27 березня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І.,
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П.,
розглянувши заяву Управління Служби безпеки України в Одеській області, в інтересах якого діє Морозов Євген Вікторович, про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року в справі за позовом Управління Служби безпеки України в Одеській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування службовим жилим приміщенням та виселення зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення,
Справа розглядалася судами неодноразово.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 12 червня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Апеляційний суд Одеської області 22 березня 2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 червня 2014 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги Управління Служби безпеки України в Одеській області (далі - Управління СБУ в Одеській області) задовольнив частково: визнав ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 такими, що втратили право користування службовим приміщенням. В іншій частині позову суд відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 07 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнила частково, рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2016 року скасувала, справу направила на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
07 березня 2017 року Управління СБУ в Одеській області звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статті 71 Житлового кодексу Української РСР, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
На обґрунтування підстави перегляду зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 07 грудня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, суд касаційної інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, указав, на порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема статей 212-214, 303, 315 ЦПК України, оскільки суд неповно встановив фактичні обставини справи, а саме з яких причин відповідачі не проживали у спірному жилому приміщені; не перевірив доводів сторін по суті позовних вимог; не з'ясував, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року, наданій заявником для порівняння, суд касаційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням, з огляду на те, що вони не проживають у ньому без поважних причин більше шести місяців, а тимчасового виїзду з місця проживання у зв'язку з умовами і характером роботи вони не довели.
Порівняння наведеного судового рішення із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Управління Служби безпеки України в Одеській області до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання осіб такими, що втратили право на користування службовим жилим приміщенням, та виселення зі службового приміщення без надання іншого жилого приміщення за заявою Управління Служби безпеки України в Одеській області про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді : Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко