33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"29" березня 2017 р. Справа № 918/890/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Василишин А.Р.
судді Філіпова Т.Л. ,
судді Бучинська Г.Б.
при секретарі Першко А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року у справі №918/890/14 (головуючий суддя Марач В.В., суддя Войтюк В.Р., суддя Андрійчук О.В. )
за позовом публічного акціонерного товариства "Дікергофф Цемент Україна"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції - ОСОБА_1
про визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод користування власним майном
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_2, представник згідно довіреності №03/01-17/1 від 03 січня 2017 року;
відповідача - ОСОБА_3, представник згідно довіреності №1 від 03 січня 2017 року;
третьої особи 1 - не з'явився;
третьої особи 2 - не з'явився.
Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не надходило.
Публічне акціонерне товариство ПАТ "Волинь-Цемент", правонаступником якого є ПАТ "Дікергофф Цемент Україна" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" (надалі - Відповідач) з вимогами про:
* визнання недійсним свідоцтва №8116108 від 17 серпня 2013 року про право власності на нерухоме майно - під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1, виданого державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для Відповідача;
* скасування державної реєстрації права власності Відповідача на під'їзді залізничні колії довжиною 2,1 км., які знаходяться за адресою Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1.
Також при розгляді даної справи судом першої інстанції до участі було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - ДТГО "Львівська залізниця" (надалі - Третя особа 1) та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції ОСОБА_1 (надалі - Третя особа 2).
Як вбачається з матеріалів справи місцевим господарським судом ухвалою від 24 лютого 2017 року (том 5, а.с. 254-258) було задоволено заяву Позивача про зміну предмету позову (том 4, а.с. 213-215), а тому позовними вимогами у даній справі є:
* визнання відсутнім у Відповідача права власності на нерухоме майно - залізничні під'їзні колії, за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1;
* визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно №8116108 від 17 серпня 2013 року про право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходяться за адресою Рівненська область, Рівненський район, м. Здолбунів, вул.Шевченка, 1, виданого державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції для Відповідача;
* усунення перешкоди в користуванні майном в частині забезпечення перешкоджання використання майна за його, цільовим призначенням.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року зупинено провадження у справі № 918/890/14 до вирішення справи № 918/1377/16, що розглядається господарським судом Рівненської області.
Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, Відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та передати справу №918/890/14 на розгляд до господарського суду Рівненської області.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що беручи до уваги, що предметом спору у справі є вимога про визнання відсутнім у Відповідача права власності на під'їзні залізничні колії, суд, що розглядає справу не просто може, а й зважаючи на предмет та підстави позову, викладені Позивачем у позовній заяві, зобов'язаний перевірити правомірність набуття Відповідачем права власності на під'їзні залізничні колії у межах правочину щодо передачі ТОВ "Здолбунівський завод залізобеттоних конструкцій" під'їзних залізничних колій до статутного капіталу Відповідача, оформленого актом приймання-передачі майна засновників Відповідача від 10 липня 2012 року та законність державної реєстрації права власності на під'їзні залізничні колії за Відповідачем. Крім того, для дослідження цих обставин, на переконання скаржника, в матеріалах справи наявні усі необхідні для цього докази.
Ухвалою суду від 16 березня 2017 року скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 29 березня 2017 року о 15:10 год..
Вимог суду, викладених в ухвалі від 16 березня 2017 року Позивач та Треті особи 1 та 2 не виконали.
20 березня 2017 року від Відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеконоференції, із дорученням забезпечити її проведення господарському суду м.Києва.
Ухвалою суду від 21 березня 2017 року клопотання Відповідача задоволено, судове засідання призначено в режимі відеконференції, з дорученням забезпечити її проведення господарському суду м. Києва.
В судовому засіданні від 29 березня 2017 року в режимі відеоконференції, представник Відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та з підстав, висвітлених в ній, просить її задоволити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, а справу №918/890/14 на розгляд до господарського суду Рівненської області.
В судовому засіданні від 29 березня 2017 року в режимі відеоконференції, представник Позивача заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а відтак просить відмовити в її задоволенні, при цьому залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судове засідання від 29 березня 2017 року представники Третьої особи 1 та Третьої особи 2 не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (том 6, а.с. 36-46).
Враховуючи положення статті 102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
Заслухавши представників Позивача та Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Позивача обгрунтовані тим, що 17 жовтня 2002 року Державний орган приватизації - Український концерн підприємств та організацій цементної і азбестоцементної промисловості «Укрцемент» актом передачі нерухомого майна передав у власність Здолбунівському акціонерному товариству відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь» нерухоме майно, яке включало в себе залізничні колії широкі (пункт 245 Акту) та залізничні колії з 5 стрілковими переводами (пункт 250 Акту).
При цьому, Позивач є правонаступником ПАТ "Волинь-цемент", яке, в свою чергу було правонаступником Здолбунівського відкритого акціонерного товариства «Волинь-Цемент» (Здолбунівського акціонерного товариства відкритого типу по виробництву цементу і шиферу «Волинь»).
Як вказано вище у даній судовій постанові, ухвалою господарського суду Рівненської області провадження у справі № 918/890/14 було зупинено. Зупинено справу до вирішення справи №918/1377/16, що розглядається господарським судом Рівненської області одночасно з даною справою розглядається справи №918/1377/16 (за позовом Позивача до Відповідача та Державного реєстратора Реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції, предметом позову в якій є: визнання недійсним правочину щодо передачі товариством з обмеженою відповідальністю "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" майна до статутного капіталу Відповідача, оформленого актом приймання-передачі майна Засновників Відповідача до статутного капіталу від 10 липня 2012 року; скасування рішення (індексний номер 5086450) державного реєстратора реєстраційної служби Здолбунівського районного управління юстиції від 17 серпня 2013 року про реєстрацію права власності Відповідача на залізничні під'їзні колії довжиною 2,1 км. за адресою: Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Шевченка, 1).
Зупиняючи справу, місцевий господарський суд прийшов до висновку не лише про пов'язаність даних справ, а й до висновку, що справа №918/890/14 не може бути вирішена до вирішення справи №918/1377/16. з підстав, вказаних у оспорюваній ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Як встановлено колегією апеляційного господарського суду, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказує про неможливість встановити у межах справи №918/890/14 правомірність та дійсність правостановлюючих документів, на якій, як на підставу виникнення права власності на під'їзні залізничні колії, посилаються сторони у справі, а саме правочину щодо передачі ТОВ "Здолбунівський завод залізобетонних конструкцій" майна до статутного капіталу Відповідача, оформленого актом приймання-передачі майна засновників Відповідача від 10 липня 2012 року та правомірність дотримання процедури державної реєстрації права власності на вищевказане нерухоме майно, встановлення яких, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, є необхідним для вирішення справи №918/890/14 в частині вимог позивача про визнання відсутнім у відповідача права власності, з посиланням на те, що вони не є предметом розгляду у даній справі, а є предметом розгляду у справі №918/1377/16.
При цьому колегія суду звертає увагу на те, що позов у справі №918/890/14 надійшов задовго до того, як подано позов у справі №918/1377/16, а саме 13 червня 2014 року. Також суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що не зважаючи на певну пов'язаність справи №918/890/14 (котра розглядається з 2014 року), сам по собі предмет спору по справі №918/1377/16 не є тотожним з підставами позову по справі №918/890/14.
Суд констатує, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд зупинив провадження по справі, керуючись частиною 1 статті 79 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
У зазначеній статті визначено вичерпний перелік обставин, які є підставою для зупинення провадження у справі, судове рішення в іншій справі не передбачено вищевказаною нормою як підстава для зупинення провадження у справі.
З правового аналізу статті 79 ГПК України вбачається, що необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі мають бути обставини, що не лише перешкоджають розгляду по суті заявлених позовних вимог, а роблять такий розгляд неможливим.
Проаналізувавши матеріали справи, суд констатує, що зупиняючи провадження по справі місцевий господарський суд делегував право оцінки доказів наявних в матеріалах справи іншому суду в іншій справі, не зваживши на те, що: справа №918/890/14 вже й так знаходиться на розгляді в господарських судах тривалий час (більше двох років загального знаходження); не звернув увагу на те, що невідповідність оспорюваних документів в справі №918/1377/16 не є підставою, котрою обгрунтовано позов по справі №918/890/14.
При цьому, апеляційний господарський суд констатує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
В листі Верховного Суду України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року зазначено, що у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статі 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Відтак, враховуючи усе вищеописане в даній судовій постанові, апеляційний господарський суд враховує, що спір по суті заявлених вимог судом першої інстанції не вирішений, а зупинення провадження у даній справі по суті лише призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників судового процесу.
Все вищевказане, на переконання колегії апеляційного господарського суду, є підставою для скасування оспорюваної ухвали.
Крім того, апеляційний господарський суд констатує, що виносячи оспорювану ухвалу, місцевий господарський суд зупинив справу №918/890/14 не до набрання рішенням по справі №918/1377/16 законної сили, а до вирішення останньої господарським судом Рівненської області. Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що таке зупинення саме по собі спростовує аргументацію місцевого господарського суду щодо зупинення справи, адже дана справа вже є вирішена (28 лютого 2017 року, тобто через чотири дні після винесення оспорюваної ухвали) і її вирішення апріорі не дає змоги використати місцевим господарським судом обставини, встановлені у ній без набрання даним рішенням законної сили (апеляційний господарський суд констатує, що на момент розгляду апеляційним судом і винесення постанови по даній справі, рішення у справі №918/1377/16 ще не набрало законної сили, адже рішення по ній оскаржено до апеляційного господарського суду і станом на 29 березня 2017 року апеляційну скаргу ще не розглянуто). Тобто, навіть у випадку, коли б у даній справі (№918/890/14) не було б подано апеляційної скарги на ухвалу про зупинення, і відповідно, якби місцевий господарський поновив би розгляд справи (в зв'язку з тим, що подія, до якої він зупинив її реально вже настала), він все рівно не міг би вказати на певні факти, висвітлені у рішенні, що не набрало законної сили, адже тоді б це суперечило частині 3 статті 35 ГПК України.
Враховуючи усе вищевказане, доводи наведені Відповідачем в апеляційній скарзі є підставними та обгрунтованими, підтверджуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, і є доведеними матеріальними та процесуальними нормами діючого законодавства України.
Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженої ухвали господарського суду Рівненської області.
З огляду на усе встановлене вище в даній судовій постанові, апеляційний суд частково скасовує оскаржувану ухвалу з направленням даної господарської справи до місцевого господарського суду Рівненської області на розгляд по суті.
Згідно частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи усе вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задовольнити, ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року скасувати, а справу передати господарському суду Рівненської області для подальшого її розгляду.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лювада" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року у справі №918/890/14 - задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 24 лютого 2017 року у справі №918/890/14 - скасувати.
3. Справу №918/890/14 передати на розгляд до господарського суду Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
6. Справу №918/890/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.