29.03.2017 р. Справа№ 914/1175/14
За заявою Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Львівської області по справі №914/1175/14
за позовом: Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
до відповідача: Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів
про стягнення 3 % річних в сумі 244645,89грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від заявника (боржника): не з'явився
від стягувача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю
На адресу господарського суду Львівської області надійшла заява (вх.№943/17 від 01.03.2017р.) Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго”, м.Львів про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду по справі №914/1175/14 за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ до Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м.Львів про стягнення 3% річних в сумі 244645,89грн.
Ухвалою суду від 02.03.2017р. заяву прийнято судом і призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.03.2017р. Ухвалою суду від 13.03.2017р. розгляд заяви відкладено на 29.03.2017р.
Заявник (боржник) явки повноважного представника в судове засідання 29.03.2017р. не забезпечив, поважності причин неявки суду не повідомив.
Представник стягувача в судове засідання 29.03.2017р. з'явився, проти заяви заперечив з підстав викладених у запереченні, надав усні пояснення по суті заяви.
Розглянувши подану заяву, оцінивши докази в їх сукупності та заслухавши пояснення стягувача та боржника, судом встановлено таке.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2014 року позовні вимоги Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" задоволено повністю, стягнуто з Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” 244645,89грн. - 3 % річних та 4893,00грн. судового збору.
На виконання вищевказаного рішення суду 23.06.2014р. було видано наказ, та постановою від 06.08.2014р. Залізничним відділом державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №44297321. На даний час наказ знаходиться на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.
Ухвалою суду від 27.08.2015р. заяву Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” про розстрочку виконання рішення суду задоволено частково, розстрочено рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2014р. на 8 місяців шляхом стягнення 2079,49грн. щомісячно з 01.09.2015р. по 30.04.2016р. та стягнення 234982,46грн. в травні 2016р. (після закінчення опалювального сезону.) Ухвалою суду від 01.11.2016р. у задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” про надання розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами щомісячно - відмовлено.
У своїй заяві заявник (боржник) зазначає, що 30.11.2016р. набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Відповідно до ч.3 ст.7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Так, заявник зазначає, що на момент набрання чинності Законом, залишилася непогашеною заборгованість в розмірі 244645,89грн. 3% річних та 4893,00грн. судового збору. Відтак, у зв'язку з повним виконанням ним своїх зобов'язань, у відповідності до згаданого Закону, у позивача виник обов'язок списати зазначену заборгованість.
Представник стягувача зазначив, що відповідно до зазначеного Закону, учасниками процедури врегулювання заборгованості є виключно ті теплопостачальні та теплогенеруючі організації і підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, які включені до реєстру, а отже подали до відповідного центрального органу виконавчої влади заяву та документи, згідно визначеного Законом переліку, та щодо яких органом центральної виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, прийнято рішення про включення до реєстру. Проте, заявником не надано доказів участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом порядку, та, відповідно, не подано доказів включення підприємства боржника до такого реєстру. Відтак, стягувач вважає, що відсутні підстави вважати боржника учасником процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальником природного газу та просив суд у задоволенні вказаної заяви відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом
Так, частиною 2 статті 117 ГПК України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 4 статті 117 ГПК України встановлено, що у разі якщо наказ було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до положень пункту 16 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Як вбачається матеріалів справи, наказ перебуває на виконанні у Залізничному відділі Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
Зважаючи на те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», відтак, встановлення обставин погашення, списання заборгованості за природний газ відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", в силу пункту 16 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для прийняття органом державної виконавчої служби рішення про закінчення виконавчого провадження, а тому суд приходить до висновку, що заява про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню з наведених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 22, 86, 117 ГПК України, суд -
у задоволенні заяви Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” про визнання наказу господарського суду Львівської області від 23.06.2014р. у справі 914/1175/14 про стягнення з Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго” на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 244645,89грн. - 3 % річних та 4893,00грн. судового збору, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Суддя Щигельська О.І.