29 березня 2017 року Справа № 910/9073/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Вовка І.В.(головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року за скаргою публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі № 910/9073/16 за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних сум,
У жовтні 2016 року відповідач подав до господарського суду міста Києва скаргу на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просив визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в місті Києві щодо винесення 28.09.2016 року постанови ВП № 52242087 про стягнення виконавчого збору у розмірі 398 714,94 грн. та визнати недійсною дану постанову ВДВС від 28.09.2016 року ВП № 52242087.
В обґрунтування поданої скарги, боржник (відповідач у справі) посилався на те, що наказ господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року №910/9073/16 був виконаний відповідачем 03.10.2016 року шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, враховуючи те, що державний виконавець не вчиняв жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду у даній справі, відповідач вважає неправомірним винесення 28.09.2016 року державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.12.2016 року (суддя Грєхова О.А.) скаргу боржника на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відхилено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О., Дикунська С.Я.) зазначену ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі боржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, а скаргу задовольнити.
Відзиви на касаційну скаргу від стягувача та державного виконавця до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представника боржника, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року у справі № 910/9073/16 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 43 431,24 грн., 3 % річних в розмірі 275 466,46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 668 251 ,61 грн.; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 65 670,45 грн.
На виконання рішення господарським судом міста Києва були видані накази від 25.07.2016 у справі № 910/9073/16.
20.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52242087.
Вищевказаною постановою боржника попереджено про необхідність самостійно виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також про те, що у протилежному випадку державним виконавцем буде розпочато виконання рішення суду в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
22.09.2016 року боржником була отримана постанова про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується відповідною відміткою реєстрації вхідної кореспонденції на постанові про відкриття виконавчого провадження та копіями поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, наданих до суду ВДВС (а.с. 156).
28.09.2016 року після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду та враховуючи відсутність документів, які б підтверджували його виконання зі сторони боржника, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. винесена постанова ВП №52242087 про стягнення виконавчого збору, якою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 398 714,94 грн.
03.10.2016 року боржник направив на адресу стягувача - ПАТ "Київоблгаз" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 26-6736/1.2-16 (а.с. 126), у якій зазначив про припинення взаємних грошових зобов'язань на суму 4 052 819,86 грн. згідно з рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016 року.
05.10.2016 року боржник направив на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві заяву № 14/2-1945/3 від 03.10.2016 року про закінчення виконавчого провадження, у якій зокрема повідомляв державного виконавця про виконання рішення суду в повному обсязі (а.с. 167).
Боржник (відповідач) не погоджуючись з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, подав скаргу в якій посилається на те, що наказ господарського суду міста Києва від 25.07.2016 року №910/9073/16 був виконаний відповідачем 03.10.201 року шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, враховуючи те, що державний виконавець не вчиняв жодних виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду у даній справі, відповідач вважає неправомірним винесення 28.09.2016 року державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору.
Предметом даного судового розгляду є вимоги боржника про визнання незаконними дій державного виконавця з винесення постанови про стягнення виконавчого збору та визнання недійсною цієї постанови.
Висновок судів попередніх інстанцій про відхилення скарги мотивовано тим, що приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець враховуючи закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, відсутність будь-яких доказів про виконання рішення суду в добровільному порядку, діяв в межах повноважень, закріплених Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
20.09.2016 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52242087 на підставі наказу господарського суду міста Києва, виданого 25.07.2016 року у справі №910/9073/16, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" пеню в розмірі 43 431,24 грн., 3 % річних в розмірі 275 466,46 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3 668 251,61 грн.
Вищевказаною постановою боржника попереджено про необхідність самостійно виконати рішення суду протягом семи днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також про те, що у протилежному випадку державним виконавцем буде розпочато виконання рішення суду в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
Оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем 20.09.2016 року, останній сьомий день строку для самостійного виконання боржником рішення суду та подання документального підтвердження такого виконання сплив 27.09.2016 року.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент винесення спірної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що державний виконавець враховуючи закінчення строку для добровільного виконання рішення суду, відсутність будь-яких доказів про виконання рішення суду в добровільному порядку, приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору, діяв в межах повноважень, закріплених Законом України "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.
За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2016 року - без змін.
Головуючий суддя І.Вовк
Судді І.Кондратова
Л.Стратієнко