"03" квітня 2017 р.Справа № 916/2854/15
За заявою: Одеської обласної державної адміністрації про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа (наказу) до виконання від 18.12.2015р. у справі №916/2854/15
За позовом: Прокурора Саратського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, в особі Одеського обласного управління водних ресурсів;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Саратської районної державної адміністрації Одеської області
про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та зобов'язання звільнити її шляхом відновлення попереднього стану
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
прокурор: Кузьмичов В.Г. - посвідчення № 046/56 від 03.01.2017р.;
від Одеського обласного управління водних ресурсів: не з'явився;
від Одеської обласної державної адміністрації (заявника): Кравцов Р.В. - довіреність № 01/02-42/292 від 23.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_1 - - спеціальний витяг з ЄДР;
ОСОБА_3 - довіреність № б/н від 04.09.2015р.;
від третьої особи: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. у справі № 916/2854/15 позов прокурора Саратського району Одеської області задоволено частково; витребувано з незаконного володіння Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Одеської обласної державної адміністрації (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585) земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту; зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008; отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район; код отримувача ЄДРПОУ 38016923; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО: 828011; код класифікації: 22030001; код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 1218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.
18.12.2015р. по справі було видано відповідні накази про примусове виконання рішення, в порядку ст.116 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.01.2016р. відстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 року по справі №916/2854/15 в частині зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту, до 01.06.2016р.
Ухвалою суду від 13.06.2016р. виконання рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 року по справі №916/2854/15 у вищевказаній частині відстрочено до 15.10.2016р.
09.03.2017р. до канцелярії суду за вх. № 2-1363/17 від Одеської обласної державної адміністрації надійшла заява про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа (наказу) до виконання.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що з урахуванням надання судом відстрочки виконання рішення в частині звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки до 15.10.2016р., згідно положень ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", який діяв на той час, строк пред'явлення наказу до виконання спливав у жовтні 2017р.
Водночас, заявник зазначає, що перехідними положеннями нового Закону України "Про виконавче провадження", який набрав чинності з 05.10.2016р., встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відтак, з урахуванням положень ст.12 вказаного Закону, згідно яких виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців, зазначає, що строк пред'явлення вищевказаного судового наказу щодо звільнення земельної ділянки у справі № 916/2854/15 сплинув 15.01.2017р.
На думку стягувача, такі зміни в законодавстві значно обмежили його права порівняно з тими, які він мав до їх внесення, що, на його думку, є неприпустимим.
Враховуючи викладене, заявник і звернувся до господарського суду Одеської області з відповідною заявою.
Ухвалою суду від 15.03.2017р. вказану заяву було прийнято до розгляду в засіданні суду 03.04.2017р.
03.04.2017р. до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення проти скарги, згідно яких останній, заперечуючи проти її задоволення, наполягає на тому, що зазначені Одеською обласною державною адміністрацію обставини, які заявник вважає, не є поважними для поновлення йому строку для пред'явлення вищевказаного наказу до виконання.
Так, вказує, що новий Закон України „Про виконавче провадження" не позбавляв заявника права на пред'явлення виконавчого документу до виконання, який згідно його норм повинен був бути пред'явлено ще 15.01.2017р.
В судове засідання 03.04.2017р. з'явився представник заявника (Одеської обласної державної адміністрації), який в повному обсязі підтримав подану заяву, наполягав на її задоволенні.
Прокурор повністю підтримав вищевказану заяву адміністрації, просив суд задовольнити її.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення заяви, просили суд відмовити у її задоволенні.
Розглянувши заяву Одеської обласної державної адміністрації та заслухавши пояснення представника заявника, прокурора, відповідача та його представника, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.
Статтею 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.
Згідно ч. 2 вказаної статті ГПК України, заява про відновлення пропущеного строку подається до господарського суду, який прийняв судове рішення. Заява розглядається у засіданні господарського суду, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач і боржник. Неявка боржника і стягувача у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.
Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено право стягувача, у разі пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання та їх достатності для відновлення такого строку, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, строк пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2015р. у справі №916/2854/15 щодо зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського району Одеської області за межами населеного пункту, на підставі ст. 22 Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. встановлено до 19.12.2016р.
Водночас, згідно ухвали господарського суду Одеської області від 11.01.2016 р. за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконання судового рішення в частині зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду державної власності площею 43,99 га, нормативно-грошовою вартістю 206 125,86 грн., яка розташована на території Введенської сільської ради Саратського районну Одеської області за межами населеного пункту, відстрочено до 01.06.2016р.
Крім того, ухвалою суду від 13.06.2016р. вказаний строк знову ж таки за заявою відповідача відстрочено до 15.10.2016р.
Таким чином, у відповідності до положень ст. 22 вищевказаного Закону від 21.04.1999р., строк пред'явлення даного наказу спливав у жовтні 2017р.
Разом з тим, згідно приписів ч. 1 ст. 12 нового Закону України „Про виконавче провадження" від 02.06.2016р., виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Таким чином, строк пред'явлення позивачем (Одеської обласної державної адміністрації) вищевказаного виконавчого документу, згідно вказаних приписів чинного законодавства сплинув 15.01.2017р.
За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Водночас, статтею 124 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 115 Господарського процесуального кодексу України, встановлено імперативний припис, згідно якого судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
02.06.2016 року був прийнятий Закон України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016 року.
Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України та статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди в процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 року (пункт 40) у справі Горнсбі поти Греції зазначено: "…право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін.
Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію".
Крім того, господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
При цьому неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу N 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року № 18966/02).
Таким чином, з огляду на викладені обставини, суд, виходячи з збалансованості інтересів обох сторін, враховуючи зміни в законодавстві, зокрема, прийняття 02.06.2016р. нового Закону України „Про виконавче провадження", положеннями якого значно скорочено строк пред'явлення державними органами виконавчих документів до виконання, а також з урахуванням неодноразового надання відповідачу відстрочки виконання рішення, вважає, що зазначені стягувачем обставини є поважними.
З урахуванням викладеного, враховуючи принцип обов'язковості та невідворотності виконання судового рішення, яке, як у даному випадку, набрало законної сили та цілком визнано сторонами, з метою відновлення порушених прав заявника, суд доходить висновку про задоволення заяви Одеської обласної державної адміністрації щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 18.12.2015р. у справі №916/2854/15 до виконання.
Керуючись ст.ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Одеської обласної державної адміністрації про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа (наказу) до виконання від 18.12.2015р. у справі №916/2854/15 задовольнити.
2. Поновити пропущений Одеською обласною державною адміністрацією строк для пред'явлення наказу від 18.12.2015р. у справі №916/2854/15.
Суддя Ю.М. Щавинська