29 березня 2017 року Справа № 876/5868/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря Богдан А.О.
представника відповідача Риб'як В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.07.2016 року в справі №594/620/16-а за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про визнання незаконною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,
встановив:
У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №1994/20918/16 від 03 червня 2016 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн.
Постановою Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.07.2016 року адміністративний позов задоволено частково: постанову заступника начальника Львівської митниці Державної фіскальної служби України Шокала В.С. в справі про порушення митних правил №1994/20918/16 від 03.06.2016 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.3 ст. 470 Митного кодексу України змінено, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП - у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням; провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Львівська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 21 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 складено протокол про порушення митних правил №1994/20918/16 щодо перевищення ним встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля марки «Volkswagen Passat», VIN-код НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, країна реєстрації Польща, що перебував під митним контролем більше ніж 10 діб.
Як вбачається зі змісту протоколу про порушення митних правил №1994/20918/16 від 21 травня 2016 року, в ході митного контролю в АСМО «Інспектор» та єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) ДМС України, було виявлено, що ОСОБА_2 27.04.2016 року ввіз вищевказаний транспортний засіб на митну територію України в режимі «транзит» через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС, без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб).
За наслідками розгляду вказаного протоколу, заступником начальника Львівської митниці ДФС Шокалом В.С. 03.06.2016 року винесено постанову в справі про порушення митних правил №1994/20918/16, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 8500 грн.
Не погоджуючись із зазначеною вище постановою, позивач оскаржив її до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що факт порушення позивачем митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, є доведеним, разом з тим, врахував обставини вчиненого правопорушення, наслідки якого не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, а також те, що особа притягується до адміністративної відповідальності вперше, зразу ж після закінчення ремонту автомобіля доставив такий у митний орган, ступінь його вини та визнає пом'якшуючою ту обставину, що правопорушення вчинене при збігу особистих обставин, суд звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП - у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження по справі закрив.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних підстав.
Ст.95 МК України встановлено строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування з метою транзиту через митну територію України передбачено ст. 381 МК України.
Ст.470 МК України встановлена відповідальність за порушення строків доставки товарів, транспортних засобів, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів.
Ч.3 ст.470 МК України передбачає, що перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.ст. 95, 192 МК України до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної дії.
Також ч.1 ст.192 МК України передбачає, що у разі, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
П. 3 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну від 31 травня 2012 №657 та зареєстрованого в Мін'юсті 02 жовтня 2012 року за N 1669/21981 встановлено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п.5 розділу VIII вказаного Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2, перебував на ремонті з 28.04.2016 року орієнтовно по 17.05.2016 -20.05.2016 року, що підтверджується довідкою суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 від 28 квітня 2016 року про перебування автомобіля на ремонті, актом виконаних робіт від 17 травня 2016 року, квитанцією про оплату за ремонт транспортного засобу.
Разом з тим, вказана довідка не містять жодної інформації про те, що транспортний засіб марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2, потребував ремонту в результаті аварії або дії обставин непереборної сили.
Відповідно до положень ст. 460 Митного кодексу України документи стосовно ремонтних робіт даного транспортного засобу не відносяться до документів, які підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова про порушення митних правил прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством України, факт перевищення позивачем встановленого ст.95 МК України строку доставки транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», VIN-код НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, до митного органу призначення підтверджується матеріалами справи та не спростований позивачем належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 ознак правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, проте вважав їх малозначними і, як наслідок, застосував положення ст.22 КУпАП, звільнивши порушника від відповідальності, обмежившись усним зауваженням та закрив провадження у справі.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов таких висновків з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступних підстав.
Ч.2 ст.162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до компетенції суду при вирішенні справ за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.247 КУпАП не передбачена така підстава, як закриття провадження у зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність порушення.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн., оскільки такий спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є підставними та обґрунтованими і повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим в силу вимог ст.202 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити.
Скасувати постанову Борщівського районного суду Тернопільської області від 12.07.2016 року в справі №594/620/16-а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Костів М.В.
Судді Бруновська Н.В.
Шавель Р.М.
Повний текст постанови складено 30.03.2017 року.