необхідна для уникнення помилок при розрахунку суми позовних вимог, у тому числі неустойки та відсотків за користування коштами. У зв'язку з цим, посилаючись на ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідач просить суд призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. ОСОБА_3 та зупинити провадження у справі № 917/158/17 на час проведення експертизи і надання висновку за її результатами.
Суд, розглянувши клопотання відповідача, відмовляє у його задоволенні мотивуючи це наступним:
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").
Дослідивши матеріали справи та надані докази суд зазначає, що в даному випадку перевірка правильності розрахунку основного боргу, відсотків за користування товарним кредитом, пені, річних, штрафу та індексу інфляції не потребує спеціальних знань та може бути проведена судом. Отже, відсутні підстави для призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі.
27.03.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 19 від 24.03.2017р. (вх. № 4128), в якому відповідач заперечує позов посилаючись на помилки у здійснених позивачем розрахунках стягуваних за позовом сум.
Представник позивача в судовому засіданні 29.03.2017р. заявив усне клопотання про зміну розміру позовних вимог.
В зв'язку з цим відповідач заявив усне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Представник позивача заперечував проти продовження строку вирішення спору та відмовився від заявленого раніше клопотання про зміну розміру позовних вимог.
Згідно ч. 1, 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи те, що позивач відмовився від заявленого раніше клопотання (про зміну розміру позовних вимог), а відповідач заявив клопотання про продовження строку вирішення спору враховуючи заявлене клопотання позивача, у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави для продовження строку вирішення спору, клопотання відповідача відхилено.
В судовому засіданні 29.03.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
17.02.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 9/16-Ж (далі - договір).
Згідно п. 1.1. договору в строки, визначені договором, постачальник зобов'язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки та базис поставки, порядок та термін оплати товару та нарахованих відсотків, інші умови, визначені в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних:
1) № 552 від 18.02.2016р. на суму 724 866,00 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000001209 від 17.02.2016р., яким встановлено строк оплати до 17.02.2016р. (передоплата);
2) № 553 від 18.02.2016р. на суму 2 899 464,00 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000001208 від 17.02.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
3) № 1084 від 02.03.2016р. на суму 436 285,44 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000002156 від 01.03.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.03.2016р. (передоплата);
4) № 1086 від 02.03.2016р. на суму 965 266,56 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000002173 від 01.03.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
5) № 1266 від 04.03.2016р. на суму 779 875,20 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000002173 від 01.03.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
6) № 5393 від 08.04.2016р. на суму 14 552,64 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000002156 від 01.03.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.03.2016р. (передоплата);
7) № 5401 від 08.04.2016р. на суму 58210,56 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000002173 від 01.03.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
8) № 5405 від 08.04.2016р. на суму 99 975,24 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000005832 від 08.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 08.04.2016р. (передоплата);
9) № 5407 від 08.04.2016р. на суму 399 900,96 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000005829 від 08.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
10) № 5418 від 08.04.2016р. на суму 78 079,68 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000005905 від 08.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 08.04.2016р. (передоплата);
11) № 5421 від 08.04.2016р. на суму 305 812,08 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000005906 від 08.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
12) № 5857 від 12.04.2016р. на суму 262 512,00 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000006226 від 12.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 12.04.2016р. (передоплата);
13) № 5858 від 12.04.2016р. на суму 1 050 048,00 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000006232 від 12.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
14) № 8933 від 29.04.2016р. на суму 59 036,64 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000008592 від 29.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 29.04.2016р. (передоплата);
15) № 8934 від 29.04.2016р. на суму 236 146,56 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000008591 від 29.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
16) № 9524 від 06.05.2016р. на суму 56 162,16 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000008592 від 29.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 29.04.2016р. (передоплата);
17) № 9526 від 06.05.2016р. на суму 243 369,36 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000008591 від 29.04.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.;
18) № 12889 від 03.06.2016р. на суму 398 452,80 грн. згідно додатку до договору № 1/СА000012068 від 03.06.2016р., яким встановлено строк оплати до 01.11.2016р.
Всього було поставлено товару на загальну суму 9 068 015,88 грн.
Згідно п. 2.4. договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної з врахуванням вимог п.п. 2.2.-2.3., у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах вказаних в додатках до договору, шляхом перерахуваня коштів в національній валюті на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника.
Позивач у позові зазначає, що відповідач оплатив отриманий товар частково на суму
1 920 712 грн. 54 коп., а саме:
- 17.02.2016р. сплатив 724866,00 грн.;
- 01.03.2016р. - 450 838,08 грн.;
- 08.04.2016р. - 99 975,24 грн. та 78 079,68 грн.;
- 12.04.2016р. - 262 512,00 грн.;
- 29.04.2016р. - 115 198,80 грн.;
- 01.12.2016р. - 136 085,79 грн.;
- 09.12.2016р. - 53 156,95 грн.
Відповідач у відзиві та в судовому засіданні факт поставок підтвердив, однак вказав на те, що позивачем при здійсненні розрахунку не були включені у повному обсязі суми коштів сплачені відповідачем 01.12.2016р. в розмірі 150 000,00 грн. та 09.12.2016р. в розмірі 60 000,00 грн., у зв'язку з чим, сума основного боргу вирахувана з помилками та відповідачем не визнається.
Позивач у поясненні вих. № 1403/14 від 14.03.2017р. зазначив, що зарахував частину оплат відповідача в рахунок погашення відсотків за користування товарним кредитом, а саме:
- 21.09.2016р. - 39 374,30 грн.;
- 01.12.2016р. - 13 914,21 грн.;
- 09.12.2016р. - 6 843,05 грн.
Згідно п. 2.10. договору у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в першу чергу в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.5. договору.
Проте п. 2.5. договору не передбачено нарахування відсотків за користування товарним кредитом. Згідно вказаного пункту договору передбачена оплата товару переданого без укладення додатків, лише згідно накладних. Нарахування ж відсотків за користування товарним кредитом передбачено п. 2.6. договору.
Нарахування відповідачу відсотків за користування товарним кредитом позивач, згідно п. 2.11 договору оформляв актами надання послуг: № 18346 від 05.09.2016р., № 20276 від 03.10.2016р., № 21683 від 02.11.2016р., № 22592 від 05.12.2016р., № 42 від 04.01.2017р. на загальну суму 67 023,82 грн. Один із зазначених актів, а саме № 18346 від 05.09.2016р. підписано представником відповідача та скріплено печаткою. Всі інші акти надання послуг надсилались позивачем на адресу відповідача для підписання, але відповідачем не повернуті. На підтвердження факту надіслання актів про нарахування відсотків, позивачем надано фіскальний чек пошти від 24.01.2017р. з описом вкладення.
Пунктом 2.11. договору встановлено, що акт про надання послуг товарного кредитування надсилається постачальником на адресу покупця, що вказана в тексті цього договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути його протягом 1 робочого дня з дати отримання. У разі, якщо підписаний акт не повертається постачальнику акт вважається схваленим та підписаним покупцем. Сплата нарахованих відсотків відбувається одночасно з оплатою вартості товару.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, останні чотири акти були надіслані на адресу відповідача тільки 24.01.2017р., тобто, на момент здійснення відповідачем оплат 01.12.2016р. та 09.12.2016р. у відповідача були відсутні ці акти, тому частина сплачених відповідачем коштів була безпідставно зарахована позивачем в рахунок погашення відсотків за користування товарним кредитом, а саме:
- 01.12.2016р. - 13 914,21 грн.;
- 09.12.2016р. - 6 843,05 грн.
Крім цього, згідно наданих позивачем копій банківських виписок від 01.12.2016р. та від 09.12.2016р. в графі "призначення платежу" на суму 150000,00 грн. та на суму 60000,00 грн. відповідно, відповідачем було зазначено: "За ЗЗР зг. накл. № 553 від 18.02.2016р.", а не "відсотки за договором товарного кредиту", як зазначено у виписці за 21.09.2016р.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд встановив, що відповідачем оплачено отриманий товар частково, на суму 1 941 469,80 грн. (з врахуванням неправомірно віднесених позивачем оплат в рахунок погашення відсотків).
Також позивачем зазначено, що відповідно до накладної № 553 від 18.02.2016р. частина товару на суму 398 452,80 грн. була повернута відповідачем.
Отже, з врахуванням цього, сума основного боргу складає 6 728 093,28 грн., а не 6 748 850,54 грн., як стверджує позивач.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. ст. 692, 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Виходячи з викладеного, вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає задоволенню частково в сумі 6 728 093,28 грн.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 892,26 грн. відсотків за користування товарним кредитом.
Так, згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України).
Пунктом. 2.6. договору встановлено, що за користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачено додатком до договору. Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не раніше дня наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день повного розрахунку покупцем за поставлений товар.
Додатками до договору встановлено річну ставку відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 1 %; нарахування відсотків починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем.
Як зазначено раніше, згідно актів надання послуг № 18346 від 05.09.2016р., № 20276 від 03.10.2016р., № 21683 від 02.11.2016р., № 22592 від 05.12.2016р., № 42 від 04.01.2017р. позивач нарахував відповідачу відсотки на загальну суму 67 023,82 грн. Один з вище перелічених актів, а саме № 18346 від 05.09.2016р. підписано відповідачем. Всі інші акти надсилались на адресу відповідача для підписання та оплати лише 24.01.2017р.
Судом встановлено, що відповідач нараховану суму відсотків за користування товарним кредитом сплатив частково, а саме, 21.09.2017р. відповідач оплатив відсотки в розмірі 39 374,30 грн. згідно акту виконаних робіт № 18346 від 05.09.2016р. (банківська виписка від 21.09.2016р.)
Таким чином, заборгованість по відсотках за користування товарним кредитом складає 27 649,52 грн.
Позивач у позові просить суд стягнути відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 6 892,26 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення 6 892,26 грн. відсотків за користування товарним кредитом підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За порушення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 475 806,64 грн. пені, 475 806,64 грн. 28 % річних, 1 387 618,66 грн. штрафу та 182 218,96 грн. індексу інфляції.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець:
А) сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від суми боргу, за кожен день такого прострочення;
Б) сплачує штраф у розмірі 20 % від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
В) сплачує на користь постачальника 28 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь період прострочення.
Згідно п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Виходячи з вищевикладеного, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за невиконання умов договору, проте при здійсненні розрахунку позивачем не вірно визначено періоди прострочення із врахуванням дат часткових оплат відповідача.
Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ № 14, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Так, позивач нараховує пеню на суму боргу 6938093,28 грн. за період з 02.11.2016р. по 01.12.2016р. включно, тоді як 01.12.2016р. відповідачем було здійснено часткову оплату основного боргу в сумі 136085,79 грн. і на цю суму нарахування пені з 01.12.2016р. вже не здійснюється.
Також, при нарахуванні пені позивачем не враховано частину здійснених відповідачем оплат основного боргу 01.12.2016р. та 09.12.2016р.
При здійсненні перерахунку за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_4 9.5.3" судом встановлено, що розмір пені, який підлягає стягненню становить 473 489,68 грн.
Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково, в сумі 473 489,68 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Як зазначалося вище, підпунктом В п. 7.2. договору сторони погодили інший розмір процентів з простроченої суми, а саме 28 %.
При розрахунку 28 % річних позивачем так само не вірно визначено періоди прострочення із врахуванням дат часткових оплат відповідача та не враховано частину здійснених відповідачем оплат основного боргу 01.12.2016р. та 09.12.2016р.
При здійсненні перерахунку за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_4 9.5.3" судом встановлено, що розмір річних, який підлягає стягненню становить 473 856,33 грн.
Таким чином, позов в частині стягнення 28 % річних підлягає задоволенню частково, в сумі 473 856,33 грн.
Щодо стягнення штрафу, то суд встановив, що позивачем правомірно нараховано штраф на суму боргу 6 938 093,28 грн. в розмірі 20 %, що становить 1 387 618,68 грн. Отже, позов в частині стягнення штрафу, підлягає задоволенню повністю.
Також позивач нараховує індекс інфляції за період з листопада по грудень 2016р. на суму боргу 6748850,54 грн., що склав 182 218,96 грн.
При нарахуванні індексу інфляції позивачем також не враховано частину здійснених відповідачем оплат основного боргу 01.12.2016р. та 09.12.2016р. З врахуванням оплат відповідача, інфляційні необхідно нараховувати на суму боргу 6 728 093,28 грн.
Згідно здійсненого судом перерахунку індексу інфляції за допомогою калькулятора системи "Ліга. ОСОБА_4 9.5.3", розмір індексу інфляції за період з листопада по грудень 2016 року на суму 6 728 093,28 грн. більший за суму, яку просить стягнути позивач. В зв'язку з цим позов в частині стягнення індексу інфляції підлягає задоволенню повністю в сумі 182 218,96 грн.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Доля" (вул. Карла Маркса, 5, с. Бобрівник, Зіньківський р-н, Полтавська обл., 38115, код ЄДРПОУ 30937188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро", вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська обл., 08702; код ЄДРПОУ 36348550) 6 728 093 грн. 28 коп. основного боргу, 6 892 грн. 26 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 473 489 грн. 68 коп. пені, 473 856 грн. 33 коп. 28 % річних, 1 387 618 грн. 66 коп. штрафу, 182 218 грн. 96 коп. індексу інфляції, 138 782 грн. 54 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 03.04.2017р.
Суддя О.С. Семчук