29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" березня 2017 р.справа № 924/113/17
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СТ Домашній хліб”, м. Красилів;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство „Домашній хліб”, Хмельницька обл., м. Красилів;
до Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора, м.Волочиськ;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волочиська міська рада, м. Волочиськ
про стягнення 32 487,00 грн. збитків та 300 000,00 грн. моральної шкоди
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №1 від 20.02.2016р.;
від 3-ї особи (СТ „Домашній хліб”): ОСОБА_2 - за довіреністю №3 від 23.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю від 23.12.2016р.;
від 3-ї особи (Волочиська міська рада): не прибув.
Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 32 487,00 грн. збитків та 300000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25.12.2015р. між Споживчим товариством „Домашній хліб” та ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” було укладено договір оренди транспортного засобу №006, згідно якого СТ „Домашній хліб” передає, а ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” приймає у строкове платне користування два автомобільних причепи АВТОБАН VT2130 згідно акта прийому-передачі транспортних засобів за договором №006 оренди транспортних засобів від 25.12.2015 року.
Вказує, що 02.03.2016 року ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” на підставі протоколу загальних зборів учасників товариства змінило назву на ТОВ „СТ „Домашній хліб”. 29.02.2016 року між ТОВ „СТ „Домашній хліб” та ТОВ „Хмельницьктранс” було укладено договір оренди місця на території автостанції, згідно якого ТОВ „Хмельницьктранс” здає ТОВ „СТ „Домашній хліб” асфальтний майданчик площею 8 кв.м. на території Волочиської АС для використання під стоянку автопричепа.
При цьому, 02.03.2016р. між ТОВ „СТ „Домашній хліб” та Комбінатом громадського харчування Волочиського РайСТ було укладено договір оренди об'єкта нерухомості, згідно якого Комбінат громадського харчування Волочиського РайСТ передає, а ТОВ „СТ „Домашній хліб” приймає у тимчасове строкове, оплатне користування майданчик, встелений бруківкою, під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв.м., що розташований за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27 біля ресторану „Золотий колос”.
Позивач стверджує, що на підставі вказаних договорів ним було розміщено у м. Волочиськ два спеціалізовані автомобільні причепи, із яких здійснювалася реалізація хлібобулочних виробів власного виробництва. Однак, 23.06.2016р. вказані автопричепи зникли із місця свого розташування, про що було повідомлено Волочиське відділення поліції Городоцького ВП ГУНП у Хмельницькій області та подану заяву про викрадення майна, яке перебувало у володінні та користування ТОВ „СТ „Домашній хліб”.
Позивач стверджує, що вказані автомобільні причепи були демонтовані Волочиським комунальним підприємством Житлово-експлуатаційна контора без жодної на те правової підстави, чим завдано непоправних збитків підприємству та призвело до необхідності припинення товариством своєї господарської діяльності.
Згідно ст.224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання! зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Позивач стверджує, що в даному випадку збитки полягають, зокрема, у неотриманні позивачем грошових коштів від реалізації продукції за період із 23.06.2016 року до моменту припинення господарської діяльності підприємством. Розраховуючи понесені втрати, позивач виходить із того, що за період із 01.03.2016р. по 23.06.2016р. ТОВ „СТ „Домашній хліб” у м. Волочиськ було реалізовано хлібобулочних виробів на суму 1 138 949,73 грн. без урахування ПДВ та отримано чистого прибутку від продажу власної продукції в сумі 52 908 грн. Отже, середньоденний розмір чистого прибутку становить 464,10 грн. (52 908 /114 - кількість днів реалізації).
Стверджує, що із моменту незаконного демонтажу автопричепів 23.06.2016 року до моменту припинення підприємством господарської діяльності 31.08.2016 року минуло 70 календарних днів. За цей час товариство недоотримало прибуток в сум 32 487,00 грн.
Позивач посилається на те, що згідно статті 23 Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Позивач стверджує, що моральна шкода, завдана ТОВ „СТ „Домашній хліб” незаконними діями ВКП ЖЕК, полягає саме у підриві ділової репутації товариства. Так, через зазначені події між позивачем та СТ „Домашній хліб” значно погіршились ділові відносини, так як передане позивачу у володіння та користування майно не було належним чином збережене. Крім того, усе це призвело до втрати довіри з боку споживачів продукції, оскільки вважає, що позивач не в змозі був забезпечити безперебійне їх постачання на територію м. Волочиськ.
У зв'язку із цим позивач вказує, що дії відповідача призвели до непоправних наслідків для підприємства позивача, що полягають у втраті довіри зі сторони як споживачів, так і ділових партнерів, що у свою чергу позбавило позивача можливості подальшої реалізації свого права на незалежне провадження господарської діяльності, завдану моральну шкоду (підрив ділової репутації) позивач оцінює у 300 000,00 грн.
Отже, вважає, що загальна сума збитків, завданих позивачу, становить 332 487,00 грн.
Позивач посилається на те, що згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, серед інших, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Щодо відшкодування моральної шкоди, позивач вказує, що ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, ст.55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За таких обставин позивач просить суд стягнути із Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора завдані незаконними та неправомірними діями збитки в сумі 332 487,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов від 21.02.2017р. проти позову заперечує, зазначаючи таке:
Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зокрема, зроблені управненою стороною, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати, у тому й числі вартість додаткових робіт, понесених стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Згідно зі ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст.1166 ЦК України, а саме: воно повинно заподіювати шкоду, бути протиправним, причинно пов'язаним зі шкодою, винним.
Так, шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною поведінкою, як елементом правопорушення, є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Враховуючи те, що демонтаж тимчасових споруд було здійснено у зв'язку із виконанням рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199 "Про демонтаж ТС на території м. Волочиськ", рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 24.09.2015р. №299 „Про демонтаж ТС”, які постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.03.2016р. у справі №671/1346/15-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р., не визнані протиправними та не скасовані, то елемент правопорушення - протиправна поведінка, у діях Відповідача відсутній. А відсутність цієї складової порушення виключає наявність складу цивільного правопорушення, а також, і настання цивільно-правової відповідальності.
В той же час, відповідач звертає увагу суду, на наступне:
1. Про вищезазначені рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради було відомо власнику тимчасових споруд - Споживчому товариству „Домашній хліб” (дані тимчасові споруди є предметом договору оренди №006 від 25.12.2015р.), що також підтверджується оскарженням ним у судовому порядку даних рішень. Так, у ході апеляційного та касаційного оскарження власником ТС не було заявлено жодних заяв щодо розміщення тимчасових споруд саме позивачем, відсутні і будь-які заяви про залучення Позивача до справи у якості третьої особи, чи заяви про усунення перешкод в користуванні орендованим майном. Протягом всього цього часу СТ „Домашній хліб” зобов'язання щодо демонтажу тимчасових споруд не виконало, відтак демонтаж за ініціативою Волочиської міської ради здійснено правомірно;
2. Ні власник тимчасових споруд, ні Позивач у встановленому законодавством порядку не отримали паспорт прив'язки тимчасових споруд, який передбачений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011р. №244, а згідно п.2.30 вищевказаного Порядку, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Таким чином правові підстави для реалізації продукції Позивачем відсутні, а отже відсутні правові підстави виникнення збитків, спричинених діями з демонтажу тимчасових споруд. Листами від 20.05.2016р. №977, 24.05.2016р. №985 Волочиська міська рада роз'яснювала Позивачу порядок встановлення тимчасових споруд та рекомендувала добровільно виконати демонтаж самочинно встановлених ТС.
3. Позивач стверджує, що уклав договори оренди під площадки для розміщення автопричепів, які використовуються як тимчасові споруди.
Проте, в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі №671/1346/15-а чітко дано оцінку незаконним діям власника автопричепів - СТ „Домашній хліб”, який здійснював розміщення ТС на підставі договорів оренди території за адресою м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27 та вул. Незалежності, 30. Судом встановлено, що земельні ділянки відводились ТОВ „Хмельницьктранс” та Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства не для організації торгівлі чи іншої комерційної інстанції.
4. Відповідно до п.1.14. Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України 30.12.2014р. №1417 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.03.2015р. за №252/26697, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, крім тих, що розміщуються на території ринків, відповідно до затвердженого плану-схеми повинні розміщуватися на відстані не менше 10 м від інших будівель та споруд, крім випадків, коли згідно з будівельними нормами потрібна більша протипожежна відстань або коли їх можна встановлювати біля зовнішніх стін без отворів, які відповідають вимогам будівельних норм до протипожежних стін. Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.03.2016р. у справі №671/1346/15-а встановлено, що тимчасова під вікном кафе ”Центральне” розмічена з порушенням п. 1.14. Правил пожежної безпеки в Україні.
5. Торгівля хлібом і хлібобулочними виробами регламентується Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 11.07.2003р. №185 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.07.2003р. за №628/7949 (надалі - Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами).
Згідно п.2. розділу І Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, вони поширюються на всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють на території України роздрібний продаж продовольчих товарів. Відповідно до п. 1.15 підрозділу 1 розділу II Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, у разі відсутності в певній місцевості стаціонарних підприємств торгівлі, продаж хліба і хлібобулочних виробів дозволяється із спеціалізованого транспорту та лотків тільки в упакованому вигляді.
Вказує, що у місті Волочиську достатньо стаціонарних підприємств торгівлі, які здійснюють продаж хліба і хлібобулочних виробів. Отже, чинне законодавство України дозволяє продаж хліба і хлібобулочних виробів із спеціалізованого транспорту лише у разі відсутності стаціонарних підприємств торгівлі.
6. При обчисленні розміру упущеної вигоди (неодержаного прибутку) має значення достовірність (реальність) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок з доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на потерпілого.
Неодержаний прибуток - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення, тобто якщо ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б отримані у випадку неналежного виконання боржником своїх зобов'язань.
При цьому, в оглядовому листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків” №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. визначено, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання боржником своїх зобов'язань. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
На підтвердження упущеної вигоди, Позивач у заяві наводить розрахунок середньоденного розміру чистого прибутку, однак не надає жодного підтверджуючого доказу дійсності заявлених сум (документів бухгалтерського та податкового обліку) та відповідних документів, які підтверджують, що він вживав необхідні заходи щодо одержання доходів.
7. В обґрунтування вимог позивач зазначає про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, з огляду на положення статті 23 Цивільного кодексу України та у зв'язку із відривом ділової репутації, втратою довіри споживачів внаслідок відсутності змоги безперебійного постачання.
Так, згідно частин 1, 2 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні ділової репутації юридичної особи.
Відповідно до п.5 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем не доведено наявність підстав для відшкодування йому моральної шкоди у будь-якому розмірі, оскільки відсутні жодні докази, які б свідчили, що всі вищезазначені ним підстави для застосування моральної шкоди дійсно існують та, що вони зумовлені демонтажем тимчасових споруд.
Крім того, вважає, що позивачем не доведено, чим обґрунтовується розмір заявленої моральної шкоди, а також не доведено вини відповідача, оскільки при здійсненні демонтажу тимчасових споруд останній діяв не на власний розсуд, а виконував рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради, а згідно норм ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому збитків неправомірними діями відповідачем та не надано доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та визначеними позивачем збитками, не встановлено складу господарського правопорушення, необхідного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як стягнення збитків, а реалізації продукції відбувалась без законних підстав, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків та моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Окрім цього, просить взяти до уваги той факт, що дії відповідача у встановленому законом порядку позивачем не оскаржено, а господарський суд не наділений повноваження оцінювати правомірність дій суб'єктів владних повноважень та управлінськими функціями.
3-я особа (СТ „Домашній хліб) у поданому письмовому поясненні від 06.03.2017р. вказує, що поданий позов підтримує в повному обсязі та вважає дії Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора щодо вилучення з місця тимчасового розташування автомобільних причепів АВТОБАН у м. Волочиськ по вул. Незалежності неправомірними у зв'язку з тим, що Волочиським КП ЖЕК було проведено демонтаж автопричепів без достатніх на те правових підстав, тобто без винесення рішення виконавчим комітетом Волочиської міської ради про такий демонтаж відносно позивача.
На підтвердження неправомірності та необґрунтованості дій працівників Волочиського КП ЖЕК посилається на рішення господарського суду Хмельницької області №924/1013/16 від 29.11.2016р. у справі за позовом ВКП ЖЕК до СТ „Домашній хліб” про стягнення коштів в сумі 18 999,82 грн. (яким у позові ВКП ЖЕК відмовлено повністю). При цьому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду №924/1013/16 від 26.01.2017р. рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу Волочиського комунального підприємства житлово-експлуатаційна контора без задоволення.
Представник позивача в засідання суду 28.03.2017р. прибув, позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Представник 3-ої особи (СТ „Домашній хліб”) у судове засідання 28.03.2017р. прибув, позовні вимоги позивача підтримує.
Представник 3-ої особи (Волочиська міська рада) у судове засідання 28.03.2017р. не прибув, натомість у поданому суду письмовому клопотанні від 28.03.2017р. просить суд слухати справу за відсутності представника третьої особи.
Свою позицію висловив у письмовому поясненні від 02.03.2017р., згідно якого зазначає, що у позовній заяві позивач посилається на договір №006 оренди транспортного засобу від 25.12.2015р., що укладений між СТ „Домашній хліб” та ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” та акт прийому-передачі від 25.12.2015р. Предметом оренди за договором є:
1) автомобільний причеп АВТОБАН УТ2130, державний номер НОМЕР_1 номер шасі У79УТ2130РАС42022, 2015 року випуску;
2) автомобільний причеп АВТОБАН УТ2130, державний номер НОМЕР_2, номер шасі У79УТ2130РАС42021, 2015р. випуску, зазначені причепи передані згідно акту прийому-передачі від 25.12.2015 р., 02.03.2016 р. ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” змінено назву на ТОВ „СТ „Домашній хліб”.
Вказує, що після зміни назви орендаря, в порушення п.6.3, договору №006 від 25.12.2016р., відповідні зміни в договір не були внесені, тобто із 02.03.2016р. договір діяв із юридично неіснуючим орендарем.
Згідно ч.1 ст.228 ЦК. України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, 4,2 цієї статті передбачено що, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно ч,2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний, правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинїв недійсними”, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК :
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння
ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених а обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації нравочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яки виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
В договорі оренди транспортних засобів №006 від 25.12.2015р., укладеному між СТ „Домашній хліб” та ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” відсутні посилки про наявність нижченаведених рішень виконкому Волочиської міської ради про демонтаж причепів. Наявність зазначених обтяжень є істотними умовами договору (ст.638 ЦК України) та унеможливлюють укладення договору оренди транспортних засобів на зазначених умовах без попереднього виконання рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради про їх демонтаж, тобто договір оренди транспортних засобів Є нікчемним (обмеження в обліку об'єктів цивільного права, неможливість укладення договору оренди з наявними обтяженнями).
Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199 „Про демонтаж ТС на території м. Волочиськ” п.п.2, 2.3 було надано дозвіл дільниці по благоустрою міста ВКГІ ЖЕК демонтувати самочинно встановлену по вул. Незалежності, №30 ТС. Власник Споживче товариство „Домашній хліб” м. Красилів.
Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 24.09.2015р. №299 „Про демонтаж ТС” п.1 було зобов'язано Споживче товариство „Домашній хліб” (вул. Грушевського, 154, м. Красилів, Хмельницької обл., 31200, код ЄДРПОУ 36923720) демонтувати автомобільний причіп (транспортний засіб, який використовується, як пересувна тимчасова споруда), що встановлений для здійснення підприємницької діяльності по вул. Незалежності, 27 у м. Волочиськ, біля фасаду ресторану „Золотий колос” та кафе „Центральне”, в семиденний термін з дня оприлюднення цього рішення на сайті Волочиської міської, а п.2 у разі нездійснення демонтажу транспортного засобу Споживчим товариством „Домашній хліб” самостійно у визначений термін, доручити ВКП ЖЕК демонтувати автомобільний причіп ( транспортний засіб, який використовується, як пересувна тимчасова споруда), що встановлений для здійснення підприємницької діяльності по вул. Незалежності, 27 у м. Волочиськ, біля фасаду будівлі ресторану „Золотий колос” та кафе „Центральне”.
Відповідно до ч.1 ст.73 Закону України „Про місцеве самоврядування в України” акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими до виконання всіма розташованими на відповідній території органами влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Постановою Волочиського районного суду від 02.02.2016р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016р. та постановою Волочиського районного суду від 11.03.2016р., яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. за позовами споживчого товариства „Домашній хліб” , підтверджена правомочність виконавчого комітету Волочиської міської ради та законність вищезазначених рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради.
Згідно ч.3 ст.35 ГПК, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, є підставою звільнення від доказування.
Зазначене позивачем в позовній заяві: „Однак, 23.06.2016р. вказані автопричепи зникли з місця свого розташування, про що нами було повідомлено Волочиське відділення поліції Городоцького ВП ГУНП у Хмельницькій області та подано заяву про викрадення майна, яке перебувало у володінні та користування ТОВ „СТ „Домашній хліб” не відповідає дійсним обставинам справи і спростовується листом Волочиської міської ОТГ в особі Волочиської міської ради за №985 від 24.05.2016 р., який отриманий ТОВ „СТ „Домашній хліб” 27.05.2016р. (копії листа та повідомлення про вручення поштового відправлення долучається). Вказаним листом підтверджується, що позивачу достовірно було відомо про наявні рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199 та від 24.09.2015р. №299 про зобов'язання власника автопричепів, третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - СТ „Домашній хліб”, по даній справі, демонтувати автопричепи і у разі ухилення від добровільного виконання - демонтаж буде проведено в примусовому порядку та рекомендовано позивачу добровільно виконати рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради та за власний рахунок.
Вказує, що позивач безпідставно посилається на норм ГК України, проте відносини між позивачем та відповідачем в розумінні вимог ст.ст.1-4 ГК України не можуть бути відносинами у сфері господарювання і не є предметом регулювання ГК України,
СТ „Домашній хліб”, а в подальшому ТОВ „СТ „Домашній хліб” зобов'язанні були добровільно виконати рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199 та від 24.09.2015р. №299 про демонтаж автопричепів та вжити заходів щодо їх встановлення на території Волочиської міської ради, в установленому законодавством порядку.
СТ „Домашній хліб”, ТОБ „СТ „Домашній хліб” своєчасно було повідомлено про демонтаж причепів та їх місце знаходження з надісланням актів №1 та №2 від 23.06.2016р., що підтверджується долученими до позовної заяви їх копіями. В подальшому, на запити, неодноразово повідомлялося місце зберігання причепів, проте будь-яких дій по отриманню причепів з місця їх зберігання вчинено не було. Невикористання причепів допущено внаслідок умисних дій, в формі бездіяльності, зі сторони СТ „Домашній хліб” та ТОВ „СТ „Домашній хліб”.
Відповідач ВКП ЖЕК провела 23.06.2016 р. демонтаж належних СТ „Домашній хліб” і які перебували в користуванні позивача причепів, в межах своїх повноважень та у відповідності із законодавством, що регулює спірні правовідносини, зокрема Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (ст.ст.17, 52, 73 та інші), а тому будь-яких правових підстав для задоволення позову немає.
В даному випадку належним відповідачем може бути СТ „Домашній хліб”, яким укладено нікчемний договір оренди з ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П”, при умові доведення розміру збитків та відсутності умислу на укладення нікчемного правочину у обох сторін.
Крім того, позивач стверджує, що уклав договори оренди під площадки для розміщення автопричепів, які використовуються як тимчасові споруди. Проте, в ухвалі Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі №671/1346/15-а чітко дано оцінку незаконним діям власника автопричепів - СТ „Домашній хліб”, який здійснював розміщення ТС на підставі договорів оренди території за адресою м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27 та вул. Незалежності,30. Судом встановлено, що земельні ділянки відводились ТОВ „Хмельницьктранс” та Комбінату громадського харчування Волочиського районного споживчого товариства не для організації торгівлі чи іншої комерційної інстанції.
Представник відповідача в засідання суду 28.03.2017р. прибув, проти позову заперечив. У додатковому письмовому поясненні від 28.03.2017р. відповідач вказує, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, пояснює, що завдані збитки полягають, зокрема, у недоотриманні позивачем грошових коштів від реалізації продукції за період із 23.06.2016р. до моменту припинення господарської діяльності підприємством. Розраховуючи понесені втрати, позивач виходив із того, що за період із 01.03.2016р. по 23.06.2016р. ТОВ „СТ „Домашній хліб” у м. Волочиськ було реалізовано хлібобулочних виробів на суму 1 138 949,73 грн. без урахування ПДВ та отримано чистого прибутку від продажу власної продукції у сумі 52 908 грн. Отже, середньоденний розмір чистого прибутку становить 464,10 грн. (52 908 /114-кількість днів реалізації).
Із моменту демонтажу автопричепів 23.06.2016 року до моменту припинення підприємством господарської діяльності 31.08.2016 року минуло 70 календарних днів. За цей час товариство, на думку Позивача, недоотримало прибуток в сумі 32 487 грн. Однак, стверджує, що жодних підтверджуючих доказів заявлених сум позивач не надав.
Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме статтею ч.1 ст.9 передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Порядок проведення касових операцій врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320 (надалі - Положення).
Згідно п. 2.6. Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Відповідно до п.3.1. Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Пунктом 3.3 Положення встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.
Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою, відповідно до п.4.1 Положення, підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (пункт 4.2 Положення). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Згідно п. 4.7. Положення, керівник підприємства в разі зарахування на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайомлює його під підпис із вимогами цього Положення.
Відповідно до п.5.2. Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищенаведене, відповідач стверджує, що належні та допустимі доказом того, що позивач справді здійснював торгівлю із демонтованих автопричепів та відповідно отримував дохід, у матеріалах справи відсутні. Відтак, просить відмовити у позові у повному обсязі.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Товариство з обмеженою відповідальністю „СТ „Домашній хліб”, м. Красилів як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Виписки із ЄДР від 03.03.2016р. Згідно протоколу загальних зборів учасників товариства від 02.03.2016р. змінено назву із ТОВ „ДХ-АЛЬФА-П” на ТОВ „СТ „Домашній хліб”.
25.12.2015р. між Споживчим товариством „Домашній хліб” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДХ-Альфа-П” (у подальшому перейменовано на ТОВ „СТ „Домашній хліб”) (орендар), було укладено договір оренди транспортного засобу №006 від 25.12.2015 р., відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві в строкове платне користування автомобільний причіп Автобан VT2130, державний номер НОМЕР_3 2015р. випуску та автомобільний причіп Автобан VT2130, державний номер НОМЕР_4 2015 року випуску, а орендар зобов'язується прийняти названий автомобільний причіп та використовувати його за цільовим призначенням, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Згідно із п.п.1.2, 2.1 зазначеного договору оренди з моменту його укладання до орендаря переходить право володіння транспортним засобом, який є предметом даного договору, на праві повного господарського відання, тобто орендар стає його володільцем. Передача транспортного засобі здійснюється за приймально-передавальним актом, який підписується представниками орендодавця і орендаря.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 р. з можливістю пролонгації на кожний наступний рік у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про його розірвання (п.6.1 вищезазначеного договору).
Відповідно до акту прийому-передачі від 25.12.2015 р. СТ „Домашній хліб” передало, а ТОВ „ДХ-Альфа-П” прийняло транспортні засоби Автобан VT2130 державні номери ВХ2048ХР та ВХ2047ХР.
29.02.2016р. між ТОВ „СТ „Домашній хліб” (орендар) та ТОВ „Хмельницьктранс” (орендодавець) підписано договір на оренду місця на території автостанції №147, згідно п.п.1.1-1.3 якого сторони передбачили, що орендодавець здає орендарю асфальтний майданчик площею 8 м2 на території Волочиської АС для використання під стоянку автопричепа. Вказаний в п.1.1 майданчик передається орендарю виключно для цілей, визначених цим договором. Орендар не має права використовувати вказаний майданчик не за прямим призначенням або передавати його в суборенду. Строк оренди встановлюється: з „01” березня 2016р. по „31” грудня 2016р.
Згідно п.п.3.1, 3.2, 3.3 зазначеного договору передбачено, що орендодавець не несе майнової відповідальності за збереження майна орендаря. Орендодавець не несе відповідальності по майнових і фінансових зобов'язаннях орендаря. Орендодавець не несе відповідальності за допущені орендарем порушення по питанням охорони праці, техніки безпеки, екологічної, пожежної безпеки, правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та правил безпечної експлуатації споживачів на орендованому ним майданчику.
02.03.2016р. між ТОВ „СТ „Домашній хліб” (орендар) та Комбінатом громадського харчування Волочиського РайСТ (орендодавець) було підписано договір оренди об'єкта нерухомості б/н, згідно п.п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове строкове платне користування майданчик, встелений бруківкою, під розміщення автомобільного причепу площею 8 кв.м., що розташований за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності,27 біля ресторану „Золотий колос”. Об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві господарського відання із правом передачі у суборенду. (п.п.1.2 договору).
Із матеріалів справи слідує, що 30.06.2015 р. виконавчим комітетом Волочиської міської ради прийнято рішення №199 „Про демонтаж ТС на території м. Волочиськ”, яким дільниці по благоустрою міста ВКП ЖЕК надано дозвіл демонтувати, з-поміж іншого, самочинно встановлену по вул. Незалежності, 30 ТС. Власник Споживче товариство „Домашній хліб” м. Красилів (п.2.3). Також вирішено дільниці благоустрою міста ВКП ЖЕК при демонтажу ТС скласти акт демонтажу ТС у 3-х примірниках, який містить наступні відомості: дата, час, місце складання акта; прізвище, ім'я, по батькові, посади осіб, які були присутніми при демонтажі ТС; місце розташування ТС, відомості про власника (користувача), якщо він відомий та підстави для її демонтажу; найменування підприємств, що виконують демонтаж ТС та відключення від інженерних мереж; опис ТС, що демонтується: геометричні параметри, матеріал, з якого виготовлена ТС, наявність інженерних (комунікаційних) мереж, технічний стан ТС, перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень, інформація про опечатування ТС та інше; відомості щодо місця тимчасового зберігання ТС; відомості про фото/відеофаксацію демонтажу ТС (п. 3).
Згідно із п.4 зазначеного рішення після відокремлення ТС від місця її розташування ТС транспортуються і передаються на тимчасове зберігання комунальному підприємству, задіяному в демонтажі (ВКП ЖЕК).
Пунктом 5 рішення доручено головному бухгалтеру ВКП ЖЕК провести розрахунок вартості демонтажу та зберігання ТС.
Вказаним рішенням також постановлено: начальнику відділу архітектури, містобудування та земельних відносин міської ради та начальнику загально-юридичного відділу протягом 5 робочих днів з моменту демонтажу ТС надіслати власнику (користувачу) ТС рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надати під розписку (якщо власник, користувач відомі) повідомлення про демонтаж ТС, місце її тимчасового зберігання, суму коштів, яка підлягає відшкодуванню за демонтаж ТС із відповідним розрахунком, розмістити таку ж саму інформацію на офіційному сайті Волочиської міської ради в мережі Інтернет (п.7 рішення).
Рішенням виконавчого комітету Волочиської міської ради від 24.09.2015р. №299 „Про демонтаж ТС Споживче товариство "Домашній хліб" зобов'язано демонтувати автомобільний причіп (транспортний засіб, який використовується як пересувна тимчасова споруда), що встановлений для здійснення підприємницької діяльності по вул. Незалежності, 27 у м. Волочиськ, біля фасаду будівлі ресторану "Золотий колос" та кафе "Центральне", в семиденний термін з дня оприлюднення цього рішення на сайті Волочиської міської ради (п.1).
Пунктами 2 та 3 зазначеного рішення встановлено, що у разі нездійснення демонтажу транспортного засобу СТ „Домашній хліб” самостійно у визначений термін, доручити ВКП ЖЕК демонтувати вказаний автомобільний причіп та при демонтажу ВКП ЖЕК, дільниці благоустрою ВКП ЖЕК скласти акт демонтажу ТС у 3-х примірниках, який містить відповідні відомості (аналогічні тим, що визначення у рішенні від 30.06.2015 р. №199).
Після відокремлення ТС від місця її розташування транспортувати і передати ТС на тимчасове зберігання комунальному підприємству, задіяному в демонтажі (ВКП ЖЕК) (п.4 зазначеного вище рішення).
Пунктом 5 рішення при демонтажу автомобільного причепу ВКП ЖЕК доручено головному бухгалтеру ВКП ЖЕК провести розрахунок вартості демонтажу та зберігання ТС для подальшого відшкодування даних витрат СТ „Домашній хліб”.
Начальнику відділу архітектури, містобудування та земельних відносин міської ради у разі демонтажу автомобільного причепу ВКП ЖЕК протягом 5 робочих днів з моменту демонтажу ТС вирішено надіслати СТ „Домашній хліб” рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надати під розписку повідомлення про демонтаж ТС, місце її тимчасового зберігання, суму коштів, яка підлягає відшкодуванню за демонтаж ТС із відповідним розрахунком, розмістити таку ж саму інформацію на офіційному сайті Волочиської міської ради в мережі Інтернет (п. 7 рішення).
Постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.03.2016р. у справі №671/1346/15-а, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 р. відмовлено у задоволенні позову Споживчого товариства "Домашній хліб" до Виконавчого комітету Волочиської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними і скасування рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199, від 24.09.2015 р. №299 із мотивів того, що дії виконавчого комітету Волочиської міської ради при винесенні рішень вчинені в межах його компетенції і відповідно до діючого законодавства при здійсненні повноважень на здійснення заходів з благоустрою м. Волочиська.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.07.2016р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Споживчого товариства "Домашній хліб" на постанову Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.03.2016р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р. відмовлено.
14.04.2016р. ТОВ „СТ„Домашній хліб” звернувся до голови Волочиської міської об'єднаної територіальної громади із листом за вих.№25 згідно якого просив розглянути питання про надання дозволів на встановлення спеціалізованих причепів для реалізації хлібобулочних виробів на території м.Волочиськ. Аналогічну заяву від 22.04.22016р. за вих.№850 було направлено до міського голови м. Волочиська.
Згідно листів від 20.05.2016р., від 24.05.2016р. міський голова повідомив ТОВ „СТ „Домашній хліб” про неможливість отримання останнім дозволу та про необхідність у добровільному порядку демонтувати автопричепи у строк до 05.06.2016р.
Листом від 06.06.2016 р. №1058 міський голова м. Волочиська звернувся до начальника ВКП ЖЕК, в якому, посилаючись на рішення виконавчого комітету від 30.06.2015 р. №199, від 24.09.2015 р. №299, рішення Волочиського районного суду Хмельницької області, Вінницького апеляційного адміністративного суду, оскільки жодних дій добровільного демонтажу власником тимчасових споруд не проведено, просив 08.06.2016 р. о 20.15 год. провести демонтаж самочинно встановлених по вул. Незалежності 30 та 27 тимчасових споруд.
08.06.2016р. комісією ВК ЖЕК у складі п'ятьох представників із залученням працівників Волочиського ВП Теофіпольського ВП у Хмельницькій області за відсутності власника (користувача) ТС або їх представників було складено акт №1 про демонтаж тимчасової споруди, згідно з яким підтверджується факт демонтажу тимчасової споруди (автопричепу), що здійснюється відповідно до рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199, яке розміщене за адресою: біля автостанції, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 30. Проведено демонтаж ТС та його вивезення на місце тимчасового зберігання - м. Волочиськ, вул. Музейна, 9а. Доставлено 21:00 год. Зокрема, вказана адреса тимчасового розташування ТС: дільниця благоустрою. Власник (користувач) ТС: Споживче товариство "Домашній хліб". У графі акта про додаткові пояснення зазначено: доставлено до місця зберігання без пошкоджень. Опечатано стрічкою з печаткою. Акт підписаний членами комісії.
Комісією ВКП ЖЕК у тому ж складі складено такий же за формою і змістом акт №2 від 08.06.2016р. про демонтаж тимчасової споруди, згідно з яким демонтовано тимчасову споруду (автопричеп) відповідно до рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 24.09.2015р. №299, яка розміщена за адресою: біля кафе „Центральне”, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27. Акт підписаний членами комісії.
ВКП ЖЕК листом від 10.06.2016 р. за вих.№206 повідомило Волочиську міську раду про те, що на виконання рішень виконкому Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199 та від 24.09.2015р. №299 було проведено демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд по вул. Незалежності 30 та 27 у м. Волочиську та тимчасові споруди було передано на зберігання дільниці по благоустрою (м. Волочиськ, вул. Музейна, 9а). Зазначено, що 10.06.2016р. невідомі особи, погрожуючи працівникам дільниці по благоустрою, вилучили демонтовані споруди із місця зберігання та знову встановили їх по вул. Незалежності 30 та 27 у м. Волочиську. Витрати на демонтаж та зберігання ВКП ЖЕК не компенсовано.
Листом від 21.06.2016р. №2083 міський голова м. Волочиська звернувся до начальника ВКП ЖЕК, в якому, зазначаючи, що оскільки демонтовані 08.06.2016р. тимчасові споруди були повторно самочинно встановлені по вул. Незалежності 30 та 27 у м. Волочиську, просив 23.06.2016р. о 4.00 год. провести їх демонтаж та забезпечити належне зберігання.
23.06.2016р. комісією ВКП ЖЕК у складі п'ятьох членів із залученням працівників Волочиського ВП Теофіпольського ВП у Хмельницькій області за відсутності власника користувача ТС або їх представників було складено акт №1 про демонтаж тимчасової споруди, згідно з яким підтверджується факт демонтажу тимчасової споруди (автопричепу), що здійснюється відповідно до рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015р. №199, яке розміщене за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 30, біля автовокзалу. Проведено демонтаж ТС та його вивезення на місце тимчасового зберігання - територія ТОВ "СУПП "МІФ ЛТД". Адреса тимчасового розташування ТС: м. Тернопіль, вул. Подільська. Власник (користувач) ТС: ТОВ "СТ "Домашній хліб". У графі акта про додаткові пояснення зазначено: тимчасову споруду опечатано стрічкою з печаткою ВКП ЖЕК. Акт підписаний членами комісії.
Комісією ВКП ЖЕК у тому ж складі складено такий же за формою і змістом акт №2 від 23.06.2016 р. про демонтаж тимчасової споруди, згідно з яким демонтовано тимчасову споруду (автопричеп) відповідно до рішення виконавчого комітету Волочиської міської ради від 24.09.2015 р. №299, яка розміщена за адресою: біля кафе "Центральне", м. Волочиськ, вул. Незалежності, 27. Акт підписаний членами комісії.
Листом №226 від 23.06.2016 р. Волочиське КП ЖЕК повідомило Волочиську міську раду про проведення 23.06.2016р. демонтажу самочинно встановлених тимчасових споруд по вул. Незалежності №30 та №27 у м. Волочиськ та про те, що демонтовані споруди передано на зберігання ТОВ „Спільне українсько-польське підприємство „Міф ЛТД”, м. Тернопіль.
29.06.2016 р. Волочиська міська рада звернулась до ТОВ „СТ „Домашній хліб” та до СТ „Домашній хліб” із листом №2121, згідно якого повідомила, що 23.06.2016р. на виконання рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199, від 24.09.2015 р. №299 проведено демонтаж самочинно встановлених тимчасових споруд по вул. Незалежності 30 та 27 у м. Волочиську. Демонтовані тимчасові споруди передано на зберігання ТОВ "СУПП "МІФ ЛТД" (м.Тернопіль).
У листі СТ „Домашній хліб” №110 від 08.06.2016р. (отримане 10.06.2016 р.) на ім'я голови Волочиської міської об'єднаної територіальної громади повідомляється, що автомобільний причіп Автобан, який розміщувався біля фасаду будівлі ресторану "Золотий колос" по вул. Незалежності, 27 в м. Волочиськ проданий згідно договору від 28.05.2016р., а тому підприємство не несе відповідальності за його подальше використання іншим власником. Також зазначає, що із січня 2016 р. СТ „Домашній хліб" не проводить діяльності із виробництва та реалізації хлібобулочних виробів, в тому числі і на території м. Волочиська.
28.06.2016р. Споживче товариство „Домашній хліб” звернулось до Волочиської міської ради із листом про викрадення автомобільних причепів та просило повідомити про їх місцезнаходження, а також надати завірену копію актів демонтажу вказаних автопричепів.
Вважаючи своє право порушеним, позивач - ТОВ „СТ „Домашній хліб” звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 32 487,00 грн. збитків (упущеної вигоди) та 300 000,00 грн. моральної шкоди.
Досліджуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом до уваги приймається таке:
З положень ст.15 ЦК України, ст.20 ГК України вбачається, що кожна особа має право на захист свого цивільного права і свого законного інтересу.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 ЦК України).
У статті 1166 ЦК України зазначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.
Судом приймається до уваги, що вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, виключає відповідальність особи, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Із матеріалів справи слідує, що позивач, вказуючи про спричиненні відповідачем збитки в сумі 32 487,00 грн. як неодержаний прибуток (втрачена вигода), на яку позивач мав би розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною, у даному випадку відповідачем.
Обґрунтовуючи розмір збитків, позивач вказує на неотримання ним грошових коштів від реалізації продукції за період із 01.03.2016р. по 23.06.2016р., тобто до моменту припинення господарської діяльності підприємством. За вказаний період, за твердженнями позивача, ТОВ „СТ „Домашній хліб” у м. Волочиськ було реалізовано хлібобулочних виробів на суму 1 138 949,73 грн. без урахування ПДВ та отримано чистого прибутку від продажу власної продукції в сумі 52 908 грн. Отже, середньоденний розмір чистого прибутку становить 464,10 грн. (52 908/114 - кількість днів реалізації).
Ухвалою від 21.02.2017р. суд зобов'язував позивача, крім іншого, надати обґрунтований розрахунок недоотриманого прибутку у розмірі 32 487,00 грн. із документальним підтвердженням зазначеної суми.
Із поданих позивачем видаткових накладних за період із 01.03.2016р. по 30.06.2016р. (т.1 а.с. 107-251, т.2 а.с. 252-552, т.3 а.с.553-588) слідує, що останні підтверджують лише факт передачі відповідного товару на реалізацію на певну суму, але не підтверджують спричинення збитків в сумі 32 487,00 грн., які позивач міг би та повинен був отримати, якби не дії відповідача.
Судом в даному випадку враховується, що стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а не санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Посилання позивача на те, що демонтування автомобільних причепів відповідачем здійснювалось без жодної на те правової підстави судом оцінюється критично та не може бути прийнято до уваги, оскільки такі роботи проводились відповідачем на підставі рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199 та від 24.09.2015 р. №299.
Так, зі змісту рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199 та від 24.09.2015 р. №299 убачається, що виконавчим комітетом Волочиської міської ради надано дозвіл відповідачу демонтувати самочинно встановлену по вул. Незалежності, 30 тимчасову споруду, власником якої є споживче товариство "Домашній хліб", і зобов'язано споживче товариство „Домашній хліб” демонтувати автомобільний причіп (транспортний засіб, який використовується як пересувна тимчасова споруда), що встановлений для здійснення підприємницької діяльності по вул. Незалежності, 27 у м. Волочиськ, біля фасаду будівлі ресторану „Золотий колос” та кафе „Центральне”.
Правомірність даних рішень встановлена постановою Волочиського районного суду Хмельницької області від 11.03.2016р. у справі №671/1346/15-а (залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016р.), згідно якої у задоволенні позову Споживчого товариства "Домашній хліб" до виконавчого комітету Волочиської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання протиправними і скасування рішень виконавчого комітету Волочиської міської ради від 30.06.2015 р. №199, від 24.09.2015 р. №299, було відмовлено з тих підстав, що дії виконавчого комітету Волочиської міської ради при винесенні рішень вчинені в межах його компетенції і відповідно до діючого законодавства саме при здійсненні повноважень на здійснення заходів з благоустрою міста Волочиська.
В ході вирішення справі №671/1346/15-а Волочиськом районним судом було встановлено, що у Споживчого товариства „Домашній хліб” були відсутні дозвільні документи, передбачені діючим законодавством України, на розміщення тимчасових споруд СТ „Домашній хліб” у м. Волочиськ.
Також встановлено, що „виконавчий комітет Волочиської міської ради, приймаючи оскаржувані рішення від 30.06.2015р. №199, від 24.09.2015р. №299, діяв у межах повноважень та у спосіб, визначених чинним законодавством України.” Вказані фактичні обставини не потребують додаткового дослідження по даній справі та приймається до уваги судом в силу ст.35 ГПК України.
Згідно ст.35 ГПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема зазначено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” вказується, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Відтак, відповідач при здійсненні демонтажу автомобільних причепів діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а доводи позивача щодо протиправної поведінки відповідача, матеріалами справи не підтверджено. Також, позивачем не доведено належними та допустимими доказам причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та спричиненими збитками, наявності вини відповідача, зокрема, у зникненні 23.06.2016 р. демонтованих тимчасових споруд на місці, звідки їх було демонтовано.
З огляду на приписи ст.22 Цивільного кодексу України, ст.226 Господарського кодексу України для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про стягнення із відповідача збитків в сумі 32 487,00 грн. неодержавного прибутку (втраченої вигоди), суд вважає безпідставними та немотивованими.
Щодо стягнення із відповідача 300 000,00 грн. моральної шкоди за втрату ділової репутації, судом до уваги приймається таке.
Відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача.
Згідно із п.3 постанови пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” від 31.03.1995р. №4 передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Проте, як встановлено судом в ході вирішення справи, позивачем не було доведено факту неправомірної поведінки відповідача, яка б могла бути пов'язана із наслідками, про які позивач зазначає у позові. Посилання позивача на те, що дії відповідача мали непоправні наслідки, які виразились у втраті довіри споживачів та ділових партнерів, підрив ділової репутації тощо, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджено.
Ч.3 ст.23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 року №1 роз'яснено, що при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співрозмірний із заподіяною шкодою.
Суд, оцінюючи вимоги чинного законодавства та фактичні обставини даної справи вважає, що позивачем при заявлені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. не підтверджено факту заподіяння зі сторони відповідача втрат немайнового характеру, тобто погіршення, втрати ділової репутації, втрати довіри тощо, не подано розрахунку та пояснень чому саме у розмірі 300 000,00 грн. позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить. Таких доказів суду не подано.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 ГПК України).
Згідно зі ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначене, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Згідно вимог ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі на відповідача не покладаються.
Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю „СТ Домашній хліб”, м. Красилів за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Споживче товариство „Домашній хліб”, Хмельницька обл., м. Красилів до Волочиського комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора, м. Волочиськ за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волочиська міська рада, м. Волочиськ про стягнення 32 487,00 грн. збитків та 300 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
Повне рішення складено 31.03.2017р.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - 31000, АДРЕСА_1 - згідно заяви;
3 - відповідачу - 31200, м. Волочиськ, вул. Музейна, буд. 33А - згідно заяви;
4- 3-й особі - Волочиська міська рада, (31200, м. Волочиськ, вул. Незалежності, 88) - рекоменд кореспонд.