79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" березня 2017 р. Справа № 926/3533/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Бонк Т.Б.
суддів Бойко С.М.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації № 9081 від 28.12.2016 року
на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016 року (суддя Гончарук О.В.)
у справі № 926/3533/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Чернівецької філії ПАТ “Укртелеком”, м. Чернівці
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації, м. Заставна, Чернівецької області
за участю третьої особи, третьої особи, що не пред'являє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 87 292,16 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3 (представник за довіреністю)
від відповідача (скаржника) - не з'явився
від третьої особи - не з'явився
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. у справі №926/3533/16 (суддя Гончарук О.В.), позов задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком” 85 750,99 грн. боргу, 762,11 грн. інфляційних втрат, 779,06 грн. річних та 1378,00 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач у встановлені строки належним чином не виконав зобов'язання за Договором № 103-07 на відшкодування наданих пільг окремим категоріям громадян по користуванню та встановленню квартирного телефону, в результаті чого у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем, на суму якої нараховані інфляційні втрати та 3% річних згідно ст.625 ЦК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 9081 від 28.12.2016 року, в якій просить рішення господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю та припинити провадження у справі.
Свої доводи скаржник обґрунтовує зокрема положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та вважає, що виконання укладеного між сторонами Договору з боку управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації можливе тільки у разі надходження субвенцій з державного бюджету на оплату послуг зв'язку. Проте, Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» вказана субвенція не передбачена, а тому управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації субвенції з державного бюджету на оплату послуг зв'язку на 2016 рік не отримувало і не перераховувало Чернівецькій філії ПАТ «Укртелеком».
Також, скаржник вважає, що між Чернівецькою філією ПАТ “Укртелеком” існує спір із суб'єктом владних повноважень, який відноситься до компетенції адміністративного суду України.
У відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Чернівецької філії ПАТ “Укртелеком” доводи скаржника спростовує та просить рішення господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В дане судове засідання, прибула представник позивача проте, відповідач та третя особа явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. у справі № 926/3533/16 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації - без задоволення виходячи з наступного.
Аналізом матеріалів справи встановлено, що 16 березня 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Чернівецької філії ПАТ “Укртелеком” (Постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації (Платник) укладено договір на відшкодування наданих пільг окремим категоріям громадян по користуванню та встановленню квартирного телефону №103-07 (надалі - Договір) (т. 1 а.с. 12-13), предметом якого є відносини Сторін щодо відшкодування та надання окремій категорії населення пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону пільговій категорії населення за рахунок коштів отриманої субвенції з Державного бюджету (п. 1.1. Договору).
Згідно з умовами договору Постачальник здійснює надання пільг по користуванні та установці квартирного телефону пільговій категорії населення Заставнівського району Чернівецької області, а Платник, здійснює відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільговій категорії населення пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенцій затверджених місцевими бюджетами на поточний рік та отриманої субвенції з державного бюджету (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.2.1. Договору Постачальник зобов'язується надавати в 2015 році населенню району, що має пільги по користуванню та встановленню квартирного телефону, послуги в обсягах субвенції, передбаченої державним бюджетом на поточний рік.
Відповідно до п. 3.1. Договору Сторонами визначена гранична величина наданих телекомунікаційних послуг пільговій категорії населення на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 143 400,00 грн.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що даний договір набирає чинності з 01.04.2015 року і діє до 31.12.2015 року, а в частині відшкодування пільг - до їх повного здійснення.
Документальними доказами у справі встановлено, що 01 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Чернівецької філії ПАТ “Укртелеком” (Постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації (Платник) укладено Додаткову угоду № 578-07/1 про внесення змін до Договору (т. 1 а.с. 16), відповідно до умов якої сторони внесли зміни в Договір на відшкодування наданих пільг окремим категоріям громадян по користуванню та встановленню квартирного телефону в частині визначення граничної величини споживання послуг на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 141 391,00 грн.
Також, матеріалами справи встановлено, що 31 грудня 2015 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” в особі Чернівецької філії ПАТ “Укртелеком” (Постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації (Платник) укладено Додаткову угоду №66-07 до Договору (т. 1 а.с. 17), відповідно до умов якої сторони дійшли згоди доповнити Договір умовою про його пролонгацію до 31 грудня відповідного наступного року, яка матиме місце у разі якщо жодна із сторін не заявила про його припинення. При цьому, в матеріалах справи відсутня заява сторін про припинення дії Договору.
Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами обумовлено джерело та обсяг коштів, за рахунок яких платник відшкодовує постачальнику послуги з надання пільг - “в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету”
Частиною 3 ст. 63 Закону України "Про телекомукації" передбачено, що телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до підпункту "б" п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи; особам, звільненим із служби цивільного захисту за віком, через хворобу або за вислугою років, та які стали інвалідами під час виконання службових обов'язків; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які загинули (померли) або зникли безвісти під час виконання службових обов'язків; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про захист рослин"; громадянам відповідно до пункту "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частини п'ятої статті 29 Закону України "Про культуру", частини другої статті 30 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу", абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів I групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); доставка громадянам повідомлень про призначення субсидії.
При цьому ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п. 3 Порядку).
Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку).
За приписом п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим нараховані постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. №20.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків.
Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям; компенсації особам, які згідно із статтями 43 і 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення; компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян; пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).
Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Як з'ясовано в ході розгляду справи, згідно документальних доказів на виконання умов Договору, у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надано телекомунікаційні послуги 1512 соціально незахищеним громадянам на загальну суму 42 978,66 грн. При цьому, у період з січня 2016 року по жовтень 2016 року послуги по підключенню отримали 5 осіб на суму 752,98 грн., а телекомунікаційними послугами скористалось 4823 громадянина пільгової категорії на суму 90 502,99 грн. (т. 1 а.с. 67-307).
З наданих позивачем письмових доказів вбачається, що позивачем надано послуг, на загальну суму у розмірі 134 234,63 грн.
При цьому, судом з'ясовано, що між сторонами немає спору про те, що відповідачем у період з жовтня 2015 року по грудень 2015 року сплачувалась на користь позивача вартість послуг, однак не в повному обсязі, що призвело до виникнення у нього перед позивачем боргу за період з січня 2016 року по серпень 2016 року на загальну суму у розмірі 85 750,99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 6124 від 17.08.2016 року (т. 1 а.с. 38) відповідач повідомив позивача про відсутність кошторисних призначень на 2016 рік для відшкодування втрат, пов'язаних з наданням пільг послуг зв'язку, та про відсутність у зв'язку з цим, можливості у відповідача взяти на себе відповідні бюджетні зобов'язання.
Проте, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року у якому констатовано, зокрема, порушення національними судами пункту 1 статті 6 "Право на справедливий суд" Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Разом з тим,спростовуються доводи скаржника про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір із суб'єктом владних повноважень (Чернівецькою філією ПАТ “Укртелеком”) відноситься до компетенції адміністративного суду України.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач правомірно звернувся до відповідача з даним позовом, як до другої сторони Договору, яка взяла на себе зобов'язання відшкодовувати позивачу витрати, пов'язані із наданням населенню пільгових телекомунікаційних послуг. А тому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 85 750,99 грн.
Одночасно, перевіривши доводи позивача встановлено, що позивач у позовній заяві просить, зокрема, стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 779,06 грн. та інфляційних втрат в розмірі 762,11 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відтак, провівши перерахунок нарахування 3% річних, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 779,06 грн.
Разом з тим, щодо нарахування інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р., № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
При цьому, порядок нарахування інфляції передбачений листом Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97 “Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”. Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру заборгованості, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. Водночас, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.
З огляду на викладене та здійснивши перерахунок нарахування інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення інфляційних нарахувань в розмірі 762,11 грн.
24 березня 2017 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду від третьої особи поступило заперечення на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду по справі № 926/3533/16 від 13.03.2017 року, у якій остання просить виключити з числа третіх осіб, що не пред'являють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області.
Розглянувши подане третьою особою клопотання колегія суддів вирішила відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Статтею 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що відшкодування наданих пільг з послуг зв'язку окремим категоріям громадян здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку.
Таким чином, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення коштів з Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації, м. Заставна, Чернівецької області, тобто державного органу, що фінансується з державного бюджету України, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення у даній справі може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_2 Управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області.
Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,
1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.11.2016р. у справі № 926/3533/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації № 9081 від 28.12.2016 року - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області в апеляційному порядку покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.
Повний текст постанови складений 03.04.2017 року
ОСОБА_4 Бонк
Суддя С.М. Бойко
Суддя Г.Г. Якімець